15 серпня 2011 р. Справа № 43368/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 09 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання провести нарахування і виплату допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку,
У березні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - УПСЗН Рівненського МВК) щодо невиплати їй щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнути з відповідача на її користь таку допомогу відповідно ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року в розмірі 1896,41 грн. та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року в розмірі 3033,50 грн.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 квітня 2009 року вказаний позов задоволено, визнано протиправними дії УПСЗН Рівненського МВК щодо невиплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити їй таку допомогу за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року в розмірі 4929,91 грн.
У поданій апеляційній скарзі УПСЗН Рівненського МВК просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову, якою відмовити у задоволенні заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповноту з'ясування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що воно належним чином виконало свій обов'язок перед позивачкою щодо виплати їй щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною у 2007-2008 роках. Просить врахувати, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і органи праці та соціального захисту населення не вправі їх змінювати. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення було допущено порушення норм бюджетного законодавства України та не враховано видаткові можливості основного фінансового документу держави. Наполягає на застосуванні строку звернення до суду, що був пропущений позивачкою.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що вона як особа, яка здійснює догляд за дитиною, має право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитино до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення ст. 56, п.7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та п. 25 підпункт 12 розділу II Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було скасовано і зупинено (обмежено) право на отримання спірної виплат. Розмір отриманої позивачкою щомісячної допомоги по догляду за дитиною за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року суперечить вимогам ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» і мав обчислюватися у розмірі законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Обов'язок щодо виплати позивачці пов'язаної із цим заборгованості в розмірі 4929,91 грн. слід покласти на органи праці та соціального захисту населення за місцем її проживання, тобто на відповідача УПСЗН Рівненського МВК.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Встановлено, що позивачка є матір'ю, яка у 2007 році здійснювала догляд за дитиною ОСОБА_3 до досягнення ним трирічного віку і була застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тому відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007 році, вона мала право на отримання щомісячної допомоги у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму.
При цьому колегія суддів вважає, що на підставі ч. 7 ст. 9 КАС України при вирішенні даного спору вимоги ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» слід застосовувати у сукупності із приписами ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а спірна допомога повинна обчислюватися у розмірі законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення ст. 56, а також п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком судом першої інстанції про неправомірність відмови УПСЗН Рівненського МВК у проведенні нарахування і виплати позивачці ОСОБА_1 недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною, виходячи із встановленого розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.
Разом із тим, згідно із ч.2 ст. 99 КАС України в редакції, що діяла в момент виникнення та існування спірних правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст. 100 КАС України в редакції, що діяла в момент виникнення та існування спірних правовідносин).
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 з даним адміністративним позовом звернулася до суду лише у березні 2009 року, тобто з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, на застосуванні якого наполягає відповідач (а.с. 14).
Поважних причин, які б позбавляли можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав з часу прийняття 09 липня 2007 року Конституційним Судом України рішення за № 6-рп/2007, позивачкою не наведено.
Крім того, вирішуючи вимоги позивачки щодо аналогічних спірних виплат по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, на думку колегії суддів, судом безпідставно не враховано наступних обставин.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 визнано неконституційним, зокрема, п. 25 підпункт 12 розділу II Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким у Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було виключено статтю 43, що закріплювала право застрахованої особи на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, не меншому розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Разом із тим, п. 23 розділу II цього ж Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до Закону України «Про допомогу сім'ям з дітьми», на предмет конституційності не розглядався, у встановленому порядку неконституційним не визнався та своєї чинності у 2008 році не втрачав.
Так, згідно із ст. 13 Закону України «Про допомогу сім'ям з дітьми» у редакції 2008 року право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною (а не тільки не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа, як передбачалося цією нормою Закону у попередній редакції).
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що у 2008 спірному році право позивачки ОСОБА_1 на отримання допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку, а також розмір цієї допомоги врегульовувалися насамперед положеннями Закону України «Про допомогу сім'ям з дітьми», як спеціального закону, що був чинним у цей період.
Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції 2008 року) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач УПСЗН Рівненського МВК належним чином і відповідно до вимог Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Закону України «Про допомогу сім'ям з дітьми» виконало свій обов'язок перед позивачкою ОСОБА_1 з виплати їй спірної допомоги у 2008 році.
Згідно із положеннями ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що УПСЗН Рівненського МВК, здійснивши позивачці виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році в розмірі, встановленому вищевказаними Законами, станом на час проведення такої виплати діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинними Законами України, тобто правомірно, а тому підстав для задоволення її позовних вимог у частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити їй спірну недоплату за 2008 рік немає.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Крім того, оскільки у задоволенні вимог позивачки відмовлено, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення на її користь понесених судових витрат.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити.
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 09 квітня 2009 року у справі № 2а-2266/09 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання провести нарахування і виплату допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Сапіга
Я.С.Попко