15 серпня 2011 р. Справа № 6534/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Заверухи О.Б., Богаченка С.І.,
при секретарі судового засідання Грущенко І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05.12.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про зобов'язання видачі належної довідки та сплати страхових виплат,
У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про зобов'язання видачі належної довідки та сплати страхових виплат.
Позивач посилався на те, що в результаті надання відповідачем до НАСК «Оранта» довідки про його грошове утримання в сумі 845,10 грн., як наслідок йому було виплачено страхову суму в заниженому розмірі, а саме 40 564,8 грн. замість 196 906,08 грн. Позивач вважав, що вказівка МВСУ №2663 щодо зміни порядку надання довідок до НАСК «Оранта» не має законодавчої сили, не зареєстрована в Мінюсті України, і не може відмінити (змінити) норм постанови КМУ №59 від 29.06.1991 року.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05.12.2007 року позов задоволено.
Зобов'язано управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області видати довідку для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, виходячи із грошового утримання на день звільнення в сумі 4 102,21 грн.
Зобов'язано управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області виплатити ОСОБА_1 недоотриману різницю страхової суми в розмірі 156 341,28 грн.
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, подавши на неї апеляційну скаргу.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує на те, що грошове утримання позивача, з якого нараховувалась страхова сума, на момент його звільнення з ОВС становило 845,10 грн. Таким чином, відповідно до такого розміру грошового утримання страхова сума, яка підлягала виплаті позивачу як інваліду 2 групи, становила 40564,80 грн. Однак, суд першої інстанції своїм рішенням врахував у розрахунок страхової виплати додаткові види грошового забезпечення, які не входять в розрахунок грошового утримання, з якого обчислюється страхова сума за державним обов'язковим особистим страхуванням.
Апелянт просить скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05.12.2007 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1.07.1985 р. проходив службу на різних посадах в УМВСУ у Хмельницькій області і наказом № 39 о/с від 31.01.2005 р. був звільнений в запас з 2.02.2005 р. через хворобу.
Будучи визнаним інвалідом 3 групи внаслідок отриманого під час служби захворювання при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в квітні 2005 р. ОСОБА_1 звернувся до Хмельницької обласної дирекції НАСК «Оранта» за виплатою страхового відшкодування за отримане захворювання під час проходження служби та встановлену, в зв'язку з цим, інвалідність. При цьому подав довідку відділу фінансових ресурсів та економіки УМВСУ у Хмельницькій області № 88/8499 від 5.04.2005 р., згідно якої станом на 1.04.2005 р. розмір його грошового утримання, з якого обчислюється страхова сума, становить 845, 10 грн., що включало виплату посадового окладу, окладу за спеціальне звання, 35% надбавку за вислугу років та 100% надбавку згідно Указу Президента України від 4.10.1996 р. № 926/96.
На підставі зазначеної довідки страховиком було виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 30423,60 грн.
Оскільки позивачу було встановлено 2 групу інвалідності, яка пов'язана з захворюванням під час проходження служби в органах внутрішніх справ, в березні 2006 р. він повторно звернувся до Хмельницької обласної дирекції НАСК «Оранта» за виплатою страхового відшкодування, після чого на підставі довідки відповідача від 23.03.2006 р. про той же розмір грошового утримання, йому було доплачено страхове відшкодування в розмірі 10141,20 грн., а всього було страховиком виплачено страхового відшкодування позивачу в розмірі 40564,80 грн.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що довідка відповідача для обчислення страхового відшкодування має містити всі складові грошового утримання позивача, які він отримував під час проходження служби, а не лише зазначені в довідці чотири складових такого утримання - виплати посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавки за вислугу років та 100% надбавки згідно Указу Президента України від 4.10.1996 р. № 926/96.
З такими висновками погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду, при цьому виходить з такого.
Однією з форм соціального захисту працівника міліції у разі його каліцтва є державне страхування та відшкодування шкоди.
За змістом частини першої та другої статті 23 Закону України «Про міліцію» (тут і далі в редакції чинній на час припинення позивачем служби) працівник міліції, в порядку та на умовах визначених Кабінетом Міністрів України, підлягає обов»язковому державному страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займає, а частиною шостою цієї статті встановлено, що у разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні службових обов»язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п»ятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності.
На реалізацію вказаного Закону, уряд України постановою «Про порядок і умови державного обов»язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки» від 29 червня 1991 року №59 затвердив Положення про порядок і умови державного обов»язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України.
Згідно з підпунктом «а» пункту 2 Положення (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) страховик виплачує інвалідові II групи, у разі встановлення застрахованому інвалідності, що настала у період служби, але не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце при виконанні службових обов»язків страхові суми в розмірі чотирирічного грошового утримання з розрахунку грошового утримання, передбаченого чинним законодавством за останньою посадою на день виплати страхової суми, а інвалідові 3 групи - в розмірі трирічного грошового утримання.
Частиною першою статті 19 Закону України «Про міліцію» передбачено, що форми і розміри грошового утримання працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Оскільки базою для розрахунку страхової суми в Законі України «Про міліцію» та Положенні зазначено розмір грошового утримання, а в постановах Кабінету Міністрів України оплата праці визначалась у формі грошового забезпечення, то за відсутності в Положенні відповідних обмежень суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обов»язку відповідача зазначати у довідці для страховика як основних так і додаткових видів грошового забезпечення отримуваних позивачем на день звільнення.
Такий висновок узгоджується з метою, на досягнення якої були прийняті правові акти щодо соціального захисту працівників міліції, та підтверджується наступними змінами в законодавстві.
Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов»язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 3 листопада 2006 року у статті 19 слово «утримання» замінено словом «забезпечення», а пунктом 3 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707, встановлено обмеження із зазначенням, що до грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) згідно із законодавством.
З матеріалів справи видно, що на момент звільнення позивача зі служби та при призначенні йому пенсії за вислугу років розмір його грошового утримання становить 4 102, 20 грн. та складається з щомісячних виплат посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавки за вислугу років, 100% надбавки, 33,3% премії, надбавки за секретність, пенсійної надбавки, надбавки за безперервну службу, що стверджується грошовим атестатом ОСОБА_1 та розрахунком його пенсії за вислугу років.
За таких обставин поняття «грошове утримання» та «грошове забезпечення» не є тотожними, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доплату одноразової грошової допомоги позивачу, виходячи з розміру його грошового утримання відповідно до законодавства, яке було чинним на час звільнення його зі служби в органах внутрішніх справ.
Постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що позивачу повинно бути сплачену одноразову допомогу, виходячи з законодавства, яке діяло з 1.01.2007 р., тобто з розміру грошового забезпечення, не заслуговують на увагу, оскільки постанова КМ України від 12.05.2007 р. № 707 спірних правовідносин сторін щодо визначення розміру виплати страхової суми, які виникли в 2005 році, не регулює. З цих же підстав відхиляються доводи апелянта щодо залучення відповідачем в справі Міністерства внутрішніх справ України.
Посилання в апеляційній скарзі на необхідність залучення відповідачем в справі НАСК «Оранта» не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до п. 3 постанови КМ України від 12.05.2007 р. № 707 виплату страхової суми та одноразової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, що повинні бути нараховані до 1.01.2007 р., належить завершити Міністерству внутрішніх справ України.
Доводи апелянта в частині пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом та необхідності відмови в позові з цих підстав є непереконливими, оскільки суд першої інстанції правильно вважав, що такий строк підлягає поновленню , при цьому взяв до уваги, що позивач - інвалід 2 групи, протягом тривалого часу добивався від відповідача довідки про належний розмір грошового утримання, в чому йому було незаконно відмовлено.
Керуючись ст. ст. 160 ч.3,195, 196, 198, 200, 205, 206, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05.12.2007 року в справі № 2а- 1005/07 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : О.Б. Заверуха
С.І. Богаченко
Повний текст виготовлено 19.08.2011 р.