22 серпня 2011 р. Справа № 44071/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Сапіги В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі Хмельницької області на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі Хмельницької області про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни,
У травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі Хмельницької області (далі - УПФ України в Хмельницькому районі) здійснювати на його користь щомісячну виплату підвищень до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та стягнути з відповідача спірну допомогу за 2008 рік в розмірі 1176 грн. та за січень-лютий 2009 року в розмірі 196 грн.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 червня 2009 року вказаний позов задоволено частково, зобов'язано відповідача провести нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2008 рік.
У поданій апеляційній скарзі УПФ України в Хмельницькому районі просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні вимог позивача в повному обсязі, покликаючись на те, що вищезгадана постанова в частині задоволення позовних вимог не відповідає вимогам чинного законодавства та є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законодавство України не містить жодного нормативного акту, прийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком та не врегульовує питання про те, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Просить врахувати відсутність нормативного акту, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком для визначення даного підвищення. Стверджує, що фінансове забезпечення вказаних вище державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив із того, що він належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Оскільки Конституційний Суд України своїм рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було обмежено право на отримання спірної виплати, відмова УПФ України в Хмельницькому районі у проведенні нарахування і виплати позивачу доплати у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2008 рік є протиправною.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2008 р., мав право на підвищення виплачуваної йому відповідачем пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення Закону України про Державний бюджет на 2008 р., яким було зупинено (обмежено) дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не слід брати до уваги при вирішенні спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання про підставність задоволення судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_2 у частині визнання протиправною відмови відповідача у підвищенні розміру його пенсії, як дитини війни, на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення вимог позивача щодо перерахунку йому спірної доплати за період з 01 січня по 21 травня 2008 рік, на думку колегії суддів, є помилковим та не відповідає ст. 152 Конституції України, за правилами якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі Хмельницької області, обов'язок щодо нарахування та виплати йому доплати до пенсії, як дитині війни, судом першої інстанції правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання покладених на державу зобов'язань, до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність оскаржуваної постанови не впливають та до уваги колегією суддів не приймаються.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивача судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі Хмельницької області задовольнити частково.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 червня 2009 року у справі № 2а-1901/09 у частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 скасувати і прийняти у цій частині нову постанову, якою вимоги позивача задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі Хмельницької області здійснити нарахування та виплату позивачу ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених у цей період виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У іншій частині постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 червня 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
В.П.Сапіга