22 серпня 2011 р. Справа № 44155/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області та управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дітям війни,
У квітні 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 звернулися до суду з адміністративними позовами, у яких просили стягнути з управління Пенсійного фонду України в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області (далі - УПФ України в Кам'янець-Подільському районі) на їх користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дітям війни, зокрема, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі 2698,50 грн. за 2007-2008 рр. і позивачка ОСОБА_5 - у розмірі 2709,51 грн. за 2007-2008 рр. Також просили визнати неправомірними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати їм спірної доплати до пенсії.
Крім того, у квітні 2009 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися до суду з адміністративними позовами, у яких просили зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області (далі - УПФ України в м. Кам'янець-Подільському) провести нарахування та виплату їм передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, зокрема, позивачка ОСОБА_3 за період з 01 січня 2007 року по грудень 2008 року включно і позивачка ОСОБА_4 починаючи з 01 січня 2007 року. Також просили визнати неправомірними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати їм спірної доплати до пенсії.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2009 року вищевказані позови об'єднано в одне провадження та постановою цього ж суду від 30 червня 2009 року задоволено частково та вирішено зобов'язати УПФ України в Кам'янець-Подільському районі провести позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, а УПФ України в м. Кам'янець-Подільському - позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нарахування і виплату підвищення до пенсії згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та у розмірі 20 % мінімальної пенсії за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року. Крім того, з УПФ України в м. Кам'янець-Подільському на користь позивачки ОСОБА_3 присуджено 100 грн. витрат на правову допомогу та 3,40 грн. сплаченого судового збору. У задоволенні решти вимог позивачів відмовлено.
У поданих апеляційних скаргах УПФ України в Кам'янець-Подільському районі та УПФ України в м. Кам'янець-Подільському просять зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні заявлених позивачами вимог у повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповноту з'ясування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовують тим, що законодавство України не містить жодного нормативного акту, прийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком та не врегульовує питання про те, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Стверджують, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України. Вважають себе неналежними відповідачами у справі та просять застосувати річний строк звернення до адміністративного суду.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянтів у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подані апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких мотивів.
Частково задовольняючи вимоги позивачів, суд виходив із того, що вони належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому мають право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 рр., якими було зупинено і обмежено право на отримання спірної доплати, відмова відповідачів у проведенні нарахування і виплати позивачам щомісячної доплати до пенсії, як дітям війни, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року є протиправною.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що позивачі є дітьми війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають право на підвищення виплачуваної їм пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.08.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Законів України про Державний бюджет на 2007-2008 рр., якими було зупинено (обмежено) дію вищевказаної ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дані рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не слід брати до уваги при вирішенні спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про правомірність вимог позивачів у частині визнання незаконною відмови відповідачів у підвищенні розміру їх пенсії, як дітей війни, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, що правильно встановлено судом першої інстанції.
Разом із тим, згідно із ч. 2 ст. 99 КАС України в редакції, що діяла на момент виникнення та існування спірних правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст. 100 КАС України в редакції, що діяла на момент виникнення та існування спірних правовідносин).
З матеріалів справи вбачається, що позивачі з адміністративними позовами звернулися до суду лише у квітні 2009 року, тобто з пропущенням встановленого законом річного строку звернення до адміністративного суду.
Поважних причин, які б позбавляли можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав з часу прийняття 09 липня 2007 року Конституційним Судом України рішення за № 6-рп/2007, позивачами не наведено.
За таких обставин, виходячи із фактично заявлених позовних вимог та беручи до уваги встановлений законом річний строк звернення до адміністративного суду, на застосуванні якого наполягають відповідачі, колегія суддів приходить до переконання про підставність вимог позивачів лише за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачів здійснює Пенсійний фонд України в особі управління в Кам'янець-Подільському районі та в м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області, обов'язок щодо нарахування та виплати їм спірного підвищення до пенсії, як дітям війни, слід покласти саме на відповідачів у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачів у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року колегія суддів не вбачає.
Покликання апелянтів на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання покладених на державу зобов'язань, до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апелянтів в іншій частині на правомірність оскаржуваної постанови не впливають та до уваги колегією суддів не приймаються.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивачів судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення рішення не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення вимог позивачів.
Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується колегією суддів виходячи з положень ст. 94 КАС України, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України і Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
При цьому колегія суддів не вбачає підстав для присудження в користь позивачки ОСОБА_3 витрат на правову допомогу, оскільки такі документально не підтверджені, а наявна у матеріалах справи квитанція (а.с. 33) не може розглядатися як належний доказ оплати нею юридичних послуг у цій справі.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області та в м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області задовольнити частково.
Постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2009 року у справі № 2а-1347/09 в частині задоволення адміністративних позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 скасувати і прийняти у цій частині нову постанову, якою вимоги позивачів задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області у нарахуванні та виплаті позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дітям війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області здійснити нарахування та виплату позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дітям війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених у цей час виплат.
У задоволенні решти позовних вимог позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 по 1 (одній) грн. 70 коп. судового збору.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області у нарахуванні та виплаті позивачам ОСОБА_3, ОСОБА_4 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дітям війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області здійснити нарахування та виплату позивачам ОСОБА_3, ОСОБА_4 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дітям війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених у цей час виплат.
У задоволенні решти позовних вимог позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 1 (одній) грн. 70 коп. судового збору.
У іншій частині постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Сапіга
Я.С.Попко