15 вересня 2011 р. Справа № 74911/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання Луцак І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Реглан» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2009 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова до Приватного підприємства «Реглан» про стягнення заборгованості,
Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова 30.01.2009 року звернулося в суд з адміністративним позовом в якому, уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 262 869,93 гривень заборгованості, в тому числі: недоїмка по страхових внесках - 203 008,47 гривень; штрафна санкція - 59 861,46 гривень.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2009 року позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства «Реглан» на користь управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова 262 869,93 гривень заборгованості зі сплати страхових внесків.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Приватне підприємство «Реглан» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2009 року скасувати і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано те, що відповідно до статті 1 Закону України від 16 березня 2006 року № 3583-ІУ «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року» суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - І кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством норм діючого на той час Закону України від 23 грудня 2004 року № 2285-ІУ «Про Державний бюджет України на 2005 рік», не вважаються заборгованістю.
Згідно із статтею 2 цього Закону донарахування та фінансові (штрафні) санкції щодо сум фактично сплачених внесків за період 2004 року - 1 квартал 2005 року до зазначених суб'єктів господарської діяльності не застосовуються.
Суд не врахував, що щодо порядку сплати страхових внесків платниками єдиного податку Пенсійним фондом України разом з Радою підприємців при Кабінеті Міністрів України надано відповідне роз'яснення (лист від 01.06.2005 р. № 6320/04). Даний порядок сплати внесків дозволяє роботодавцям (суб'єктам спрощеного оподаткування) зараховувати частину єдиного податку (42%) в рахунок сплати страхових внесків.
Відповідач вважає, що він, як платник єдиного податку, здійснював оплату страхових внесків у складі єдиного податку (42%).
Апелянт зазначає, що різницю між нарахованими страховими внесками та страховими внесками, сплаченими відповідачем у складі єдиного податку протягом 2007 - 2009 років з невідомих причин позивачем не зараховано в рахунок сплати таких внесків, як це вказано в платіжних дорученнях, а в рахунок сплати нарахованих ним штрафних санкцій (хоча судового рішення з даного спору на той час винесено ще не було).
В судове засідання позивач не з»явився, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності згідно ч.4 ст.196 КАС України .
Представник відповідачів апеляційну скаргу заперечив, вважає прийняте рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство «Реглан» є платником єдиною податку згідно Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Перевіркою достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (акт перевірки від 20.07.2006 року №101) встановлено, що воно не здійснювало нарахування страхових внесків на фонд оплати праці найманих працівників за ставкою 32%,32,3%,31,8%. За наслідками перевірки підприємству донараховано 108167,73 грн. своєчасно не обчислених страхових внесків на фонд оплати праці за період з січня 2004 року по червень 2006 року.
В зв'язку з тим, що ПП «Реглан» продовжувало не нараховувати страхові внески за ставкою 32,2%, 31,8%, Управлінням Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова була проведена ще одна перевірка, за наслідками якої складено акт від 18.02.2008 року №20 та донараховано 65480,50 грн. необчислених страхових внесків на фонд оплати праці за період з червня 2006 року по травень 2007 року.
Відповідно до поданих ПП «Реглан» до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за період з 01.06.2007 року по 22.06.2009 року нараховані страхові внески становили 147564,19 грн.
Загальна сума страхових внесків до сплати становила 321212,42 грн. Вказана сума страхових внесків не була сплачена відповідачем у встановлений ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк.
На підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за донарахування сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків до позивача застосована фінансова санкція на суму 79086,49 грн. (рішення від 02.08.2006 року №445); фінансова санкція на суму 47669,11 грн. рішення від 22.02.2008 року №103).
Станом на 22.06.2009 року було зараховано 185098,09 грн.( в т. ч. сальдо на 01.07.06 23592,56 грн.(переплата по 33,2%-23592,54 грн. та по 2%-0,02 грн.), сплата через банк 115428,29 грн. (по 33,2%- '06218,08, по 2%-9211,21), 42% від єдиного податку 46077,24 грн. З цієї суми на погашення страхових внесків зараховано 118203,95 грн., на погашення фінансових санкцій - 66894,14 грн.
Таким чином, загальна сума боргу ПП «Реглан» станом на 22.06.2009 року складає 262869,93 грн., в тому числі: недоїмка по страхових внесках - 203008,47 грн. (321212,42-118203,95=203008,47), штрафна санкція - 59861,46 грн.(126755,60-66894,14=59861,46).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Заковом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97ВР, яким разом із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перебували на спрощеній системі оподаткування.
Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до с.2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків своєчасно не нараховані та не сплачені страхувальниками у визначені законом строки, вважаються простроченою заборгованістю із сплати внесків і стягуються з урахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Реглан» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2009 року у справі №2а-1130/09 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді О.Б. Заверуха
В.В. Ніколін
Ухвала у повному обсязі складена 20.09.2011 року.