22 вересня 2011 р. Справа № 35259/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів: Дяковича В.П., Обрізка І.М.,
при секретарі судового засідання Рибій Н.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 11 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Косівської районної ради Івано-Франківської області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення зарплати за вимушений прогул, стягнення моральної шкоди, визнання нечинними розпоряджень щодо накладення дисциплінарних стягнень,-
Позивач, ОСОБА_2 в серпні 2010 року звернулася з позовом в суд до Косівської районної ради Івано-Франківської області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_1 та просила розпорядження Косівської районної ради від 12.07.2010 року №18-в про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани та від 14.07.2010 року №19-к про звільнення з роботи визнати нечинним та скасувати. Стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 20000 грн., а також понесені судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що накладене дисциплінарне стягнення за невчасне виконання розпоряджень голови районної ради та відсутність на робочому місці протягом більше трьох годин є неправомірним, оскільки у зв'язку з виплатою 30.06.2010 року заробітної плати розпорядження голови ради не могли бути виконані через відсутність коштів на рахунку ради і відповідно змінився час перерахування таких коштів на рахунок ради. Позивач також зазначає, що голова ради достовірно знав, що позивач працює з ревізорами КРУ, має поточну роботу, що в казначействі встановлені дні в які можна отримати кошти, що його розпорядження постійно змінювалися, а тому дата вказана на них не відповідає тій, якою розпорядження надходили до позивача. Окрім того позивач додає, що факт відсутності на роботі 09.07.2010 року зумовлений погіршенням стану здоров'я, про це в телефонному режимі позивач повідомила ОСОБА_4, головному спеціалісту з організаційних питань. Позивач вважає, що відсутність її на роботі без поважних причин не відповідає дійсності і є надуманим.
Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 11 січня 2011 року у справі №2а-29/11 адміністративний позов було задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано розпорядження голови Косівської районної ради Івано-Франківської області: № 19-к від 14.07.2010 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи з посади головного бухгалтера Косівської районної ради; № 23-к від 06.09.2010 року про внесення змін до розпорядження №19-к від 14.07.2010 року. Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді головного бухгалтера Косівської районної ради. Стягнено з Косівської районної ради в користь ОСОБА_2 зарплату за час вимушеного прогулу в період з 14.07.2010 року по 11.01.2011 року в розмірі 18758 грн. 51 коп. та моральну шкоду в розмірі 2000 грн., а також 5000 грн. за надання правової допомоги. Стягнено з колишнього голови Косівської районної ради ОСОБА_1 в користь Косівської районної ради шкоду завдану Косівській районній раді внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 з роботи в сумі 25758 грн. 51 коп.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 11 січня 2011 року у справі №2а-29/11 та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що незважаючи на присутність на робочому місці голови ради та перебування на лікарняному заступника голови ради Дійчука П.Л. на лікарняному, ОСОБА_2 особисто підписала та подала 03.03.2010 року на оплату в органи державного казначейства платіжні доручення від 03.03.2010 року за підписом відсутнього заступника голови ради Дійчука П.Л. Апелянт зазначає, що актом ревізії КРУ було встановлено та зафіксовано численні фінансові порушення та складено протокол про адміністративне правопорушення №920-23 від 26.07.2010 року відносно ОСОБА_2 Апелянт зазначає, що позивачем не було виконано свої обов'язки щодо впорядкування, належного опису бухгалтерських документів, через неоплату поданих управлінням документів по договору органам земельних ресурсів району з вини ОСОБА_2, вже більше шести місяців районна рада не могла отримати державний акт на право власності на землю. Апелянт також додає, що позивачка 09.07.2010 року без поважних на те причин більше трьох годин була відсутня на робочому місці.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Як встановлено судом, згідно розпорядження голови Косівської районної ради № 18-в від 12.07.2010 року позивачу було оголошено догану.
Розпорядженням голови Косівської районної ради №19-к від 14.07.2010 року у відповідності до п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України за невиконання без поважних причин обов'язків, передбачених посадовою інструкцією, враховуючи раніше застосований захід дисциплінарного випливу у вигляді догани, систематичне невиконання або невчасне виконання розпоряджень районної ради, враховуючи факти порушень зафіксовані ревізією КРУ, беручи до уваги відсутність на робочому місці більше трьох годин 09.07.2010 року та враховуючи згоду профспілкової організації ОСОБА_2 було звільнено з посади головного бухгалтера.
Суд апеляційної інстанції погоджується висновками суду першої інстанції в тому, що факти на які покладається голова Косівської районної ради мали місце до винесення головою районної ради попереднього розпорядження №18-в від 12.07.2010 року, а тому не можуть служити підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності повторно.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання в розпорядженні про звільнення позивача на акт перевірки Контрольно-ревізійного управління, оскільки зі змістом останнього відповідач дізнався лише 16 липня 2010 року (а.с. 157).
З цього вбачається, що зміст цього акту ревізії відповідачу був відомий вже після винесення розпорядження про звільнення, а тому не може слугувати підставою для звільнення.
Незаконність звільнення позивача з посади обгрунтовується також порушенням порядку отримання дозволу профспілки на звільнення ОСОБА_2
Так засідання профспілкового комітету для розгляду питання про дачу згоди за звільнення ОСОБА_2 з займаної посади відбулося 14.07.2010 року, однак ОСОБА_2 не була присутньою на цьому засіданні, так як в цей час перебувала на лікарняному, що стверджується листком непрацездатності Серії АБТ №241894 від 22 липня 2010 року (а.с. 7).
Відповідно до ч. 2,3 ст.43 КЗпП у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.
Таким чином відповідачем не дотримано порядку звільнення працівника за згодою профспілкового органу визначеного статтею 43 КЗпП. В даному випадку засідання профспілкового комітету підлягає відкладенню, оскільки ні самого працівника ні його представника за засіданні комітету не було.
Крім того в розпорядженні голови Косівської районної ради є посилання на те, що ОСОБА_2 була відсутня на робочому місці більше трьох годин 09.07.2010 року, хоча працівникам та керівництву районної ради було достовірно відомо, що позивачка перебувала в лікарні.
Колегія суддів констатує неправомірні дії відповідача Косівської районної ради, але при цьому зазначає, що заявлена до відшкодування моральна шкода в розмірі 20000 грн. є необґрунтованою, про що в своєму рішенні зазначив суд першої інстанції.
Зміст терміну моральна шкода, є оціночним і необмежений конкретними рамками, про те завдана шкода повинна бути аргументована, а тому оцінивши в сукупності наявні справі докази, наслідки неправомірних дій відповідача колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції та вважає обґрунтованою до відшкодування сумою за завдану моральну шкоду суму 2000 грн.
Згідно ч.1 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Виходячи з положень ч.1 ст. 94 КАС згідно яких, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) то суд першої інстанції і в цій частині зробив вірний висновок присудивши з ОСОБА_1 на користь позивача витрат на правову допомогу.
Вказані вище витрати стверджуються квитанцією Серії АЕ 010412.
Колегія суддів одночасно зазначає, що помилковим є висновок суду першої інстанції про стягнення суми відшкодування внаслідок незаконного звільнення з роботи з колишнього голови Косівської районної ради ОСОБА_1, так як суд присудив відшкодування суми заборгованості 25758 грн. 51 коп. з ОСОБА_1 в порядку регресу.
Однак інститут регресу передбачений Цивільним кодексом України та може бути застосований при розгляді справи в порядку цивільного судочинства.
З огляду на наведене апеляційні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, п.1 ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 11 січня 2011 року у справі №2а-29/11 - в частині стягнення з колишнього голови Косівської районної ради ОСОБА_1 в користь Косівської районної ради шкоду завдану Косівській районній раді внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 з роботи в сумі 25758 грн. 51 коп. - скасувати.
В решті постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 11 січня 2011 року у справі №2а-29/11 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий І.О. Яворський
Судді В.П. Дякович
І.М. Обрізко
Повний текст
постанови виготовлено 26.09.2011 року