15 серпня 2011 р. Справа № 44106/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 28 травня 2009 року у справі за його позовом до голови Здолбунівської міської ради Рівненської області ОСОБА_2, Здолбунівської міської ради Рівненської області, третя особа управління Державного казначейства України в Рівненській області про зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,
У січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення позовних вимог просив зобов'язати відповідачів надати у його розпорядження рішення Здолбунівської міської ради Рівненської області, на підставі яких ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передано в оренду приміщення лазні по АДРЕСА_1 Рівненської області, проводилося виготовлення проекту реконструкції лазні і його затвердження, укладено договір купівлі-продажу приміщення лазні, укладено договір оренди земельної ділянки, на якій розташовані лазня і гараж, а також рішення, на підставі яких сім'ї ОСОБА_4 було передано у власність земельну ділянку під гаражем по АДРЕСА_1 Рівненської області. Крім того, просив стягнути з відповідачів на його користь завдану протиправними діями моральну шкоду у розмірі 3500,00 грн.
Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 28 травня 2009 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповноту з'ясування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення Здолбунівської міської ради Рівненської області, які він просить відповідача надати у його розпорядження, зачіпають його права та інтереси, а тому він має право на їх отримання і будь-яких обмежень щодо цього законом не встановлено.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд виходив із того, що відповідачами правомірно не було надано йому інформації, яка має ознаки конфіденційної, та під час розгляду звернення позивача з цього приводу не допущено порушення його законних прав.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи і є правильними.
Згідно із ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Статтею 23 вищевказаного Закону передбачено, що під інформацією про особу необхідно розуміти сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу. Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім'я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого і регіонального самоврядування в межах своїх повноважень.
Доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу особу, зібраних відповідно до чинного законодавства державними органами, організаціями і посадовими особами в силу вимог ч. 3 ст. 31 Закону України «Про інформацію» забороняється.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 09.01.2009 року звернувся на адресу Здолбунівського міського голови із заявою (а.с. 4), у якій без належного обґрунтування факту порушення його прав та інтересів просив надати йому ряд рішень міської ради, які безпосередньо стосуються громадян ОСОБА_3 і ОСОБА_4
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що такі рішення містять у собі інформацію, яка за законом є інформацією з обмеженим доступом, а тому відповідачами правомірно відмовлено у її наданні.
Зазначеним в апеляційній скарзі доводам апелянта судом було надано належну правову оцінку та наведено належні спростування у прийнятій постанові.
Колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Відтак, подана позивачем апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 28 травня 2009 року у справі № 2а-172/09 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Сапіга
Я.С.Попко