02 серпня 2011 р. Справа № 25853/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого Довгополова О.М.,
суддів: Коваля Р.Й, Гуляка В.В.,
при секретарі судового засідання Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» на постанову Господарського суду Львівської області від 8 квітня 2010 року у справі за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» про стягнення економічних санкцій,-
У листопаді 2007 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача в дохід державного бюджету економічну санкцію згідно з рішенням держінспекції від 25.01.2007 року № 1, яка складається з необґрунтованої виручки у сумі 110336,72 грн. та штрафу у сумі 220673,44 грн. Вимоги обґрунтовані встановленими перевіркою порушеннями відповідачем державної дисципліни цін: пункту 1.9 Розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1), із змінами та доповненнями, затвердженими наказами Міністерства транспорту України від 19.07.2000 року № 377 та від 05.02.2001 року № 68 у зв'язку з безпідставним нарахуванням плати за маневрову роботу, що виконувалася локомотивами залізниці в процесі подачі й забирання вагонів на під'їзні колії за договірними тарифами, тоді як згідно із зазначеним пунктом Збірника за маневрову роботу, що виконується локомотивами залізниці в процесі подачі й забирання вагонів на під'їзні колії плата не підлягає стягненню; пункту 4.1 Розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1) унаслідок нарахування плати за зважування вагонів станціями за договірними тарифами, що є вищими, ніж передбачені цим пунктом Збірника.
Постановою Господарського суду Львівської області від 8 квітня 2010 року позов задоволено: стягнуто з відповідача до Державного бюджету України 110336,72 грн. необґрунтовано одержаної виручки, 220673,44 грн. штрафу та 1700,00 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі та поясненнях до неї відповідач просить скасувати постанову та закрити провадження у справі. Вимоги обґрунтовані додержанням ним державної дисципліни цін, унаслідок чого вважає незаконним прийняття рішення про застосування економічних санкцій. Крім того, зазначає, що законами України не передбачено права державних органів, що здійснюють контроль за додержанням державної дисципліни цін, звертатися до суду з позовами про стягнення санкцій, передбачених статтею 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення».
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Установлено, що зазначений позов пред'явлено на підставі встановлених Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області в акті перевірки від 12.12.2006 року порушень ДТГО «Львівська залізниця» державної дисципліни цін за період з 01.01.2006 року по 30.11.2006 року: пункту 1.9 Розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1), із змінами та доповненнями, затвердженими наказами Міністерства транспорту України від 19.07.2000 року № 377 та від 05.02.2001 року № 68; пункту 4.1 Розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1), з урахуванням коефіцієнтів індексації до базових тарифів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27.12.2002 року № 934 та розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року № 455-р «Про тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом», від 01.04.2005 року № 91-р «Про індексацію тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом та пов'язані з цим послуги», термін дії якого був продовжений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.07.2005 року № 233-р «Про індексацію тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом».
Приводом для таких висновків стало одержання ДТГО «Львівська залізниця» необґрунтованої виручки на суму 110336,72 грн., у т.ч. за маневрову роботу, що виконувалася локомотивом залізниці у процесі подачі й забирання вагонів на під'їзні колії, - 86478,23 грн. та за зважування вантажів і тари на вагонній вазі залізниці - 23858,49 грн.
На підставі наведеного Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області було прийнято рішення № 1 від 25.01.2007 року «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін», яка складається з необґрунтованої виручки у сумі 110336,72 грн. та штрафу у сумі 220673,44 грн.
Вказані обставини були предметом судового розгляду за позовом ДТГО «Львівська залізниця» до Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області про скасування рішення № 1 від 25.01.2007 року «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін», внаслідок чого постановою Господарського суду Львівської області від 11.12.2007 року у справі № 2/357-14/56А/5015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2009 року, у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Такими обставинами є, зокрема, висновки судів про безпідставність нарахування ДТГО «Львівська залізниця» плати за маневрову роботу, що виконувалася локомотивом залізниці у процесі подачі й забирання вагонів на під'їзні колії за договірними тарифами, неправомірне нарахування ДТГО «Львівська залізниця» за вільними цінами збору за зважування та перевірку маси вантажів та, як наслідок, правильність висновків Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області щодо порушення ДТГО «Львівська залізниця» державної дисципліни цін і законність прийнятого рішення № 1 від 25.01.2007 року «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін».
Таким чином, задоволення позову про стягнення визначених у рішенні № 1 від 25.01.2007 року сум економічних санкцій є законним та обґрунтованим.
З огляду на наведене, як преюдиційні факти, не підлягають перевірці доводи відповідача щодо додержання ним державної дисципліни цін та незаконності прийнятого рішення про застосування економічних санкцій.
Не заслуговує на увагу й твердження відповідача про те, що законами України не передбачено права державних органів, що здійснюють контроль за додержанням державної дисципліни цін, звертатися до суду з позовами про стягнення санкцій, передбачених статтею 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення».
Так, відповідно до положень цієї статті вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету; крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду (арбітражного суду).
Отже, суми санкцій стягуються у судовому порядку.
У спірних відносинах позивач є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до пункту 5 частини 4 статті 50 КАС України має право на звернення до суду у випадках, передбачених законом.
У пункті 3.6 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 03.12.2001 року за № 298/519, установлено право органу державного контролю за цінами у разі невиконання рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій на подання позову до місцевого господарського суду про примусове стягнення суми економічних санкцій.
Дія цієї Інструкції, згідно з її пунктом 1.2, поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, а також підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і підпорядкованості (далі - суб'єкти господарювання).
Отже, положення цієї Інструкції у частині права органу державного контролю за цінами звертатися з позовом до місцевого господарського суду слід застосовувати з урахуванням того, що на час її затвердження не діяв Кодекс адміністративного судочинства України та не існувало системи адміністративних судів в Україні, тому, враховуючи виключно суб'єктний склад відносин, до яких підлягають застосуванню її положення та учасниками яких є указані державні органи та суб'єкти господарювання, спори про стягнення економічних санкцій підлягали розгляду за правилами господарського судочинства.
Таким чином, у зв'язку з набранням чинності КАС України (01.09.2005 року), враховуючи характер спірних відносин, вказана категорія спорів підвідомча адміністративним судам.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» залишити без задоволення, постанову Господарського суду Львівської області від 8 квітня 2010 року у справі № 18/361А - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль
Повний текст рішення виготовлено 05.08.2011 року.