26 вересня 2011 р. Справа № 34246/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Каралюса В.М. та Носа С.П.,
при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2010р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Апеляційного суду Хмельницької обл., Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
31.08.2010р. позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому, із врахуванням поданої під час розгляду справи заяви про зміну позовних вимог, просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів апеляційного суду Хмельницької обл., Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України щодо непроведення перерахунку заробітної плати, матеріальної допомоги та щомісячного грошового утримання у відповідності до законодавчо встановлених розмірів мінімальної заробітної плати з 03.12.2007р. до 15.09.2010р.; зобов'язати відповідачів здійснити даний перерахунок заробітної плати, матеріальної допомоги та щомісячного грошового утримання і виплатити позивачу недоплачені грошові кошти; зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за період з 03.12.2007р. до 15.09.2010р. (а.с.4-5, 34).
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2010р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 з 19.08.2009р. до 15.09.2010р. з розрахунку посадового окладу в розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на момент проведення виплат; визнано неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати, матеріальної допомоги та щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 з 19.08.2009р. до 15.09.2010р. з розрахунку посадового окладу в розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на момент проведення виплат; зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати; зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити апеляційному суду Хмельницької обл. кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_2 заробітної плати, матеріальної допомоги, щомісячного довічного грошового утримання та компенсації за порушення строків їх виплати за період з 19.08.2009р. до 15.09.2010р., з урахуванням раніше проведених виплат; зобов'язано апеляційний суд Хмельницької обл. після отримання коштів провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 за період з 19.08.2009р. до 15.09.2010р. заробітної плати та матеріальної допомоги, визначивши їх розмір з урахуванням посадового окладу із розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на момент проведення; зобов'язано апеляційний суд Хмельницької обл. донарахувати та виплатити позивачу щомісячне грошове утримання з донарахованих сум заробітної плати; зобов'язано апеляційний суд Хмельницької обл. нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини заробітної плати, матеріальної допомоги та щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку із порушенням строків їх виплати за період з 19.08.2009р. до 15.09.2010р.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.56-59).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржили відповідачі Державна судова адміністрація України та Міністерство фінансів України.
У поданій апеляційній скарзі Державна судова адміністрація України, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с.62-67).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судові рішення, на які покликається суд першої інстанції, торкаються КМ України, на даний час постає питання їх виконання, що потребуватиме додаткового фінансування з державного бюджету. Також апелянтом у межах своєї компетенції подавалися до КМ України відповідні проекти урядової постанови щодо скасування обмежень при обчисленні посадових окладів суддів.
При винесенні рішення судом не дотримані норми бюджетного законодавства, норми якого не передбачаються перерахування коштів за минулий бюджетний період, що не передбачені поточним бюджетом; а також неправильно застосовані норми Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Апелянт Міністерство фінансів України у своїй апеляційній скарзі, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с.70-72).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що винесенні рішення судом не дотримані норми бюджетного законодавства, які не передбачають перерахування коштів за минулий бюджетний період, що не визначені поточним бюджетом.
Також з 01.01.2003р. головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду.
Окрім цього, Державною судовою адміністрацією України скеровано до апеляційного суду доповнення до апеляційної скарги, в якій апелянт просить врахувати рішення касаційного суду, яким рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовані та відмовлено в позові щодо скасування постанов КМ України, якими обмежувалися посадові оклади суддів, а саме постанову ВАС України від 13.11.2011р. (а.с.113-115).
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Як слідує з матеріалів справи, починаючи з 25.07.1996р., позивач працює на посаді голови апеляційного суду Хмельницької обл., йому присвоєно перший кваліфікаційний клас судді; з 19.01.2001р. передбачено виплату місячного грошового утримання (а.с.6-7).
Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 19.08.2009р. для розрахунку заробітної плати суддів, гарантований мінімальний посадовий оклад судді мав відповідати кількості мінімальних заробітних плат, визначених відповідною схемою посадових окладів суддів, затв. постановою КМ України № 865 від 03.09.2005р., з подальшим перерахунком відповідно до зростання мінімальної заробітної плати, розмір якої встановлено Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет на відповідний рік, а тому застосування для нарахування заробітної плати суддям положень постанови КМ України № 1243 від 21.12.2005р. та постанови КМ України № 1310 від 31.12.2005р., якими встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених постановою КМ України № 865 від 03.09.2005р., залежать від розміру мінімальної заробітної плати на день ухвалення даних нормативно-правових актів (332 грн.), з одночасною забороною перераховувати оклади при підвищенні мінімальної заробітної плати, є неправомірним, оскільки, обмежує обсяг досягнутих, гарантованих Конституцію та законами України прав щодо оплати праці суддів.
Між тим, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст.44 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються КМ України.
Постановою КМ України № 865 від 03.09.2005р. «Про оплату праці суддів», яка набрала законної сили з 01.01.2006р., затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.
Відповідно до додатку 4 до вказаної постанови, яким встановлені розміри посадових окладів керівників та суддів апеляційних судів, посадовий оклад голови апеляційного суду Хмельницької обл. становить 11 розмірів мінімальних заробітних плат.
Постановою КМ України № 1310 від 31.12.2005р. внесені зміни до постанови КМ України № 865 від 03.09.2005р., а саме вказану постанову доповнено п.4-1, яким установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Печерського районного суду м.Києва від 19.03.2007р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007р., визнано протиправним та скасовано п.4-1 постанови КМ України № 865 від 03.09.2005р. «Про оплату праці суддів». Постановою ВАС України від 29.10.2009р. наведені судові рішення у частині визнання протиправним і скасування п.4-1 постанови КМ України № 865 від 03.09.2005р.залишено без змін.
Постановою окружного адміністративного суду м.Києва від 21.05.2008р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009р., визнано незаконними постанови КМ України № 1243 від 21.12.2005р «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4-1 постанови КМ України № 1310 від 31.12.2005р. «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865» та пункт 4-1 постанови КМ України № 865 від 03.09.2005р. «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Разом тим, постановою ВАС України від 13.04.2011р. скасовані рішення окружного адміністративного суду м.Києва від 21.05.2008р. та Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009р. і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовлено.
При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що оскаржуваною постановою КМ України № 865 від 03.09.2005р. не скасовуються і не змінюються, а навпаки встановлюються надбавки та доплати за виконання особливо важливої роботи, за науковий ступінь, для вирішення соціально-побутових питань, а також визначено порядок преміювання тощо; не містять у собі усі оскаржувані постанови КМ України положень щодо обмеження прав суддів на забезпечення державою благоустроєним житлом, додатковою житловою площею, надання безоплатного користування усіма видами транспорту, обов'язкового страхування життя та здоров'я за рахунок коштів державного бюджету. Також вони не передбачають будь-якої заборони щодо застосування до грошових доходів суддів, як і до доходів інших громадян, механізму їх підвищення шляхом індексації відповідно до положень Закону України «Про індексацію грошових доходів громадян». Таким чином, КМ України при прийнятті оскаржуваних постанов не зменшив розрахунок посадових окладів суддів, а отже, й не обмежив матеріальний і соціальний захист суддів. У зв'язку з цим є помилковим висновок судів про невідповідність оскаржуваних постанов КМ України нормам Закону України «Про статус суддів» та, що їх видання призвело до звуження змісту та обсягу статусу суддів.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, виходячи із змісту постанови ВАС України від 13.04.2011р., яка має преюдиціальне значення для вирішення розглядуваного спору, правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог є відсутніми.
При цьому, колегія суддів враховує, що здійснення виплати позивачу окладу та довічного грошового утримання на підставі положень постанов КМ України № 865 від 03.09.2005р., № 1243 від 21.12.2005р. та № 1310 від 31.12.2005р. є правомірним та не обмежує гарантованих Конституцію та законами України прав щодо оплати праці суддів.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційних скарг є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України задоволити.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до апеляційного суду Хмельницької обл., Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: В.М.Каралюс
С.П.Нос