30 серпня 2011 р. Справа № 41187/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого Довгополова О.М.,
суддів: Глушка І.В., Гуляка В.В.,
при секретарі судового засідання Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче об"єднання "Термоприлад ім. В. Лаха" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-
У квітні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати нечинними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 19.11.2009 року: № 0002282320/0 на суму податку на додану вартість в сумі 252981,00 грн., з яких 168654,00 грн. - основний платіж, 84327,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0002272320/0 на суму податку на прибуток 129293,00 грн., з яких 92079,00 грн. - основний платіж, 37214,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 19.04.2010 року № 0000842320/4 на суму податку на прибуток 8825,50 грн. (штрафні (фінансові) санкції). Вимоги обгрунтовані неправильним застосуванням положень Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість".
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року позов задоволено повністю, скасовані оспорювані податкові повідомлення-рішення.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову, відмовивши у задоволенні позову. Вимоги обгрунтовані неправильним застосуванням п.п. 4.2.11 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у зв'язку із ненарахуванням та несплатою до бюджету ДП "Термоприлад-2" авансових внесків у розмірі 25% суми дивідендів; безпідставністю коригування сум податкових зобов'язань за відсутністю документального підтвердження факту повернення товару за договором від 29.05.2008 року № 150; вважає безпідставним віднесення позивачем до валових витрат витрати в рахунок оплати послуг, отриманих від ПП "Інтерлекс ЕС.СІ.ДЖІ." та від СПД ОСОБА_2; заперечує можливість як виконання ПП фірмою "АМК" ремонтних робіт через відсутність у нього робочого персоналу, так і виробництво ПП "Євроторг-2010" захисних гільз та кварцевих лінз у зв'язку з відсутністю виробничих потужностей та кваліфікованого персоналу, тому, ураховуючи фактичне нездійснення господарських операцій, вважає нікчемними учинені з позивачем відповідні правочини та формування останнім податкового кредиту.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача та представників позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.
За результатами проведеної відповідачем планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року установлено порушення, зокрема, п.п. 4.1.6 п. 4.6 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 92079,00 грн.; п. 1.7, п. 4.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 168654,00 грн.
На підставі наведеного відповідачем складено акт від 09.11.2009 року № 3412/23-2/04850451 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.11.2009 року: № 0002282320/0 на суму податку на додану вартість в сумі 252981,00 грн., з яких 168654,00 грн. - основний платіж, 84327,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та № 0002272320/0 на суму податку на прибуток 129293,00 грн., з яких 92079,00 грн. - основний платіж, 37214,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Унаслідок процедури адміністративного оскарження додатково винесено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2010 року № 0000842320/4, яким донараховано 8825,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток.
З такими висновками відповідача обґрунтовано не погодився суд першої інстанції з огляду на таке.
Щодо твердження про заниження позивачем валових доходів у сумі 29675,00 грн., у т.ч. 12075,00 грн. - за І квартал 2008 року, 17600,00 грн. - за І квартал 2009 року, які відповідач вважає безповоротною фінансовою допомогою, отриманою платником податку від його Дочірнього підприємства "Термоприлад-2", колегією суддів ураховано наступне.
Згідно з п. 1.1 статуту ДП "Термоприлад 2" Науково-виробничого об'єднання "Термоприлад ім. В. Лаха" акціонерного товариства закритого типу вказана організація створена шляхом його заснування правопопередником позивача. Підприємство здійснює володіння, користування закріпленим за ним майном засновника відповідно до статуту, є підзвітним засновнику. Підприємство відраховує засновнику кожного кварталу 25% від чистого прибутку, що залишається в підприємства після обов'язкових відрахувань в бюджет.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управління господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Отже, як правильно зазначено судом першої інстанції, позивач є суб'єктом корпоративних прав щодо Дочірнього підприємства "Термоприлад 2".
Дивіденд, згідно з п. 1.9. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",
- платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Відповідно до листів ДП "Термоприлад-2" останнє на виконання своїх обов'язків, передбачених статутом, відраховувало позивачу як засновнику відповідні кошти, які у відповідності до зазначеної норми носять характер дивідендів.
Згідно з п.п. 7.8.6. п. 7.8. ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що юридичні особи - резиденти, які отримують дивіденди, не включають їх суму до складу валового доходу (крім постійних представництв нерезидентів).
Пунктом 10.1 ст. 10 цього Закону обов'язок щодо нарахування та сплати авансового внеску покладено на емітента корпоративних прав, яким є зазначене дочірнє підприємство позивача, тому невиконання цього обов'язку не може породжувати для позивача
негативних наслідків.
Таким чином, неоподаткування дочірнім підприємством позивача дивідендів у порядку, встановленому п. 7.8 ст. 7 цього Закону, не позбавляє позивача права на невключення їх сум до складу валового доходу, тому визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у цій частині є неправомірним.
Також установлено віднесення позивачем до складу валових витрат вартості консультаційно-інформаційних послуг, наданих згідно з договором від 03.09.2008 року, укладеним між ПП "Інтерсекс ЕС. СІ. ДЖІ." (виконавець) та позивачем (замовник), протягом вересня - листопада 2008 року. Договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується актом прийому - передачі виконаних робіт по наданню інформаційно-консультаційних послуг від 27.11.2008 року на суму 116467,20 грн., у тому числі ПДВ - 19411,00 грн., за яким позивач отримав інформаційно-консультаційні послуги у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції замовника; правовим супроводом господарської діяльності замовника з питань взаємовідносин з контрагентами (фізичними та юридичними особами), правової оцінки внутрішніх документів, які стосуються господарської діяльності підприємства тощо.
Крім того, позивач відніс до валових витрат вартість консультаційно-інформаційних послуг, наданих згідно з договором від 01.10.2008 року, укладеним з СПД ОСОБА_2, яка надавала консультації ЗАТ НВО "Термоприлад" щодо оформлення первинних документів, відображення на рахунках бухгалтерського та податкового обліку всіх господарських операцій за період з жовтня 2008 року по 31.12.2008 року. Факт надання зазначених послуг підтверджується підписаними сторонами актами прийом-передачі виконаних робіт від 31.10.2008 року на суму 9950,00 грн., від 30.11.2008 року на суму 9950,00 грн., від 30.12.2008 року на суму 9950,00 грн.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній, нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) - протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").
Згідно з листом ДПА України від 28.12.2005 року № 1178/10/31-106 при укладенні договору про надання консалтингових послуг слід керуватися нормами гл. 63 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої ст. 901 ЦК за договором надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги (здійснити певні дії або здійснити певну діяльність), а замовник зобов'язується оплатити ці послуги, якщо інше не встановлено договором.
Ураховуючи наявність документів, підтверджуючих факти отримання послуг, та те, що з їх змісту вбачається прямий зв'язок із господарською діяльністю позивача, колегія суддів не погоджується з висновком відповідача про безпідставність віднесення у
четвертому кварталі 2008 року до складу валових витрат вартість консультаційно-інформаційних послуг, отриманих від ПП "Інтерлекс ЕС. СІ. ДЖІ." у сумі 97056,00 грн. та від
СПД ОСОБА_2 у сумі 29850,00 грн., як такий, що не підтверджений первинними
документами та не має зв'язку із господарською діяльністю позивача.
31.10.2008 року згідно з накладною № 1031000003 ЗАТ НВО "Термоприлад" отримав від ПП "Євроторг-2012" (захисні гільзи до термоперетворювачів у кількості 300 піт. та лінзи кварцеві у кількості 50 шт. на загальну суму 97496,80 грн. (в т.ч. ПДВ). Факт здійснення поставки вказаних товарів підтверджується цією накладною, яка відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".
Колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача про нікчемність укладеного між позивачем та ПП "Євроторг-2012" договору поставки, як такого, що не має на меті настання реальних наслідків, у зв'язку із фіктивним підприємництвом ТОВ "Профліга" (основного контрагента ПП "Євроторг-2012"), оскільки таке не підтверджено будь-якими доказами про наявність завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети у будь-якої із сторін вказаного договору.
В акті перевірки відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення у четвертому кварталі 2008 року до складу валових витрат вартості виконаних з боку ПП Фірма "АМК" будівельно-ремонтних робіт на суму 130484,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2007 року - в сумі 21312,50 грн. за І квартал 2008 року - в сумі 61349,80 грн., за 2 квартал 2008 р. - сумі 47821,70 грн., оскільки проти керівника ПП Фірма "АМК" ОСОБА_5 порушено кримінальну справу за фактом ведення ним фіктивного підприємництва; вважає, що будь-які господарської операції між ПП Фірма "АМК" та позивачем відсутні.
На підставі матеріалів справи судом першої інстанції правильно встановлено наявність між вказаними сторонами договірних відносин, що підтверджується, зокрема, договором від 02.08.2007 року № 2-8 /2007 та актом виконаних робіт від 31.10.2007 року за жовтень 2007 року на суму 25575,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4262,50 грн.); договором від 02.10.2007 року № 1-10/2007 та актом виконаних робіт від 30.11.2007 року за листопад 2007 року на суму 24973,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 4162,20 грн.); договором від 18.12.2007 року № 1-12/2007 та актом виконаних робіт від 25.01.2008 року за січень 2008 року на суму 15585,42 грн. (в т.ч. ПДВ - 2597,57 грн.); договором від 28.01.2008 року № 28-1/2008 та актом виконаних робіт від 27.02.2008 року за лютий 2008 року на суму 28480,08 грн. (в т.ч. ПДВ - 4746,68 грн.); договором від 28.02.2008 року № 28-2/2008 та актом виконаних робіт від 31.03.2007 року за березень 2008 року на суму 29554,32 грн. (в т.ч. ПДВ - 4925,70 грн.); договором від 05.03.2008 року № 05-1/2008 та актом виконаних робіт від 15.04.2008 року за квітень 2008 року на суму 57386,04 грн. (в т.ч. ПДВ - 9564,33 грн.); договором від 15.04.2008 року № 15-4/2008 та актом виконаних робіт від 30.05.2008 року за травень 2008 року на суму 42597,84 грн. (в т.ч. ПДВ - 7099,64 грн.); договором від 01.07.2008 року № 01-7/2008 та актом виконаних робіт від 08.08.2008 року за липень 2008 року на суму 40871,88 грн. (в т.ч. ПДВ - 6812 грн.).
Ураховуючи недоведеність нікчемності зазначених договорів, підстави для чого передбачені у ст.ст. 203, 215 ЦК України, висновок відповідача про неправомірність віднесення витрат до валових у зв'язку із вказаними операціями є неправомірним.
Також установлено, що згідно з укладеним договором № 150 від 29.05.2008 року між ТОВ "Еллєнас" (замовник) та позивачем (постачальник), предметом якого є зобов'язання постачальника виготовити і поставити термоперетворювачі для потреб ВП "ЗАЕС" ДП НАЕК "Енергоатом" відповідно до специфікацій, які є додатками до даної угоди, у червні 2008 року ТзОВ "Еллєнас" перераховано на розрахунковий рахунок ЗАТ НВО "Термоприлад" 250000,00 грн., як попередню оплату за товар.
На виконання цього договору у червні 2008 року ЗАТ НВО "Термоприлад" відвантажило на користь ТОВ "Еллєнас" виготовлені товари на загальну суму 282939,00 грн. в т.ч. ПДВ 47156,50 грн., що підтверджується видатковими накладними № 548 від 23.06.2008 року на суму 83745,60 грн.; № 549 від 23.06.2008 року на суму 199193,40 грн.; податковими накладними № 615 від 05.06.2008 року (сума ПДВ - 2950,00 грн.); № 619 від 06.06.2008 року (сума ПДВ - 25383,33 грн.); № 634 від 11.06.2008 року (сума ПДВ - 13333,33 грн.); № 670 від 23.06.2008 року (сума ПДВ - 624,27 грн.); № 671 від 23.06.2008 року (сума ПДВ - 4865,57 грн.), загальна сума ПДВ - 47156,50 грн. За результатами здійснених господарських операцій заборгованість ТзОВ "Еллєнас" перед позивачем становила 32939,00 грн. за поставлені товари.
20.10.2008 року ТзОВ "Еллєнас" повернуло усі отримані від ЗАТ НВО "Термоприлад" товари на загальну суму 282939,00 грн., в т.ч. ПДВ - 47156,50 грн. Крім того, 30.10.2008 року позивач отримав від ТзОВ і "Еллєнас" листа про дострокове розірвання договору № 150 від 29.05.2008 року у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування та необхідність повернення отриманого позивачем авансу на користь ПП "Байза".
Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду про правомірність зменшення позивачем суми податку на додану вартість та відображення цього у відповідних розрахунках. Водночас відповідач не довів помилковості такого коригування чи невідповідності дійсності зазначених господарських операцій. Покликання відповідача на безпідставність повернення суми авансу не відповідає ст.ст. 513, 516 ЦК України та не заслуговує на увагу, оскільки відповідач не наділений повноваженнями визначати доцільність вчинення певних господарських операцій. Підстави для таких операцій підтверджені письмовими доказами та не суперечать закону.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Судом правильно зазначено, що положення п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке визначає дату виникнення права платника податку на податковий кредит, не встановлює зв'язку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом сплати в бюджет податку на додану вартість. Отже, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту чи бюджетного відшкодування Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника, чи його контрагентів. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення податку на додану вартість до податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні, реєстри отриманих і виданих податкових накладних є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
В абзаці другому п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону встановлено відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.
Отже, висновок відповідача про безпідставність коригування позивачем податкових зобов'язань в деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2008 року на суму 47156,00 грн. та за листопад 2008 року на суму 41666,00 грн. є необґрунтованим.
Правильність і повнота встановлених судом першої інстанції обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального права при додержанні процесуальних правових норм є підставою для залишення постанови суду без змін.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205 ч. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року у справі № 2а-3481/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: В.В. Гуляк
І.В. Глушко
Повний текст рішення виготовлено 30.08.2011 року.