22 серпня 2011 р. Справа № 446/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Олендера І.Я., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області на постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 23 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дітям війни та зобов'язання вчинення певних дій, -
В червні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області (далі УПФУ) в якому просила зобов'язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену їй, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 3891 грн. 90 коп.
Постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 23 червня 2009 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням вже виплачених підвищень до пенсії як дитині війни. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Зазначена постанова мотивована тим, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, вимоги позивача є законними, а тому судом першої інстанції відновлено порушене право останнього.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною радою України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, тому будь-яких порушень законодавства з боку відповідача не вбачається.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних міркувань.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У зв'язку з тим, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, то суд першої інстанції прийшов до переконання, що відмова УПФУ у проведенні нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є протиправною.
Такі висновки суду першої інстанції частково відповідають обставинам справи та є вірними, однак колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вимогам відповідача щодо застосування річного строку звернення до адміністративного суду, який позивачем був пропущений.
У відповідності до ст.ст.99, 100 КАС України в редакції до 07.07.2010 р. для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції не враховано, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, оскільки звернувся з позовом лише 04.06.2009 р., а відповідачем заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до адміністративного суду /а.с.8/.
Колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та відмови у задоволенні позовних вимог позивача в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за 2006-2007 роки.
Що стосується нарахування підвищення до пенсії за 2006 рік, то слід також зазначити, що п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п.17 ст.77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Враховуючи те, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню, то на думку колегії суддів відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії за 2006 рік.
Рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. нова редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, а тому з 22.05.2008 р. почала діяти колишня редакція ст.6 вищенаведеного Закону. Таким чином з 04.06.2008 р., позовні вимоги щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни підлягають до задоволення.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання УПФУ провести нарахування та виплату на її користь підвищення до пенсії за період з 04.05.2008 р. по 31.12.2008 р. включно у відповідності до заявлених вимог.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірного підвищення правильно покладено на відповідача у справі.
За таких обставин оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п.4 ч.1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для її скасування та прийняття нової постанови.
Зважаючи на викладене, керуючись ст. 160, ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області задовольнити частково.
Постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 23 червня 2009 року у справі № 2а-1739/09 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 04.06.2008 року по 31.12.2008 року включно, з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя І.Я. Олендер
суддя Д.М. Старунський