"22" серпня 2011 р. № 26202/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Олендера І.Я., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області та ОСОБА_1 на постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 08 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
21.10.2010 року позивачі звернулися до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області (далі УПФУ) в якому просили визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у підвищені пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у періоди з 10.09.2007 року по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 30.09.2010 р
Ухвалами Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2010 року вимоги позивачів в частині проведення перерахунку пенсії за період з 10.09.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 21.04.2010 р. залишено без розгляду.
Постановою Білогірського районного суду Хмельницької області від 08 листопада 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі щодо відмови у підвищенні пенсії позивачам у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі нарахувати і виплатити ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 підвищення пенсії як дітям війни у розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надано ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.04.2010 року по 22.10.2010 року з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною радою України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, тому будь-яких порушень законодавства з боку відповідача не вбачається.
Позивач ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на незаконність постанови суду від 08.11.2010 р., невідповідність мотивів постанови нормам Закону, просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з наступних міркувань.
Колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивачів в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.04.2010 року по 22.10.2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи відповідача в цій частині є необгрунтованими.
Щодо апеляційних вимог позивача ОСОБА_1, то колегія суддів зазначає, що оскільки судом першої інстанції у відповідності до ст.100 КАС України залишено без розгляду частину позовних вимог за період з 10.09.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 21.04.2010 р. у зв'язку з пропуском піврічного строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України і така ухвала позивачем не оскаржена, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача про нарахування та виплату підвищення до пенсії як дітям війни поза межами піврічного строку.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 в частині зобов'язання УПФУ провести нарахування та виплату на їх користь підвищення до пенсії за період з 22.04.2010 року по 22.10.2010 року включно у відповідності до заявлених вимог.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивачі належать до вказаної групи осіб і мають право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг його не спростовують.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 08 листопада 2010 року у справі № 2а-501/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя І.Я. Олендер
суддя Д.М. Старунський