20 вересня 2011 р. Справа № 67136/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Пліша М.А., Старунського Д.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації Львівської області на постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09.06.2009р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації Львівської області про зобов'язання провести нарахування та виплатити заборгованість з виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
08.09.2009р. позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов'язати відповідача виплатити суму не отриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 10458,39 грн. за період з квітня 2006р. по серпень 2008р., призначити та виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09.06.2009р. заявлений позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача провести перерахунок виплаченої позивачу грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції чинній станом на 09.07.2007р. та виплатити їй різницю між нарахованою відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції чинній станом на 09.07.2007р. та виплаченою допомогою за період з 09.07.2007р. по 30.09.2007р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі, якою у позові відмовити.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що відповідно до ст.95 Конституції України виключно Законом України про Державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове призначення цих видатків; нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлений розмір допомог, компенсацій та гарантій всім категоріям громадян, які мають право на їх одержання, при цьому КМ України затверджений механізм надання, порядок та джерела виплати по кожній категорії громадян у межах коштів, передбачених вищевказаним Законом.
Оскільки відповідні видатки, які необхідні для виплати допомоги позивачу, не передбачені встановленим за спірні періоди державним бюджетом, тому відповідач не вправі їх змінювати.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є матір'ю малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.; належить до незастрахованих осіб; перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, знаходиться на обліку у відповідача.
Відповідно до довідки управління праці та соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації Львівської області позивачу за спірні періоди допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалася в розмірі, передбаченому Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не була виплачена на користь позивача протягом 09.07.2007р.-31.12.2007р. у повному обсязі допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, через що суб'єкта владних повноважень слід зобов'язати провести перерахунок цієї допомоги за вказаний період та виплату її у розмірі, визначеному ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.
Згідно вимог ст.ст.13, 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку.
Розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначений ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції, яка діяла до 01.01.2008р.) і повинен відповідати розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було передбачено розмір щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші нормативно-правові акти або їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З наведеного слідує, що за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007 року включно, розрахунок зазначеної допомоги, яка виплачувалася позивачу, повинен був проводитися у розмірі, встановленому законом для прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
В частині визначення розміру допомоги колегія суддів враховує, що згідно ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум на одну особу на місяць для дітей віком до 6 років складає: з 01 квітня - 463 грн., з 01 жовтня - 470 грн.
Звідси, сума заборгованості перед позивачем за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. включно повинна обраховуватися із урахуванням вищевказаних розмірів допомоги.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до постанови КМ України № 32 від 16.01.2007р. «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» здійснюють органи праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб, відповідний обов'язок слід покласти на відповідача.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» соціальних виплат як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації Львівської області - залишити без задоволення, а постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09.06.2009р. у адміністративній справі № 2а-357/09 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: М.П.Кушнерик
Судді: М.А.Пліш
Д.М.Старунський