22 серпня 2011 р. Справа № 44330/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області на постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 12 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дітям війни,
У квітні 2009 року вказані особи звернулися до суду з адміністративними позовами, об'єднаними в одне провадження, у яких просили стягнути з управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області (далі - УПФ України в Полонському районі) на їх користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - у розмірі 3893,90 грн. за 2006-2008 рр.; ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5- у розмірі 4322,91 грн. за 2006-2009 роки та виплачувати її у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Полонського районного суду Хмельницької області від 12 червня 2009 року позови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково, визнано неправомірними дії УПФ України в Полонському районі та вирішено стягнути з відповідача на їх користь недоплачене підвищення до пенсії, як дітям війни, за період з 22 травня до 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 травня 2009 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі УПФ України в Полонському районі просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні вимог позивачів в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповноту з'ясування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законодавство України не містить жодного нормативного акту, прийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком та не врегульовує питання про те, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Частково задовольняючи вимоги позивачів, суд виходив із того, що вони належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому мають право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 рр., якими було зупинено і обмежено право на отримання спірної доплати, відмова УПФ України в Полонському районі у проведенні нарахування і виплати позивачам щомісячної надбавки за період з 22 травня до 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 травня 2009 року є незаконною.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що позивачі є дітьми війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007-2008 рр., мали право на підвищення виплачуваної їм відповідачем пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.08.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Законів України про Державний бюджет на 2007-2008 рр., якими було зупинено (обмежено) дію вищевказаної ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дані рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не слід брати до уваги при вирішенні спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про правомірність вимог позивачів у частині визнання незаконною відмови відповідача у підвищенні розміру їх пенсії, як дітей війни, за період з 22 травня до 31 грудня 2008 року, що правильно встановлено судом першої інстанції.
Крім того, на думку колегії суддів, суд першої інстанції істотно вийшов за межі позовних вимог і зобов'язав нарахувати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірну надбавку до пенсії за період з 01 січня по 31 травня 2009 року, тоді як позивачі згідно із заявленими ними у позовних заявах вимогами просили здійснити таку виплату лише за 2008 рік, а зміна позовних вимог згідно із ч.1 ст. 137 КАС України можлива протягом усього часу судового розгляду шляхом подання письмової заяви, яка матеріалах у матеріалах справи відсутня.
За таких обставин, виходячи із фактично заявлених позовних вимог та колегія суддів приходить до переконання про правомірність позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, а ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за період з 22 травня до 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 травня 2009 року.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачів здійснює Пенсійний фонд України в особі управління в Полонському районі Хмельницької області, обов'язок щодо нарахування та виплати їм спірного підвищення до пенсії, як дитині війни, слід покласти саме на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачів у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання покладених на державу зобов'язань, до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність оскаржуваної постанови не впливають та до уваги колегією суддів не приймаються.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивачів судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення рішення не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення вимог позивачів.
Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується колегією суддів виходячи з положень ст. 94 КАС України, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України і Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області задовольнити частково.
Постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 12 червня 2009 року у справі № 2а-214/09 у частині задоволення адміністративних позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 скасувати і прийняти у цій частині нову постанову, якою вимоги позивачів задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області у нарахуванні та виплаті позивачам передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дітям війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2. передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дітям війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за період з 22 травня до 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених у цей час виплат.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дітям війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за період з 22 травня до 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 травня 2009 року з урахуванням проведених у цей час виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь кожного із позивачів по 1 (одній) грн. 70 коп. судового збору.
У іншій частині постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 12 червня 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Сапіга
Я.С.Попко