26 вересня 2011 р. Справа № 32064/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Каралюса В.М. та Носа С.П.,
при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 та Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції (Ярмолинецьке відділення) на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.06.2010р. в адміністративній справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції (Ярмолинецьке відділення) Хмельницької обл. про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
30.04.2010р. позивач Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа /СПД/ ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати нечинним та скасувати винесені відповідачем Державною податковою інспекцією /ДПІ/ у Ярмолинецькому районі Хмельницької обл. рішення № 0000302302 від 16.04.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 48380 грн. та № 0000292302 від 16.04.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 720 грн. (а.с.4-6).
Згідно наказу ДПА у Хмельницькій обл. № 48 від 26.02.2010р. проведено реорганізацію ДПІ у Ярмолинецькому районі Хмельницької обл. шляхом злиття з ДПІ у Городоцькому районі Хмельницької обл. та створення на їх базі Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції /МДПІ/, яка є правонаступником злитих інспекцій (а.с.43-44), у зв'язку з чим судом в порядку ст.55 КАС України замінено відповідача на його правонаступника (а.с.45, 67).
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.06.2010р. заявлений позов задоволено частково; визнано незаконним та скасовано рішення ДПІ у Ярмолинецькому районі Хмельницької обл. № 0000292302 від 16.04.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 720 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.77-79).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржили сторони.
У поданій апеляційній скарзі позивач СПД ОСОБА_2, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення, яким заявлений позов задоволити повністю (а.с.80-82).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що до матеріалів справи долучені медичні документи, які вказують на фізичну неможливість позивача здійснювати торгівельну діяльність в орендованому приміщенні в І кварталі 2010р., при цьому вона була відсутньою в магазині з 01.01.2010р. по 24.02.2010р. по догляду за дитиною, а з 01.03.2010р. по 20.03.2010р. перебувала на стаціонарному лікуванні. Разом тим, податковий інспектор змусив її заповнити Книгу витрат і доходів за вищевказані періоди, про що вона подавала відповідні скарги до правоохоронних органів.
Відсутність в матеріалах справи результатів розгляду вказаних скарг не спростовує доводів позивача щодо неможливості ведення торгівельної діяльності у січні - березні 2010 року та неодержання прибутку в сумі 6020 грн.
У поданій апеляційній скарзі відповідач Городоцька МДПІ (Ярмолинецьке відділення), покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції змінити та винести нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.89).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» передбачені штрафні санкції за здійснення визначених операцій без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням використання торгових патентів в подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням. Звідси, санкція за здійснення позивачем торгівельної діяльності без одержання торгового патенту повинна розраховуватися, виходячи із максимальної ставки патенту (120 грн.) за повний термін діяльності.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Городоцької МДПІ (Ярмолинецьке відділення) підлягає до часткового задоволення, а апеляційну скаргу СПД ОСОБА_2 належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, 26.03.2010р. працівниками ДПІ у Ярмолинецькому районі Хмельницької обл. проведено позапланову перевірку належного СПД ОСОБА_2 магазину, який розташований АДРЕСА_1, за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, по результатам якої складено Акт перевірки № 0024/22/21/23/НОМЕР_3 від 26.03.2010р. (а.с.22-25).
Наведеним Актом перевірки зафіксовано наступні допущені позивачем порушення у місці проведення торгівельної діяльності:
вимог п.п.1, 2, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: невидача розрахункового документа встановленої форми (розрахункової квитанції), проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування РРО, здійснення торгівлі необлікованими товарами;
вимог пп.1, 2, 3 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме: здійснення торгівельної діяльності без одержання торгового патенту за період 01.01.2010р.-31.03.2010р.;
вимог п.5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затв. постановою КМ України № 1269 від 26.09.2001р., а саме: відсутність заповнення графи 2 «витрати на виробництво продукції, виконання робіт, послуг».
На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем винесено такі рішення;
№ 0000302302 від 16.04.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 48380 грн.;
№ 0000292302 від 16.04.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 720 грн. (а.с.14, 15).
Окрім цього, матеріалами справи стверджується, що в І кварталі 2010 року позивач перебувала на загальній системі оподаткування; 12.03.2010р. нею була подана заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2010 рік та 06.04.2010р. отримано свідоцтво на право сплати єдиного податку, починаючи з 01.04.2010р. (а.с.45-50).
Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 01.01.2010р. перебувала на спрощеній системі оподаткування і зобов'язана була вести облік доходів і витрат в обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу; для цього остання проводила відповідні записи у Книгу обліку доходів і витрат про суму виручки від реалізації продукції.
Окрім цього, проведеною перевіркою стверджується факт порушення позивачем вимог п.п.1, 2, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», податковим органом правомірно та в належному розмірі застосовані до суб'єкта господарювання штрафні (фінансові) санкції; під час розгляду справи не знайшли підтвердження обставини внесення позивачем записів в книгу витрат і доходів під тиском посадової особи відповідача.
Разом з тим, відповідачем при застосуванні санкцій за порушення вимог пп.1, 2, 3 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» неправильно обчислений розмір санкцій через помилкове визначення вартості торгового патенту в розмірі 120 грн., хоча такий згідно рішення Ярмолинецької селищної ради Хмельницької обл. № 7 від 04.02.2009р. повинен складати 100 грн.
Також перевірка позивача проведена правомірно і з дотриманням вимог чинного законодавства.
Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції частково відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.
В частині доводів апелянта СПД ОСОБА_2 колегія суддів враховує наступне.
Згідно з п.п.1, 2, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п.1);
видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п.2);
зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особам, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг) (п.12).
Допущення позивачем порушень вимог п.п.1, 2, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» стверджується наявними матеріалами справи: копіями Акта перевірки № 0024/22/21/23/НОМЕР_3 від 26.03.2010р., Акта від 07.04.2010р. щодо відмови від підписання та отримання акта перевірки, відомості щодо фактичних залишків, Книги обліку доходів і витрат форми № 10 (а.с.22-25, 26, 31, 34-35).
В частині доводів цього апелянта щодо неправомірності проведеної перевірки колегія суддів враховує, що функції органів державної податкової служби визначені ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», до яких також належить здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є спеціальним, такий не стосується відносин нарахування та сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, а безпосередньо регулює правовідносини суб'єктів господарювання, що здійснюють розрахункові операції у сфері торгівлі, громадського харчування послуг.
Згідно вимог ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Наведений Закон не визначає періодичності проведення вказаних перевірок та обов'язку податкового органу завчасно повідомляти про проведення перевірки.
Звідси, Закон України «Про державну податкову службу в Україні» застосовується до розглядуваних відносин лише в частині, яка не врегульована Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Згідно наказу ДПА України № 441 від 11.10.2005р. передбачено, що перевірки контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у сфері готівкового обігу проводяться за окремими планами органів державної податкової служби. З метою підвищення контролю за здійсненням розрахункових операцій та запобігання дублюванню перевірок у ДПІ в містах і районах формується та затверджується щомісячний план проведення зазначених перевірок.
Таким чином, у межах повноважень, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», органи державної податкової служби проводять планові перевірки стосовно дотримання порядку проведення розрахункових операцій згідно із затвердженими керівництвом податкових органів планами проведення перевірок. При цьому не вимагається направлення повідомлення про проведення перевірки не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки.
Перевірки, які не передбачені в планах проведення перевірок, але виникають за інших обставин, вважаються позаплановими.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що перевірка позивача 26.03.2009р. проводилася на підставі належно оформлених направлень на проведення перевірки №№ 302 і 303 від 26.03.2010р., які були пред'явлені позивачу (звороти а.с.19), також 26.03.2010р. в.о.начальника ДПІ у Ярмолинецькому районі Хмельницької обл. видано наказ № 87 від 26.03.2010р. про проведення позапланової виїзної перевірки позивача (а.с.28).
Стосовно покликань апелянта СПД ОСОБА_2 на неможливість проведення нею торгівельної діяльності через догляд за сином, подальше перебування її на лікуванні, а також щодо вчинення записів в Книзі обліку доходів і витрат під тиском посадової особи відповідача, про що вона негайно звернулася зі скаргою у відповідні органи, колегія суддів враховує, що згідно представлених медичних документів позивач перебувала на амбулаторному лікуванні з 01.02.2010р. по 24.02.2010р., з 01.03.2010р. по 12.03.2010р., також впродовж 05.01.2010р.-15.01.2010р. син позивача ОСОБА_7, 14.02.1986р.н., перебував на стаціонарному лікуванні (а.с.58-65).
Разом з тим, звертаючись до суду із вказаним позовом наведені обставини (догляд за сином, перебування на лікуванні, вчинення записів в Книзі обліку доходів і витрат під тиском податкового органу) не покладалися позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог; також у подальшому позивачем не були внесені будь-які зміни у вищевказану Книгу обліку доходів і витрат згідно наведених обставин.
Окрім цього, хоча позивач дійсно зверталася із скаргами на дії ревізорів податкового органу, однак результати розгляду таких є відсутніми і до матеріалів справи не долучені сторонами.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апелянта СПД ОСОБА_2 про протиправність прийнятого відповідачем рішення № 0000302302 від 16.04.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 48380 грн. не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
У частині правильності розміру застосованих санкцій колегія суддів враховує, що правильність обчислення таких доводиться наданим відповідачем розрахунком штрафних санкцій (а.с.30).
Згідно з нормами п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
За змістом ст.21 цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки позивачем не було проведено через РРО суми виручки у розмірі 6020 грн., тому санкція за вказане правопорушення склала: 6020 грн. х 5 = 30100 грн.
Також позивачем не забезпечено ведення обліку товарних запасів на складах або за місцем їх реалізації в сумі 9140 грн., тому санкція за вказане правопорушення склала: 9140 грн. х 2 = 18280 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги СПД ОСОБА_2
В частині доводів апелянта Городоцької МДПІ (Ярмолинецьке відділення) колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.
Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби ті з використанням кредитних карток.
Під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти в тому числі і магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців аж використовують для торгівлі його частину.
Оскільки позивач протягом 01.01.2010р.-26.03.2010р. проводила роздрібну торгівлю за готівкові кошти і не перебувала на спрощеній системі оподаткування, вона зобов'язана була отримати торговий патент за зазначений період.
Згідно п.4 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів.
Рішенням Ярмолинецької селищної ради Хмельницької обл. № 7 від 04.02.2009р. для магазинів та інших торгових точок, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину, і які не здійснюють торгівлю спиртними напоями та тютюновими виробами, встановлено вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності для фізичних осіб в розмірі 100 грн.
Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за порушення вимог Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» встановлена ст.8 цього Закону, згідно якої суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність без одержання відповідних торгових патентів, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.
Виходячи із викладеного, максимальний розмір штрафу за проведення торгівлі позивачем без придбання патенту за період з 01.01.2010р. по 26.03.2010р. повинен становити: 100 грн. х 3 місяці х 2 = 600 грн., тоді як у рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000292302 від 16.04.2010р. позивачу нараховано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 720 грн.
При цьому колегія суддів враховує, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.
У даному випадку, суд, констатуючи помилкове нарахування штрафних (фінансових) санкцій через неправильне визначення вартості торгового патенту згідно рішення Ярмолинецької селищної ради Хмельницької обл. № 7 від 04.02.2009р. вправі визнати частково протиправним і скасувати рішення податкового органу в певній сумі.
При цьому слід враховувати, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення відповідача № 0000292302 від 16.04.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача слід визнати протиправним і скасувати частково, а саме в частині застосування санкцій в розмірі 120 грн.; у решті застосованих санкцій (600 грн.) останнє належить вважати правильним.
Таким чином, апеляційна скарга Городоцької МДПІ (Ярмолинецьке відділення) підлягає до часткового задоволення.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірне рішення ДПІ у Ярмолинецькому районі Хмельницької обл. № 0000292302 від 16.04.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині застосування санкцій у розмірі 120 грн. слід визнати протиправним і скасувати; решта позовних вимог задоволенню не підлягає.
При цьому у порядку ст.94 КАС України також підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 01 грн. 70 коп. сплаченого судового збору.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги Городоцької МДПІ (Ярмолинецьке відділення) є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, з наведених підстав.
Також апеляційна скарга СПД ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з вищевказаних мотивів.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції (Ярмолинецьке відділення) задоволити частково.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.06.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 задоволити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ярмолинецькому районі Хмельницької обл. № 0000292302 від 16.04.2010р. у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 120 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 01 (один) грн. 70 коп. сплаченого судового збору.
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: В.М.Каралюс
С.П.Нос