30 серпня 2011 р. Справа № 69281/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого Довгополова О.М.,
суддів: Глушка І.В., Гуляка В.В.,
при секретарі судового засідання Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Господарського суду Львівської області від 5 грудня 2006 року у справі за позовом Дочірнього торгово-комерційного підприємства «Євронафта-Д» Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина» до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
У вересні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати нечинними і скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення № 000327/23-1 від 26.05.2006р., яким донараховано податкове зобов'язання за платежем: збір за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 969,65 грн., №000328/23-1 від 26.05.2006р., яким донараховано податкове зобов'язання за платежем : податок на прибуток в сумі 148151,40 грн., № 000329/23-1 від 26.05.2005р., яким донараховано штрафні санкції за порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" № 98/96- ВР від 23.03.1996р. в сумі 3600,00 грн., №000330/23-1 від 26.05.2006р., яким донараховані штрафні санкції за порушення п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" в сумі 340,00 грн., № 000331/23-1 від 26.05.2006р., яким донараховано податкове зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб в сумі 271,83 грн., №000332/23-1 від 26.05.2006р., яким донараховано податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 1789,50 грн.
Постановою Господарського суду Львівської області від 5 грудня 2006 року позов задоволено частково: визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 000327/23-1 від 26.05.2006р., № 000329/23-1 від 26.05.2005р., № 000331/23-1 від 26.05.2006р.; податкове повідомлення-рішення № 000328/23-1 від 26.05.2006р. скасовано частково в сумі 109172,50 грн. основного платежу та 37836,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 000330/23-1 від 26.05.2006р. та податкового повідомлення-рішення № 000332/23-1 від 26.05.2006р.
В апеляційній скарзі та уточненні до неї відповідач просить скасувати постанову, відмовивши у позові повністю. Вимоги обґрунтовані неправильним застосуванням ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні», п.п. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», постанови Кабінету Міністрів України № 1494 від 16.08.1999 року «Про затвердження порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту», п. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.
За результатами проведеної відповідачем виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства та установлених порушень складено акт № 88/23-1/22359747 від 15.05.2006р.
На підставі цього акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 000327/23-1 від 26.05.2006р., яким донараховано податкове зобов'язання за платежем: збір за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 969,65 грн., № 000328/23-1 від 26.05.2006р., яким донараховано податкове зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 148151,40 грн., № 000329/23-1 від 26.05.2005р., яким донараховано штрафні санкції за порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" № 98/96- ВР від 23.03.1996р. в сумі 3600,00 грн., № 000330/23-1 від 26.05.2006р., яким донараховані штрафні санкції за порушення п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" в сумі 340,00 грн., № 000331/23-1 від 26.05.2006р., яким донараховано податкове зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб в сумі 271,83 грн., № 000332/23-1 від 2605.2006р., яким донараховано податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 1789,50 грн.
З такими висновками відповідача повністю погодитися не можна з огляду на таке.
Установлено, що статут позивача зареєстровано Виконкомом Дрогобицької міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням № 326-р голови Дрогобицької міської ради від 19.11.1996р.
Згідно з окремими положеннями цього статуту власником позивача є ВАТ "Нафтопереробний комплекс "Галичина" (п. 1.3), підприємство має право: придбавати, продати, передати або здати в оренду з дозволу засновника необхідне для своєї діяльності рухоме та нерухоме майно (п. 2.4), метою діяльності підприємства є забезпечення реалізації нафтопродуктів, мастильних матеріалів та товарів широкого вжитку через мережу автозаправних та наливних станцій, надання сервісних послуг населенню (п. 3.1), підприємство користується майном та цінностями, переданими йому на правах повного господарювання (п. 4.3).
Установлено, що майно - АЗС №№ 6,7,8 використовувалось позивачем на праві повного господарського відання, яке надане йому засновником - ВАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина".
Відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.
Відповідно до вимог п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", доходами з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.
Відповідно до вимог ч. 2. ст. 135 Господарського кодексу України власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання.
Вирішуючи питання про правомірність визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з безоплатним користуванням позивачем основними фондами, судом першої інстанції правильно зазначено про недоведеність того, що такі послуг надавалися у порядку, передбаченому п. 1.23 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Також колегія суддів погоджується із судом у тому, що при визначенні вартості безоплатних послуг позивача по користуванню основними засобами відповідачем не дотримано встановленого законом порядку визначення звичайної ціни, тому висновки відповідача про порушення вимог п. 1.23 ст. 1, пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у зв'язку із невключенням позивачем до валового доходу вартості безоплатного користування основними фондами, що належать ВАТ "НПК-Галичина", на суму 354116,88 грн. вт.ч.: 1-й квартал 2005р. - 88529,22 грн., І півріччя 2005р. - 177058,44 грн., 9 місяців 2005р. - 265587,66 грн. За 2005р. на суму-354116,88 грн.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 даного Закону протягом такого звітного періоду, у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податків.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.
Якщо в подальшому такі товари (послуги) починають використовуватись в операціях, які не є об'єктом оподаткування, згідно із вимогами ст. 3 цього Закону, або звільняються від оподаткування, згідно із вимогами ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
З урахуванням наведеного списані позивачем товарно-матеріальні цінності підлягають віднесенню до таких, що не використовуються в господарській діяльності підприємства, а тому відповідачем правомірно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.
Відповідно до п.п. 5.3.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.
Згідно з рахунками № 325508/21612-5 за серпень 2005р. на суму 397,06 грн., виписаних Яворівським РЕМ на АЗС № 7, с. Рясна-Руська; та рахунку № 319509/12795-5 за вересень 2005р. на суму 1785,04 грн., виписаного Сколівським РЕМ на АЗС № 8, с. Дубина, такі стосуються оплати фактично спожитої електроенергії, а не штрафних санкцій за понадлімітно спожиту електроенергію.
Таким чином, віднесення сплати вказаних сум до валових витрат відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є правомірним.
Відповідно до п. 5.2.10. п. 5.2. ст. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",- до валових витрат включаються суми витрат, пов'язані з поліпшенням основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 даного Закону.
Під терміном "основні фонди", згідно з положеннями п.п. 8.2.1, п.п. 8.2.2 п 8.2 ст. 8, слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000,00 грн. і поступово зменшується, у зв'язку із фізичним або моральним зносом. Основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири та місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти,- інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ним засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації , вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.
Установлено, що основні засоби (АЗС № 4, АЗС № 9), по яких здійснено поліпшення, належать позивачеві на праві приватної власності як внесок до статутного фонду (копії документів долучені до матеріалів справи), колегія суддів вважає правильним віднесення витрат на їх поліпшення до валових витрат.
Щодо відносин позивача із СПД-ФО ОСОБА_1 по оплаті останньому вартості робіт по ремонту мийки, судом першої інстанції правильно враховано перебування такого на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, передбаченій Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування суб'єктів малого підприємництва», згідно з пунктом 6 якого суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).
Отже, визначення позивачеві податку з доходів фізичних осіб є неправомірним.
Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999р. № 231/539/118/219, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19.10.1999р. за №711/4004 визначено, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики.
Згідно з поданими дозволами на спеціальне водокористування такі видані на ВАТ "НПК-Галичина", а отже платником збору за спеціальне водокористування є ВАТ "НПК-Галичина".
Установлено, що у період, що перевірявся, позивачем здійснювалась торгівельна діяльність та надавались послуги автомийки, а саме проводилась мийка легкових автомобілів, мийка двигунів, прибирання порохотягом.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" визначено,- що об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг. Відповідного ч. 4 вищевказаної статті не допускається визначення видів підприємницької діяльності, що підлягають патентуванню, порядку та суб'єктів патентування в інших нормативно-правових актах, а також рішеннями органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами. Перелік послуг, які відносяться до побутових, визначаються Кабінетом Міністрів України і не може змінюватися протягом бюджетного року (ст. 3-1 цього Закону).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 р. N 576 „Про затвердження переліку послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню",- до побутових послуг належить такий вид послуг, як ремонт та технічне обслуговування транспортних засобів, що належать громадянам.
Порядком гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 29.12.2004р. N 721, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2005р. за N72/10352, установлено, що технічне обслуговування - комплекс операцій з підтримання роботоздатності та справності ДТЗ при використанні його за призначенням протягом гарантійного терміну експлуатації. Перелік та обсяг операцій з технічного обслуговування, а також періодичність обслуговування встановлюються Виробником в експлуатаційній документації на ДТЗ, зокрема у Сервісній книжці або в документах, що її замінюють.
У постанові Кабінету Міністрів серед переліку видів послуг немає такого виду послуг, як мийно-прибиральні послуги; останні не належать до послуг з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, тому визначення штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.
Правильність і повнота встановлених судом першої інстанції обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального права при додержанні процесуальних правових норм є підставою для залишення постанови суду без змін.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205 ч. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області залишити без задоволення, постанову Господарського суду Львівської області від 5 грудня 2006 року у справі № 5/1780-19/328А - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: В.В. Гуляк
І.В. Глушко
Повний текст рішення виготовлено 30.08.2011 року.