22 вересня 2011 р. Справа № 36284/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Коваля Р.Й., Глушка І.В.,
при секретарі судового засідання Ливак М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Підлузької сільської ради про визнання дій неправомірними,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Підлузької сільської ради в якому просив визнати дії відповідача щодо відмови у задоволенні заяви про виділення земельної ділянки під забудову ОСОБА_1 неправомірними, скасувати п. 1 витягу з рішення Підлузької сільської ради від 28 травня 2009 року № 115-15/2009 у якому йдеться про відмову у задоволенні заяви про виділення земельної ділянки під забудову ОСОБА_1, зобов'язати голову Підлузької сільської ради винести заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 0,25 га у АДРЕСА_1.
Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1, оскаржив його в апеляційному порядку, вважає,що постанова прийнята з порушення норм процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він являється інвалідом війни. На підставі даного закону, 12.05.2008 року він звернувся в Підлузьку сільську раду Тисменицького району Івано-Франківської області з заявою про виділення, як інваліду війни, земельної ділянки під будівництво житлового будинку в розмірі 0,25 га та передати її у власність .
Однак сесія Підлузької сільської ради Тисменицького району рішенням від 28.05.2009 року № 115 -15/ 2009 р. безпідставно відмовила у задоволенні заяви про виділення земельної ділянки під будівництво жилого будинку, хоча рішенням від 28.05.2009 року №115-15/2009р. Підлузька сільська ради Івано - Франківської області задовільнила звернення 62 громадян і надала їм земельні ділянки для забудови.
Апелянт зазначає, що оскаржуваною постановою суду порушено його законне право - право інваліда війни у першочерговому отриманні земельної ділянки для будівництва житлового будинку.
Судом першої інстанції залишено без уваги ту обставину, що він є інвалідом війни і відповідач своїми діями порушив ст.ст. 2. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту».
На підставі викладеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовільнити позов в повному обсязі.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач відповідно до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» являється інвалідом війни другої групи. 12.05.2008 року він подав в Підлузьку сільську раду Тисменицького району Івано-Франківської області, заяву про надання йому земельної ділянки під будівництво житлового будинку. Спірним рішенням сесії Підлузької сільської ради від 28 травня 2009 року № 115-15/2009 р. позивачу відмовлено у задоволенні заяви про виділення земельної ділянки під забудову у зв'язку з відсутністю необхідної кількості ділянок під будівництво житлового будинку, після прийняття сесією сільської ради рішення про розробку нового житлового масиву забудови та виготовлення необхідної документації, розглянути заяву позивача ОСОБА_1 повторно.
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно вказав, що згідно ст.12 ЗК України розпорядження землями територіальної громади відноситься виключно до компетенції місцевої ради. При цьому колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Отже, надання у власність чи у користування земельних ділянок із земель запасу органів місцевого самоврядування, є виключно компетенцією органів місцевого самоврядування, в даному випадку - Підлузької сільської ради.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав, що прийнявши спірне рішення Підлузька сільська рада жодним чином не позбавила позивача право на прешочергове виділення останньому земельної ділянки.
Проте колегія суддів з такими доводами суду першої інстанції не погоджується, оскільки згідно п. 18 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» органи державної виконавчої влади, виконавчі комітети місцевих Рад зобов'язані надавати допомогу інвалідам війни у будівництві індивідуальних жилих будинків. Земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відводяться зазначеним особам у першочерговому порядку.
Суд першої інстанції не звернув уваги на вище вказані положення Закону.
Приймаючи оскаржуване рішення сільська рада не дотрималась положень п. 18 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» а відтак позовні вимоги в частині визнання дій Підлузької сільської ради щодо відмови у задоволенні заяви про виділення земельної ділянки під забудову гр. ОСОБА_1 неправомірними та скасування п. 1 рішення Підлузької сільської ради від 28 травня 2009 року № 115-15/2009 р. про відмову у задоволенні заяви про виділення земельної ділянки під забудову гр. ОСОБА_1 заслуговують на увагу.
Крім того, оскільки у відповідності до вимог п.8 ч. 3 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» голова сільської ради наділений повноваженнями щодо внесення пропозицій та формування порядку денного сесії ради, то колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу і вимоги позивача про зобов'язання голови Підлузької сільської ради винести заяву позивача на розгляд чергової сесії Підлузької сільської ради.
Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, бо така прийнята з порушення норм матеріального права, а позовні вимоги задовольнити.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2010 року у справі № 2а-810/10 - скасувати.
Позов ОСОБА_1 - задовольнити. Визнати дії Підлузької сільської ради щодо відмови у задоволенні заяви про виділення земельної ділянки під забудову гр. ОСОБА_1 неправомірними, скасувати п. 1 рішення Підлузької сільської ради від 28 травня 2009 року № 115-15/2009 р. про відмову у задоволенні заяви про виділення земельної ділянки під забудову гр. ОСОБА_1, зобов'язати голову Підлузької сільської ради винести заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 0,25 га у АДРЕСА_1.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Р.Й. Коваль
І.В. Глушко
Повний текст ухвали виготовлений 27.09.2011 року