15 серпня 2011 р. Справа № 30134/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,
при секретарі судового засідання Патлевіч Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АВД Україна» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року у справі за його позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, податкового керуючого ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування акту опису активів,
У травні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «АВД Україна» (далі - ТОВ «АВД Україна») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати неправомірними дії Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Тернопільська ОДПІ) по внесенню у картку платника податку 16042,59 грн. податкового боргу, визнати нечинним та скасувати акт опису активів, на які поширюється право податкової застави, від 16 квітня 2010 року № 24762/7/24-0143, складений податковим керуючим ОСОБА_1, а також визнати таким, що не підлягає виконанню лист Тернопільської ОДПІ від 21 квітня 2010 року № 25733/7/24-0135.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року у справі № 2а-1630/10/1970 у задоволенні вказаного позову було відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивача просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про задоволення позову ТОВ «АВД Україна» у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи. При цьому апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що всупереч приписам ч. 2 ст. 71 КАС України Тернопільська ОДПІ та податковий керуючий ОСОБА_1 не довели правомірності своїх дій.
При цьому суд першої інстанції помилково виходив із того, що у позивача є податковий борг по результатах перевірки згідно акту № 679/23-420/33077342 від 08.02.2010 року,оскільки в установлений законом термін апелянт оскаржив до Тернопільського окружного адміністративного суду прийняті за наслідками вказаної перевірки податковим органом податкові повідомлення-рішення на суму 16042,59 грн.
Одночасно апелянт звертає увагу на приписи пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платних податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де передбачено, що при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті і прийняття рішення.
Окрім того, апелянт наголошує на тому, що судом не було взято до уваги абзац п'ятий п. 5.4. розділу 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 року №253 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 року за №567/5758, яким передбачено, що у разі надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума податкового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунку платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження), що не було зроблено Тернопільською ОДПІ.
Представник Тернопільської ОДПІ та податковий керуючий ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду вимоги апелянта заперечили, просять залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник апелянта в судове засідання апеляційного суду не з'явився і суд на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України вважає за можливе розглядати справу у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у ході проведеної Тернопільською ОДПІ планової виїзної перевірки позивача, за результатами якої складено акт № 679/23-420/33077342 від 08.02.2010 року. Відповідно до пп. 17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача було застосовано фінансову санкцію в двократному розмірі донарахованого податкового зобов'язання (10204,08 грн.), про що 15 лютого 2010 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0000011703/0, яке позивачем у встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строк оскаржене не було.
22.03.2010 р. ТОВ «АВД Україна» звернулося з адміністративним позовом до Тернопільського окружного адміністративного суду, який постановою від 25 травня 2010 р. в задоволенні позову про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000011703/0 від 15 лютого 2010 року в частині донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 5018,10 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10036,20 грн. та № 0000022304/0 від 15 лютого 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в суш 5785,95 грн. відмовив.
Покликання позивача на неправомірність складення 16 квітня 2010 року податковим керуючим ОСОБА_1 акту опису активів № 24762/7/24-0143, яким описано вантажиш автомобіль «ФОРД Транзит» 2008 р.в., з огляду на неузгодженість податкового зобов'язання через звернення ТОВ «АВД Україна» до суду з адміністративним позовом суд вважав помилковим, оскільки виходячи з положень пп. 5.2.4 п. 5.2, пп. 5.3.2, 5.3.5 п. 5.3, пп. 5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» отримані позивачем 16.02.2010 року податкові повідомлення - рішення від 15.02.2010 р. ним у встановлений 10 - ти денний строк не оскаржені в адміністративному порядку, а сам по собі факт оскарження позивачем цих рішень в судовому порядку не надає їм статусу неузгодженого податкового зобов'язання і зазначена сума є податковим боргом платника податків.
Порядок погашення податкового боргу регулюється нормами статей 6-15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які не передбачають зупинення процедур погашення, у тому числі примусового стягнення податкового боргу, в разі оскарження платником податків до суду раніше узгодженої суми податкового зобов'язання.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що дії Тернопільської ОДПІ по внесенню в картку платника податку 16 042,59 грн. податкового боргу є правомірними, акт опису активів, на які поширюється право податкової застави від 16.04.2010 р. № 24162/7/24-0143, складений податковим керуючим ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, а лист Тернопільської ОДПІ від 21.04.2010 № 25133/7/24-0135 є таким, що підлягає до виконання.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Як безспірно встановлено судом, у ході проведеної Тернопільською ОДПІ планової виїзної перевірки ТОВ «АВД Україна»», результатами якої оформлено актом № 679/23-420/33077342 від 08.02.2010 року, контролюючим органом було зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що стало підставою для винесення Тернопільською ОДПІ 15 лютого 2010 року податкових повідомлень-рішень № 0000011703/0 та № 0000022304/0 на загальну суму 21092,07 грн., отриманих позивачем 16 лютого 2010 року.
Вказані податкові повідомлення-рішення апелянтом у встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 10-денний строк оскаржені у адміністративному порядку не були.
Відтак, виходячи з системного аналізу приписів пп. 5.2.4 п. 5.2, пп. 5.3.2, 5.3.5 п. 5.3, пп. 5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що факт оскарження позивачем зазначених рішень у судовому порядку не надає зазначеним у них сумам статусу неузгодженого податкового зобов'язання і такі суми слід вважати податковим боргом позивача.
Таким чином, на переконання колегії суддів, позовні вимоги ТОВ «АВД Україна» про визнання неправомірними дії Тернопільська ОДПІ по внесенню у картку платника податку 16042,59 грн. податкового боргу, визнання нечинним та скасувати акту опису активів від 16 квітня 2010 року № 24762/7/24-0143, а також визнання таким, що не підлягають виконанню вимог Тернопільської ОДПІ, викладених у листі від 21 квітня 2010 року № 25733/7/24-0135, є безпідставними і правомірно залишені без задоволення судом першої інстанції.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АВД Україна» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року у справі № 2а-1630/10/1970 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Ухвала у повному обсязі складена 17 серпня 2011 року.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Сапіга
Я.С.Попко