22 серпня 2011 р. Справа № 9687/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,
при секретарі судового засідання Патлевіч Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року у справі за позовом Золочівського міського виробничого житлово-комунального підприємства до державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ,
У жовтні 2010 року Золочівське міське виробниче житлово-комунальне підприємство (далі - Золочівське МВ ЖКП) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області (далі - ДПІ у Золочівському р-ні)
№ 0000431600/1 від 28.09.2010 року, яким підприємство було зобов'язано сплатити штраф у розмірі 2788,36 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ);
№ 0000411600/1 від 28.09.2010 року, яким підприємство було зобов'язано сплатити штраф у розмірі 2244,80 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ;
№ 0000421600/1 від 28.09.2010 року, яким підприємство було зобов'язано сплатити штраф у розмірі 953,11 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року у справі № 2а-8970/10/1370 вказаний позов задоволено частково. Визнано частково протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Золочівському р-ні № 0000411600/1 від 28.09.2010 року щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 6700 грн. та № 0000431600/1 від 28.09.2010 року щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 11300 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ДПІ у Золочівському р-ні просить зазначене судове рішення в частині задоволення позову скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні вимог позивача у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, діяла виходячи з приписів пп. 3.7., 5.1. Інструкції «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України», затвердженої Наказом ДПА України від 18.07.2005р. № 276. Наполягає на тому, що податковий орган зараховує платежі до бюджету лише у тому випадку, якщо вони здійснені у встановлені терміни, на визначені рахунки, у сумі, що відповідає сумі боргу.
Золочівське МВ ЖКП має тривалий борг перед бюджетом, який погашається по мірі надходження коштів із зарахуванням відповідно приписів вказаної Інструкції де вказано, що якщо платник податків не сплачує пеню разом із сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі, то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002р. № 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 року зі № 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини)...".
Окрім того, апелянт акцентує увагу на приписи п.7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платним податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закону України № 2181- III).
Представник апелянта у ході апеляційного розгляду вимоги, викладені у апеляційній скарзі, підтримав повністю і просить їх задовольнити.
Представник Золочівського МВ ЖКП у судовому засіданні апеляційного суду вимоги апелянта заперечила, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги Золочівського МВ ЖКП, суд виходив із того, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податку, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням вимог підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України № 2181 - III, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Згідно Декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року позивач задекларував до сплати вказаний податок у сумі 11 224,00 грн., а згідно Декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року позивач задекларував до сплати вказаний податок у сумі 15 848,00 грн.
У відповідності до вимог підпункту 5.3.1 пункту 5 статті 5 Закону № 2181-III Золочівське МВ ЖКП в межах граничного строку сплати податкового зобов'язання самостійно сплатило частину узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ за Декларацією за січень 2010 року у розмірі 6 700,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Окрім того, Золочівське МВ ЖКП в межах граничного строку сплати податкового зобов'язання самостійно сплатило частину узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ за Декларацією за лютий 2010 року у розмірі 11300,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
З акту перевірки та розрахунків до нього вбачається, що відповідачем не зараховані в рахунок погашення податкового боргу підприємства, визначеного у деклараціях з ПДВ за січень 2010 року та за лютий 2010 року, своєчасно сплачені платником податку кошти в сумі 6 700,00 грн. за січень 2010 року та кошти в сумі 11300 грн. за лютий 2010 року, а зараховано кошти за іншими платіжними дорученнями на всю суму податкових зобов'язань, самостійно визначених позивачем відповідно до вказаних декларацій, на підставі чого податковим органом зроблено висновок про затримку позивачем сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Такі дії ДПІ у Золочівському р-ні не відповідають вимогам закону, оскільки самостійне зарахування відповідачем сплаченої платником податку суми у рахунок податкового боргу, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету за вищевказаними платіжними дорученнями, відбулося в результаті зміни податковим органом призначення платежу у цих платіжних дорученнях, що суперечить чинному законодавству.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.
Як встановлено судом, за результатами проведеної ДПІ у Золочівському р-ні 21.07.2010 року перевірки позивача з питань дотримання вимог пп. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами», результати якої було оформлено актом № 11/15-213/03348703 від 21.07.2010 року, контролюючим органом було зроблено висновок про те, що підприємство проводило сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з порушенням граничного терміну. На підставі вказаного акту було прийнято оспорювані податкові повідомлення - рішення.
Однак, як вважає колегія суддів, Законом № 2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відтак у випадку недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків, а отже самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, на переконання колегії суддів, є неправомірним.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що аналіз норм вказаного Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, свідчить про вичерпність переліку таких порушень. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-ІІІ.
Одночасно колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміна податковим органом періоду, за який суб'єкт господарювання бажає сплатити відповідну суму податку, також є призначенням платежу.
Таким чином колегія суддів приходить до переконання про те, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, а відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року у справі № 2а-8970/10/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Ухвала у повному обсязі складена 23 серпня 2011 року.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
В.П.Сапіга