22 серпня 2011 р. Справа № 80025/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дітям війни,
У травні-червні 2009 року зазначені особи звернулися до суду з адміністративними позовами, об'єднаними в одне провадження, у яких просили визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці (далі - УПФ України в Шевченківському районі м. Чернівці) щодо нарахування та виплати їм недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дітям війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 рр. та стягнути з відповідача на їх користь пов'язану із цим недоплату, окрім цього ОСОБА_12 просила здійснювати нарахування щомісячної державної соціальної допомоги вподальшому.
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 вересня 2009 року вказані позови задоволено частково та вирішено стягнути з УПФ України в Шевченківському районі м. Чернівці на користь позивачів недоплачену згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну державну соціальну допомогу за 2008 рік у розмірі 579,30 грн. кожному. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі УПФ України в Шевченківському районі м. Чернівці просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні вимог позивачів в повному обсязі, покликаючись на те, що вищезгадана постанова в частині задоволення позовних вимог не відповідає вимогам чинного законодавства і є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законодавство України не містить жодного нормативного акту, прийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком та не врегульовує питання про те, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Просить врахувати, що встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Частково задовольняючи вимоги позивачів, суд виходив із того, що усі вони належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому мають право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 рр., якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, відмова УПФ України в Шевченківському районі м. Чернівці у проведенні нарахування і виплати позивачам підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком є протиправною. Пов'язана із цим недоплата в сумі 579,30 грн. за 2008 рік підлягає стягненню з відповідача на користь кожного з позивачів у повному обсязі.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що позивачі є дітьми війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007-2008 рр., мали право на підвищення виплачуваної їм відповідачем пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення Законів України про Державний бюджет на 2007-2008 рр., якими було зупинено (обмежено) дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дані рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який б визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не слід брати до уваги при вирішенні спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачами конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Разом із тим, згідно із ч. 2 ст. 99 КАС України у редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст. 100 КАС України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції).
З матеріалів справи вбачається, що позивачі з адміністративними позовами звернулися до суду лише у травні-червні 2009 року, тобто з пропущенням встановленого законом річного строку звернення до адміністративного суду, який правильно застосовано судом при вирішенні справи.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність вимог позивачів у частині визнання незаконною відмови відповідача у виплаті їм доплати до пенсії, як дітям війни, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_9 за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, ОСОБА_5 за період з 25 травня по 31 грудня 2008 року, ОСОБА_1, ОСОБА_4 за період з 27 травня по 31 грудня 2008 року, ОСОБА_3, ОСОБА_11 за період з 02 червня по 31 грудня 2008 року, ОСОБА_10 за період з 12 червня по 31 грудня 2008 року, ОСОБА_8, ОСОБА_12 за період з 19 червня по 31 грудня 2008 року.
Висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог щодо нарахування і виплати позивачам спірного підвищення за період з 01 січня по 22 травня 2008 року, на думку колегії суддів, є помилковим та не відповідає ст. 152 Конституції України, за правилами якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду про необхідність стягнення з відповідача спірної заборгованості, а також визначення конкретного розміру заборгованого підвищення до пенсії, що підлягає виплаті позивачам.
З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачам сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачів здійснює Пенсійний фонд України в особі управління в Шевченківському районі м. Чернівці, обов'язок щодо нарахування та виплати їм доплати до пенсії, як дітям війни, судом першої інстанції правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачів у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність оскаржуваної постанови не впливають та до уваги колегією суддів не приймаються.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивачів судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позовів.
Питання про розподіл судових витрат у справі слід вирішувати виходячи з положень ст. 94 КАС України, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України і Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Керуючись ст.ст. 195, 197, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці Закарпатської області задовольнити частково.
Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 вересня 2009 року у справі № 2а-622/09 у частині задоволення вимог позивачів скасувати і прийняти у цій частині нову постанову, якою такі позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці у нарахуванні та виплаті позивачам передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дітям війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці провести нарахування та виплату передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дітям війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_9 за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року; ОСОБА_5 за період з 25 травня по 31 грудня 2008 року; ОСОБА_1, ОСОБА_4 за період з 27 травня по 31 грудня 2008 року; ОСОБА_3, ОСОБА_11 за період з 02 червня по 31 грудня 2008 року; ОСОБА_10 за період з 12 червня по 31 грудня 2008 року; ОСОБА_8, ОСОБА_12 за період з 19 червня по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь кожного із позивачів по 1 (одній) грн. 70 коп. судового збору.
У іншій частині постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 вересня 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Сапіга
Я.С.Попко