15 серпня 2011 р. Справа № 42/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.11.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області про визнання дій незаконними та стягнення сум недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області про визнання дій незаконними та стягнення сум недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Позивачка посилалась на те, що вона є матір'ю двох малолітніх дітей та фактично здійснює за ними догляд. Згідно з ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», їй як матері малолітньої дитини, що здійснює догляд за дитиною, повинна надаватися допомога в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого законом. Проте, в порушення вимог вказаного Закону виплата допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку в 2007 році позивачці була здійснена не в повному обсязі.
Позивачка просила зобов'язати відповідача виплатити їй недоплачену допомогу по догляду за дітьми з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.11.2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_1, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та допустив порушення норм матеріального та процесуального право, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим просить скасувати постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.11.2009 року та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Оскільки, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю малолітніх дітей - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та фактично здійснює за ними догляд.
Згідно з вимогами ст.ст.13,14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення нею вказаного віку.
Відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Дане рішення Конституційного України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положення статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Колегія суддів звертає увагу на те, що дії відповідача щодо виплати на користь позивачки допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку в 2007 році (з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року) в значно меншому розмірі ніж це передбачено ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», є протиправними, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Ч.2 ст. 99 КАС України, в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції, встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивачка пропустила строк звернення до суду, оскільки звернулась з позовом в жовтні 2009 року, а на застосуванні наслідків пропуску річного строку звернення до суду наполягав відповідач у своєму запереченні на позовну заяву.
Колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, визначеного ст. 99 КАС України та відмову в задоволенні позовних вимог позивачки за 2007 рік.
З огляду на наведене, колегія судів приходить до висновку про правомірність постанови суду першої інстанції щодо застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не знаходить.
Керуючись ст.ст. 195, 197 ч.1, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.11.2009 року по справі № 2а-7515/09 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : С.І. Богаченко
Д.М. Старунський