15 серпня 2011 р. Справа № 59722/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17.07.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення грошової допомоги,
У травня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення грошової допомоги.
Позивач посилався на те, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому, як учаснику війни щорічно до 5 травня повинна виплачуватись разова грошова допомога у розмірі 3-ох мінімальних пенсій за віком. Однак, всупереч цим вимогам грошова допомога в 2008-2009 роках виплачувалась не в повному обсязі.
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2008-2009 роки.
Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17.07.2009 року позов задоволено частково.
Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову щорічну допомогу як учаснику війни у 2009 році в повному обсязі відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління праці та соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що виплата грошової допомоги потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
Крім того, управління як розпорядник коштів керувалось виключно нормами чинного законодавства, відповідно до статей Бюджетного кодексу України та Законів України про Державний бюджет на відповідні роки, відповідно до яких надходили кошти до управління праці та соціального захисту населення для проведення виплати одноразової щорічної допомоги.
Апелянт просить скасувати постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17.07.2009 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Оскільки, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника війни, з врахуванням чого до 5 травня йому виплачувалась разова щорічна грошова допомога у розмірі відповідно до положень Законів України Про Державний бюджет України на 2008-2009 роках.
За наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватись положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 року від 22.05.2008 року було визнано неконституційними положення Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік, яким зупинено на 2008 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, І4 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Тобто рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року має перспективну дію.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. За цим конституційним приписом у разі якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для ветеранів війни, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
При цьому, відповідач не має повноважень на самостійне визначення розміру грошової допомоги, яка виплачується до 5 травня.
Колегія суддів вважає, що, оскільки на момент виникнення спірних відносин, а саме: на дату нарахування і виплати ОСОБА_1 органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік були діючими, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, підстав для визнання дій відповідача неправомірними щодо виплати щорічної одноразової допомоги до 5 травня в 2008 році немає, оскільки управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Беручи до уваги, що законодавством врегульовані правовідносини щодо виплат, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також, що позивач отримував зазначені виплати в розмірах, встановлених Законом України Про Державний бюджет України на 2008 рік, органи державної влади правомірно керувалися нормами даного Закону у спірних правовідносинах.
Щодо виплати щорічної разової грошової допомоги за 2009 рік, то відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює розміру, який діяв у грудні 2008 року (498 грн.), а позивачем фактично отримано 70 грн. Отже, позивачу невиплачена сума допомоги за 2009 рік в розмірі 1424 грн.(498Ч3-70).
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про підставність позовних вимог позивача щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги як учаснику війни за 2009 рік.
Доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 197 ч.1, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області залишити без задоволення.
Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17.07.2009 року по справі № 2а-336/09 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : С.І. Богаченко
Д.М. Старунський