15 серпня 2011 р. Справа № 43175/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 15 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про зобов'язання провести нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
У березні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - УПСЗН Рівненського МВК) щодо невиплати їй щомісячної грошової допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, зобовязати відповідача нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну грошову допомогу по догляду за двома дітьми ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ними трирічного віку у розмірі 11863,21 грн.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 15 квітня 2009 року вказаний позов задоволено частково, визнано протиправними дії УПСЗН Рівненського МВК щодо невиплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку і вирішено стягнути на користь позивачки таку допомогу за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року в розмірі 3646,46 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні заявленого ОСОБА_1 позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що УПСЗН Рівненського МВК належним чином виконав свій обов'язок перед позивачкою щодо виплати їй щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною у 2007 році. Просить врахувати, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і органи праці та соціального захисту населення не вправі їх змінювати. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення було допущено порушення норм бюджетного законодавства України та не враховано видаткові можливості основного фінансового документу держави. Наполягає на застосуванні строку звернення до суду.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Задовольняючи вимоги позивачки ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вона як особа, яка здійснює догляд за двома дітьми, має право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено і обмежено право на отримання зазначеної виплати у 2007 році. Розмір отриманої позивачкою у 2007 році щомісячної допомоги по догляду за дітьми суперечить вимогам ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» і має обчислюватися виходячи із законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Обов'язок щодо перерахунку і виплати ОСОБА_1 пов'язаної із цим заборгованості в сумі 3646,46 грн. за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року слід покласти на УПСЗН Рівненського МВК. Строк звернення позивачки до суду підлягає поновленню.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Встановлено, що позивачка є матір'ю, яка у 2007 році здійснювала догляд за двома дітьми ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ними трирічного віку, а тому відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин, мала право на отримання щомісячної допомоги у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом із тим, при вирішенні адміністративного позову ОСОБА_1 судом першої інстанції безпідставно не враховано, що згідно із ч.2 ст. 99 КАС України у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст. 100 КАС України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції).
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 з даним адміністративним позовом звернулася до суду лише у березні 2009 року, тобто з пропущенням встановленого законом річного строку звернення до суду, на застосуванні якого наполягає відповідач.
Поважних причин, які б позбавляли можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав з часу прийняття 09 липня 2007 року Конституційним Судом України рішення за № 6-рп/2007, позивачкою не наведено, а відтак колегія суддів вважає належним чином невмотивованим і безпідставним висновок суду першої інстанції про необхідність поновлення строку звернення до суду у даній справі.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити частково.
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 15 квітня 2009 року у справі № 2а-2228/09 у частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про зобов'язання провести нарахування та виплату допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року.
У решті постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 15 квітня 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Сапіга
Я.С.Попко