30 серпня 2011 р. Справа № 183/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого Довгополова О.М.,
суддів: Глушка І.В., Гуляка В.В.,
при секретарі судового засідання Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-Карпати" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-Карпати" до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
У лютому 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0000042310/0 та № 0000052310/0 від 26.01.2010 року. Вимоги обґрунтовані помилковістю висновків про нікчемність договорів, укладених з контрагентами.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній позивач просить постанову скасувати, задовольнивши позов. Вимоги обґрунтовані тим, що начебто фіктивна діяльність постачальників позивача, порушення ними податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Зазначає про спрямованість своїх дій на реальне настання правових наслідків; водночас вважає, що він не несе відповідальності за правильність обчислення і сплати податків своїми контрагентами.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.
За результатами проведеної відповідачем виїзної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2008 року по 30.09.2008 року установлено порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.3 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями).
Суддя у І-й інст. - Кафарський В.В.
справа № 2-а-407/10/0970
Рядок статзвіту № 8.2.1
Суддя-доповідач: Довгополов О.М.
Справа № 183/11/9104.doc
На підставі наведеного відповідачем складено акт перевірки № 19/231/36092398 від 14.01.2010 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.01.2010 року: № 0000042310/0, яким нараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток на суму 816831,00 грн., в тому числі 544554,00 грн. основного платежу та 272277,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, а також податкове повідомлення-рішення № 0000052310/0, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 581854,50 грн., в тому числі 387903,00 грн. основного платежу, 193951,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Приводом для цього послужили висновки про фіктивність контрагентів-підрядників позивача: ТОВ "Захід-Навігатор" та ПП "Акваріус".
З відмовою у позові колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Установлено, що на виконання укладеного між позивачем (покупцем) та ТОВ "Захід-Навігатор" (продавцем) укладено договору купівлі-продажу від 10.10.2008 року продавцем було виписано видаткові накладні від 16.10.2008р. № РН-000439 на суму 1314060,24 грн., в т.ч. ПДВ 219010,04 грн., 05.11.2008р. № РН-000386 на суму 239500,80 грн., в т.ч. ПДВ 39916,80 грн., 10.12.2008р. № РН-00528/м на суму 61068,04 грн., в т.ч. ПДВ 10178,01 грн., 08.12.2008р. № РН-00526/м на суму 405386,60 грн., в т.ч. ПДВ 67564,43 грн., 09.12.2008р. № РН-00527/м на суму 169008,84 грн., в т.ч. ПДВ 28168,14 грн. та податкові накладні від 16.10.2008р. №16.10.08, 05.11.2008р. № 05/11/08, 10.12.2008р. № 1012147, 10.12.2008р. № 1012145, 10.12.2008р. № 10121460 всього на загальну суму 2189024,52 грн., в т.ч. ПДВ 364837,42 грн.
На виконання укладеного між позивачем (покупцем) та ПП "Акваріус" (продавцем) договору купівлі-продажу від 15.10.2008 року останнім було виписано видаткові накладні від 17.10.2008р. № 16 на суму 65088,00 грн., в т.ч. ПДВ 10848,00 грн., 20.10.2008р. № 19 на суму 75641,29 грн., в т.ч. ПДВ 12606,88 грн. та податкові накладні від 17.10.2008р. № 34/5, 20.10.2008р. № 34/8 всього на загальну суму 140729,29 грн., в т.ч. ПДВ 23454,88 грн.
Судом першої інстанції обґрунтовано враховано покази свідка ОСОБА_2, згідно з якими останній за винагороду погодився зареєструвати ТОВ "Захід-Навігатор", жодних працівників не наймав, податкову звітність до податкової інспекції не подавав та не укладав ніяких договорів від імені ТОВ "Захід-Навігатор" та свідка ОСОБА_3 (директора ПП "Акваріус"), який пояснив, що в 2008 р. підприємство проводило операції з Долинським підприємством, назви якого він не пам'ятає, операції проводилися щодо відвантаження труб на суму близько 100 тис.грн.; гроші, що надійшли на розрахунковий рахунок як оплата за товар - віддав контрагенту; видаткові та податкові накладні на ТзОВ "МСУ-Карпати" не виписував та не підписував.
Згідно з п. 2 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно п. 5 вказаного нормативного акту податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.
Відповідно до частини 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемний. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (договору, угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають. Таким чином, постанова суду першої інстанції в частині відмови у позові про визнання недійсним господарського зобов'язання підлягає скасуванню, а провадження в справі у цій частині - закриттю.
Аналіз частини 1 статті 208 ГК України свідчить, що передбачені нею санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому в будь-якому випадку для застосування зазначених санкцій необхідно встановити наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, хоча б у однієї сторони угоди.
Вищевказані обставини, установлені з показів свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, підтверджують, що ТОВ "Захід-Навігатор" та ПП "Акваріус" у вказаних із позивачем відносинах діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому формування позивачем податкового кредиту та валових витрат на підставі нікчемних правочинів та недійсних податкових накладних є неправомірним.
Отже, визначення податкових зобов'язань є правильним, що вказує на безпідставність позовних вимог.
Правильність і повнота встановлених судом першої інстанції обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального права при додержанні процесуальних правових норм є підставою для залишення постанови суду без змін.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205 ч. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-Карпати" залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року у справі № 2-а-407/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: В.В. Гуляк
І.В. Глушко
Повний текст рішення виготовлено 30.08.2011 року.