19 вересня 2011 р. Справа № 2755/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Олендера І.Я., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення недоплаченого підвищення до пенсії та зобов'язання вчинити дії,-
29.07.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області (далі УПФУ) в якому просив стягнути з відповідача на його користь недоплачені за 2006-2009 роки суми щомісячної державної соціальної допомоги за 2006, 2007, 2008 і 2009 роки - 5065 грн. 10 коп.
Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2010 року позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 липня 2010 року включно в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» незаконними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 липня 2010 року включно відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зазначена постанова мотивована тим, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, вимоги позивача є законними, а тому судом першої інстанції відновлено порушене право останнього.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною радою України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, тому будь-яких порушень законодавства з боку відповідача не вбачається.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних міркувань.
18 лютого 2010 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1691-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо юрисдикції справ, пов'язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності 10 березня 2010 року.
Цим Законом було встановлено, що справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них суди розглядають у порядку цивільного судочинства, а п. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України виключено.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2010 від 09.09.2010 року у справі щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами, норми Закону № 1691-VI від 18.02.2010 року та ЦПК України, відповідно до яких справи, пов'язані із соціальними виплатами, що підлягають розгляду адміністративними судами, було передано місцевим загальним судам для розгляду в порядку цивільного судочинства (пункти 1, 2 резолютивної частини зазначеного Рішення), визнано такими, що не відповідають Конституції України, а отже справу слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.
У відповідності до ст.ст.99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду не заявлялося. Відтак, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, оскільки звернувся з позовом лише 29.07.2010 року.
Оскільки стосовно ненарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати піврічний строк звернення до суду.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та залишення без розгляду позовних вимог позивача.
За таких обставин оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України є підставою для її скасування та прийняття нової про залишення позовних вимог без розгляду.
Керуючись ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.1,3,4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області задовольнити.
Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2010 року у справі № 2-457/10 - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області про зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя І.Я. Олендер
суддя Р.М. Шавель