26 липня 2011 р. Справа № 35206/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого Довгополова О.М.,
суддів: Коваля Р.Й, Гуляка В.В.,
при секретарі судового засідання Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Хмельницької міської ради на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-трейд» (далі - позивач) до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, -
У травні 2010 року позивач звернуся до суду з позовом, у якому просив поновити строк звернення до суду та визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.07.2001 року № 522 «Про вилучення та надання земельних ділянок та внесення змін до рішення Виконавчого комітету № 315 від 03.05.2001 року» у частині вилучення в позивача у запас міста земельної ділянки площею 0,6 га по пров. Купріна, 15. Вимоги обґрунтовані тим, що лист № 66 від 22.05.2001 року підписаний не директором товариства, а одним із засновників товариства, який на той час уже не був директором; вважає, що вилучення земельної ділянки мало місце з порушенням вимог статей 31, 34, 46 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (від 18.12.1990 року) та статті 19 Конституції України.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2010 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову, відмовивши у позові. Вимоги обґрунтовані пропущенням строку звернення до суду; правильністю урахування листа № 66 від 22.05.2001 року як волевиявлення позивача щодо припинення права користування частиною земельної ділянки; посилаючись на статтю 12 ЗК України, вважає правомірним розпорядження спірною земельною ділянкою.
У письмовому запереченні позивач, погоджуючись із висновками суду, просить залишити скаргу без задоволення, а постанову - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з державним актом на право постійного користування землею № 001120 позивачу надано у постійне користування земельну ділянку 1,2948 га по пров. Купріна, 15 у м. Хмельницькому під виробничу базу.
Відповідно до пункту 8 рішення відповідача від 12.07.2001 року № 522 «Про вилучення та надання земельних ділянок та внесення змін до рішення Виконавчого комітету № 315 від 03.05.2001 року» у позивача вилучено земельну ділянку площею 0,6 га по пров. Купріна, 15 у запас міста.
З цього рішення вбачається, що таке прийняте за результатами розгляду проектів відведення та матеріалів інвентаризації земельних ділянок, поданих відділом земельних ресурсів та земельної реформи, клопотань підприємств, установ та організацій на підставі статей 19, 27, 30 ЗК України.
Із указаним рішенням відповідача обґрунтовано не погодився суд першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 ЗК України право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 (регламентовано особливий порядок вилучення земель для державних і громадських потреб, що не поширюється на спірні відносини) цього Кодексу.
Так, згідно з частиною 1 статті 31 ЗК України вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.
Аналіз цієї норми свідчить, що підставою для припинення, зокрема, права користування земельною ділянкою у спосіб її вилучення у користувача є наявність двох умов у сукупності: мети (наміру) відповідної ради передати вилучену земельну ділянку у власність або надати у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям та згода користувача земельної ділянки на її вилучення з цією метою.
Однак зі змісту оспорюваного рішення відповідача та матеріалів справи не вбачається передбаченої зазначеним Кодексом мети вилучення у позивача належної йому частини земельної ділянки.
Давши оцінку зверненню позивача на ім'я міського голови № 66 від 22.05.2001 року про його незаперечення щодо відчуження частини земельної ділянки площею 0,6 га по пров. Купріна, 15, колегія суддів виходить з того, що під відчуженням речі (майна), як цивільно-правової категорії, слід розуміти визначення її правової долі, унаслідок чого відбувається перехід права власності на неї.
Водночас, за приписами частини 1 статті 31 ЗК України, наслідком вилучення земельної ділянки може бути як передача її у власність, так і надання у користування.
Таким чином, обсяг наданих позивачем повноважень відповідно до звернення № 66 від 22.05.2001 року є вужчим, ніж передбачений у частині 1 статті 31 ЗК України, оскільки не передбачає його згоди на надання вказаної частини земельної ділянки у користування іншим особам, тому не може розглядатися як згода позивача на її вилучення.
Ураховуючи наведене, прийняте відповідачем рішення від 12.07.2001 року № 522 не відповідає вимогам закону, оскільки не містить двох вищезазначених умов для вилучення вказаної у ньому частини земельної ділянки, тому скасування його судом першої інстанції є обґрунтованим.
Посилання відповідача на статтю 12 ЗК України є безпідставним, оскільки у ній установлено компетенцію обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин.
Вирішуючи питання про пропущення позивачем строку для звернення до суду, колегією суддів ураховано, що позивач дізнався про прийняте відповідачем рішення від 12.07.2001 року № 522 у квітні 2009 року під час погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по пров. Купріна, 15а Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького.
Правильність і повнота встановлених судом першої інстанції обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального права при додержанні процесуальних правових норм є підставою для залишення постанови суду без змін.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205 ч. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Хмельницької міської ради залишити без задоволення, постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2010 року у справі № 2-а-2410/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль
Повний текст рішення виготовлено 29.07.2011 року.