04 жовтня 2011 р. Справа № 33222/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Богаченка С.І.,
суддів - Заверухи О.Б., Кушнерика М.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 02 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Перемишлянської районної державної адміністрації про стягнення грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
07 серпня 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Перемишлянської районної державної адміністрації про перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2009 рік та в подальшому, покликаючись на те, що вона має право на отримання грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 02 вересня 2010 року в справі №2а-1147/10 у задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Перемишлянської районної державної адміністрації про стягнення грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його оскаржила ОСОБА_2. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та винести нове рішення, яким задоволити її позовні вимоги повністю. В обгрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що, відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» їй повинна бути виплачена допомога у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей війком до шести років. Вказує, що суд першої інстанції порушуючи принцип верховенства права та ігноруючи принцип пріоритетності законів над підзаконними актами дійшов висновку, що у вказаних правовідносинах слід керуватись Постановами КМ, а не законами України.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачу, суд виходив з того, що позивач, як особа, яка здійснює догляд за дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку, відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» має право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, однак вона була виплачена відповідачем у встановленому законом розмірі.
Безспірно встановлено, що позивач здійснював догляд за дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку.
Щодо вимог про виплату позивачу недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною за 2009 рік, то відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції що діяла на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2009 році, ст. 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та п.22 Постанови Кабінету міністрів України №1751 від 27.12.2001 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», - допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2009 році надавалась у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Вказані положення згаданих нормативно-правових актів на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втратили та діяли протягом 2009 року. Відповідач здійснюючи виплату позивачу згаданої допомоги у 2009 році діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та Конституцією України, а тому у задоволенні позову в цій частині, теж, слід відмовити.
Необґрунтованою є вимога у подальшому здійснювати нарахування та виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки така вимога стосується правовідносин, що виникатимуть в майбутньому, щодо обставин, які фактично не настали, та не засвідчують про порушення права позивача, а регулювання цих правовідносин здійснюватиметься діючими на той час нормативними актами.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 в частині щодо виплати їй недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 195, ч.4 ст.196, ч.1 п.1 ст. 198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 02 вересня 2010 року в справі №2а-1147/10 - без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С.І. Богаченко
Суддя О.Б. Заверуха
Суддя М.П. Кушнерик