26 липня 2011 р. Справа № 33688/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Багрія В.М., Заверухи О.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Радехівської РДА на постанову Радехівського районного суду Львівської області від 04.08.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Радехівської РДА про стягнення недоплаченої суми одноразової грошової допомоги як учаснику війни,-
встановила:
У липні 2008 року позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення недоплаченої суми одноразової грошової допомоги як учаснику війни за 2007-2008 роки.
Позивач свої позовні вимоги мотивувала тим, що їй як учаснику війни відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» повинна виплачуватись разова грошову допомогу в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком. Однак у 2008-2009 роках виплачувалась не в повному розмірі.
Оскаржуваною постановою позов задоволено частково. Зобовязано відповідача здійснити перерахунок і виплату за 2008-2009 роки позивачу невиплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Зокрема вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом.
Апелянт також посилається на те, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року №367, яким була запроваджена норма Закону щодо посилення матеріального становища ветеранів війни шляхом надання їм щорічної грошової допомоги до Дня Перемоги передбачено, що порядок виплати разової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України, який в свою чергу, щорічно у проекті Державного бюджету України повинен передбачати цільові кошти необхідні для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни.
Враховуючи те, що особи які беруть участь в справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає доцільним розглядати справу відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити частково з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є учасником війни згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 17 вищевказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. З огляду на викладене правовідносини, які виникають при призначені та виплаті вищевказаних допомог є бюджетними відносинами.
З метою реалізації зазначеної бюджетної програми Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 18 лютого 2004 року №177, якою встановив, що щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики України для виплати разової і ротової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється у розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік.
Так, відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. За цим конституційним приписом у разі якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для учасників бойових дій, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
Відповідач не має повноважень на самостійне визначення розміру грошової допомоги, яка виплачується до 5-го травня, оскільки, згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час виплати щорічної разової грошової допомоги, позивачу, розмір такої виплати був встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що додатково, поряд з нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» регулював відносини з виплати зазначеної допомоги і такі норми на час виплати не були ні відмінені, ні визнані неконституційними.
За наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватись положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Колегія суддів приходить по переконання, що суд першої інстанції помилково вирішив питання, щодо зобов'язання виплатити допомогу за 2008 рік, оскільки згідно ч. 2 ст.152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Тобто Рішення Конституційного Суду України яким визнано положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було встановлено виплату щорічної разової грошової допомоги не мають зворотної дії в часі. Таким чином, на момент виплати позивачу допомоги, діяли норми Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка була чинною.
Таким чином, при вирішенні справ про стягнення недоплачених сум щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня слід керуватися нормами законів, які були чинними на момент проведення таких виплат. Рішення Конституційного суду України у справі від 22.05.2008 року зворотної дії в часі не має, а тому виплачена позивачу допомога перерахунку не підлягає.
Як вбачається позивачу одноразову щорічну грошову допомогу за 2009 рік як учаснику бойових дій виплачена відповідно до постанови КМ України №211 від 18.03.2009 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», якою установлено, що виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», здійснюється у таких розмірах: учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, 340 гривень.
Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" 3551-XII від 22.10.1993 року який набрав чинність з 01.01.1994 року щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до вимог статті 17 вищевказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Законом України від 19.06.2003 р. N 968-IV вище згаданий Закон доповнено статтею 171 відповідно до частини 4 якої, особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. За цим конституційним приписом у разі якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для учасників бойових дій, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що Законом України "Про Державний бюджет на 2004 рік", Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" обмежувалась дія статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Рішеннями Конституційного Суду України від 01.12.2004 N 20-рп/2004, від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 і від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнавались неконституційними положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2004, 2007 і 2008 роки", якими зупинялись на ці роки дія статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки норми Законів, якими обмежувалась дія ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" 3551-XII від 22.10.1993 року визнані неконституційними і втратили свою чинність, то у 2009 році ст. 14 цього Закону діяла у редакції відповідно до якої, щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Однак всупереч приписів даної статті відповідачем дана допомога позивачу виплачена відповідно до постанови КМ України №211 від 18.03.2009 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» в розмірі 340 грн.
Колегія суддів вважає, що виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у 2009 році виплата такої допомоги здійснювалась відповідачем із порушенням спеціального законодавства.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів -
постановила:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Радехівської РДА задоволити частково.
Скасувати постанову Радехівського районного суду Львівської області від 04.08.2010 року та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Радехівської РДА нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу відповідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: В. Багрій
О. Заверуха