26 липня 2011 р. Справа № 27060/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Любашевського В.П.,Святецького В.В.
при секретарі судового засідання: Стецків І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.05.2010 року за позовом Приватного підприємства "Універсам" до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення,-
встановила:
У березні 2010 року позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2010 року №0000371521/0.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що позивач є платником орендної плати за землю, 30.01.2009 року подав до ДПІ у Городоцькому районі податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в якій визначив розмір орендної плати за 2009 рік. Позивач сплату податкових зобов'язань проводив згідно з платіжними дорученнями, в яких зазначав призначення платежу, проте відповідач самостійно проводив зарахування коштів в порядку черговості виникнення податкового боргу, змінюючи призначення платежу, визначене платником податків. Так, зокрема, платіжними дорученнями № 663 від 06.07.2009 року, № 774 від 30.07.2009 року ПП «Універсам» сплатило орендну плату за березень, квітень, травень, червень 2009 року, проте ДПІ у Городоцькому районі зарахувала кошти не за призначенням. 22.02.2010 року відповідач виніс податкове повідомлення-рішення № 0000371521/0, яким визначено позивачу штрафну санкцію в розмірі 14571 грн. 28 коп. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань. Позивач в обґрунтування позовних вимог покликався на норми Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», вказуючи при цьому, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податків, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. Позивач просив визнати неправомірними дії ДПІ у Городоцькому районі Волинської області щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 22.02.2010 року №0000371521/0 та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Городоцькому районі від 22.02.2010 року №000371521/0.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.05.2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області від 22.02.2010 року №0000371521/0.
Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Городоцькому районі Хмельницької області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в позові відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ПП «Універсам» є платником орендної плати за землю та перебуває на обліку як платник окремих податків в ДПІ у Городоцькому районі. Позивач подав до ДПІ у Городоцькому районі податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (вхідний від 02.02.2009 року), якою визначено щомісячний розмір орендної плати за 2009 рік.
10.02.2010 року ДПІ у Городоцькому районі була проведена перевірка позивача з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, результати якої оформлені актом перевірки від 10.02.2010 року №61/15/30089507, яким встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань, визначених у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, за період травень, червень 2009 року (кількість днів затримки 242 і 213 днів відповідно), що згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є підставою для нарахування штрафних санкції в сумі 14571 грн. 28 коп.
На підставі акту перевірки від 10.02.2010 року № 61/15/30089507 ДПІ у Городоцькому районі винесла податкове повідомлення-рішення від 22.02.2010 року № 0000371521/0, яким за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань по орендній платі за землю, відповідно до підпункту 17.1,7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 14571 грн. 28 коп., тобто в розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. При цьому, в податковому повідомленні-рішенні від 22.02.2010 року №000371521/0 вказані помилкові реквізити акту перевірки, які присвоєні автоматизовано в день його формування, податковим органом при формуванні податкового повідомлення-рішення не було внесено в ручному режимі зміни щодо номеру та дати акту, який мав би відповідати оригіналу, що підтверджується письмовими поясненнями головного державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ у Городоцькому районі.
Колегією суддів також встановлено, що позивач орендну плату за землю за період березень-червень 2009 року сплачував шляхом безготівкового перерахування коштів, при цьому у платіжних дорученнях № 663 від 06.07.2009 року, № 774 від 30.07.2009 року на суму 100000 грн. 00 коп. та 33870 грн. 49 коп. відповідно визначив призначення платежу як «орендна плата за березень, квітень, травень 2009 року» та «орендна плата за червень 2009 року». Платіжні доручення виконані банківською установою в день їх отримання, про що свідчать відповідні відмітки Волинського ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» про проведення платежу.
Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22. зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/89/76. кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного вище випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Відтак, суми податкових зобов'язань з орендної плати за березень - травень 2009 року слід вважати сплаченими позивачем 06.07.2009 року, тобто у день реєстрації банківською установою платіжного доручення № 663 від 06.07.2009 року із зазначеним у ньому призначенням платежу, а за червень 2009 року - 30.07.2009 року, тобто у день реєстрації банківською установою платіжного доручення № 774 від 30.07.2009 року із зазначеним у ньому призначенням платежу.
Разом з тим. на підставі даних облікової картки платника, додатку до акту перевірки від 10.02.2010 року №61/15/30089507,суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач не врахував призначення платежу, зазначене позивачем у платіжних дорученнях № 663 від 06.07.2009 року. № 774 від 30.07.2009 року на суму 100000 грн. 00 коп. та 33870 грн. 49 коп. як «орендна плата за березень, квітень, травень 2009 року» та «орендна плата за червень 2009 року», а самостійно неправомірно зарахував сплачені позивачем суми на погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що самостійне зарахування ДПІ у Городоцькому районі сплачених ПП «Універсам» сум орендної плати за землю в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування позивачем коштів до бюджету, та визначення відповідачем штрафних санкцій в податковому повідомленні-рішенні від 22.02.2010 року № 0000371521/0 в розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми боргу при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, є неправомірним.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачена відповідальність платника податків у разі несплати узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків у вигляді штрафу залежно від кількості днів затримки.
Проте при встановленні судом фактів порушення платником податків строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань (але при затримці платежу на менший строк, ніж вказано в акті перевірки податкового органу) суд не наділений повноваженнями змінювати чи самостійно визначати розмір штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до платника податків за вказане порушення податкового законодавства, а тому позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення підлягають до задоволення.
Разом з тим, зазначення в податковому повідомленні-рішенні від 22.02.2010 року № 0000371521/0 помилкових реквізитів акту перевірки, які були присвоєні автоматизовано в день його формування через невнесення в ручному режимі зміни щодо номеру та дати акту, який мав би відповідати оригіналу, не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, судова колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій ДПІ у Городоцькому районі щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 22.02.2010 року №0000371521/0 до задоволення не підлягають, оскільки предметом публічно-правового спору між сторонами є спірне податкове повідомлення-рішення, яким (а не діями щодо його винесення) фактично і порушені права позивача.
Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.05.2010 року по справі №2-а-900/10/0370 - без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: В. Любашевський
В. Святецький
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 28.07.2011 року