15 серпня 2011 р. Справа № 53078/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області на постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 22.06.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення,
У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення.
Позивач посилався на те, що він є постраждалим від Чорнобильської катастрофи 1 категорії. В порушення вимог статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає виплату постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи АЕС 1 категорії щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, дана допомога в 2008 році виплачувалась не у повному розмірі.
Позивач просив зобов'язати відповідача виплатити йому недовиплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2008-2009 роки та починаючи з 2010 року та надалі здійснювати таку виплату.
Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 22.06.2009 року позов задоволено частково.
Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області на користь ОСОБА_1 за 2008 рік - 2605 грн., за 2009 рік - 2905 грн. щорічної грошової допомоги відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом при прийнятті рішення неповно досліджено всі обставини у справі та неправильно застосовано норми матеріального права.
Апелянт звертає увагу на те, що стягнення коштів управління є неможливим, оскільки у разі, якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата допомога на оздоровлення потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
Апелянт просить скасувати постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 22.06.2009 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.
Оскільки, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що він є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, якому відповідно до вимог ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закону) щорічно виплачується грошова допомога на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Розмір отриманої позивачем одноразової допомоги на оздоровлення не відповідає вимогам зазначеного Закону.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що ОСОБА_1 має статус постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що стверджується відповідним посвідченням, та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вимог ст.. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.
Згідно п. 28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-6 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено у такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу 2 Закону України від 28.12.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік в розмірі, встановленому ст.48 Закону в редакції, яка діяла до 28.12.2007р.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 щодо виплати на його користь заборгованості з виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки.
Щодо позовної вимоги про проведення в подальшому нарахування та виплати допомоги на оздоровлення, то така позовна вимога не підлягає до задоволення, оскільки, визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим. Неможливо зобов'язати орган соціального захисту на майбутнє вчиняти будь-які дії, так як відсутніми є факти порушення відповідачем прав позивача в майбутньому.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).
Оскільки суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, помилково сформулювавши резолютивну частину постанови щодо стягнення суми, колегія суддів визнає можливим змінити постанову, зазначивши про обов'язок відповідача нарахувати та виплатити допомоги на оздоровлення позивачу за 2008-2009 роки.
Керуючись ст.ст. 195, 197 ч.1, 198, 200, 201, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області задоволити частково.
Постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 22.06.2009 року у справі № 2а-97/09 змінити.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2008-2009 роки, з урахуванням виплачених сум.
В решті постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 22.06.2009 року у справі № 2а-97/09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : С.І. Богаченко
Д.М. Старунський