29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"29" вересня 2011 р.Справа № 9/18/5025/486/11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський лізинг" м. Київ
до Фермерського господарства "Лебідь" с.Велика Березна Полонського району
Хмельницької області
про стягнення 105456,76 грн., з яких 62339,98 грн. пені, 11193 грн. 3% річних, 31923,78
грн. інфляційних
Суддя Олійник Ю.П.
Представники сторін:
Від позивача - не з'явився,
Від відповідача -ОСОБА_1 -за дов. від 01.02.10
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.
Суть спору: Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 105456,76 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №10-03-2007р. від 06.03.2007 року, з яких 62339,98 грн. пені, 11193,00 грн. 3% річних, 31923,78 грн. інфляційних. Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.07.10 у справі №6/93-10 з відповідача на користь позивача стягнуто 420049,68грн. основної заборгованості, 33893,35грн. пені, 10772,83грн. -3% річних, 44697,44грн. інфляційних, 3000,00грн. адвокатських послуг, 5094,13грн. держмита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу. Звертається увага, що оскільки заборгованість за рішенням суду відповідачем не погашена, тому позивачем нараховані пеня, 3% річних та інфляційні за період з 24.04.10 по 15.03.11. В обґрунтування позовних вимог посилаються на вимоги ст.ст. 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст.6,11,509,526,610,806 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнає. Звертається увага, що відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області по справі №6/93-10 із відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за договором фінансового лізингу №10-03-2007р. від 06.03.2007р., з яких 420049,68 грн. -основний борг, 33893,35 грн. -пеня, 10772,832 грн. -3% річних, 44697, 44 грн. -інфляційні. Тому відповідач вважає, що згідно з п. 2 ст. 80 ГПК України господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі, так як є рішення господарського суду Хмельницької області, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Крім цього, посилається на відсутність заборгованості на дату зверенння позивача до суду у розмірі 420049,68грн., так як позивачем не враховані надходження від відповідача за лютий-березень 2011р. у розмірі 22000,00грн. зазначає, що позивачем також не врахована сплата відповідачем 160000,00грн. на виконання умов договору №10-03-2007 від 07.03.07. Просить врахувати, що відповідно до п.п.17.5 та п.17.6 договору лізингу та на підставі листа -пропозиції від 11.03.10 та листа-відповідачі позивача від 24.03.10 договір, на якому грунтуються позовні вимоги є розірваним.
Відповідачем надано додатковий відзив, у якому відповідач посилається на те, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.07.10р. по справі № 6\93-10 з відповідача на користь позивача по договору фінансового лізингу № 10-03-2007 від 06.03.07р. стягнуто всього 517 743,43грн., рішення суду від 27.07.10р. по справі № 6\92-10 з відповідача на користь позивача по договору фінансового лізингу № 19-03-2008від 05.03.08р. стягнуто всього 96 414,39грн. Відповідач, починаючи із 27.07.2010р. (з часу прийняття господарським судом рішень по справам №№ 6\93-10; 6\92-10) сплатив добровільно позивачу: - із посиланням в банківських документах як на підставу договір фінансового лізингу № 10-03-2007 всього 120000,00грн.; - із посиланням в банківських документах як на підставу на виконання рішень суду всього 619 489,96грн. Всього відповідач сплатив позивачу 739 489,96грн. Тому наявна переплата відповідачем позивачу 103466,24 грн. Крім того, відповідач просить об'єднати суд справи № 9/18/5025/486/11 та № 11/18/5025/485/11. Представник відповідача у судовому засіданні посилається також на те, що у зв'язку з переплатою стягнення додаткових нарахувань безпідставне.
Відповідачем також надано додатковий відзив про те, що з позивачем ним було укладено тільки два договори фінансового лізингу №10-03-2007р. від 06.03.2007р. та № 19-03-2008 від 5.03.2008р., відповідно посилання у платіжних документах на договір №10-03-2007р. від 07.03.2007р. є помилковим.
У клопотанні від 06.09.11 відповідач зазначає, що позивач без поважних причин не з'явився у судове засідання 05.09.11, не виконав вимоги ухвали суду від 09.08.11. Відповідно нез'явлення позивача перешкоджає вирішенню спору, тому позов належить залишити без розгляду.
У заяві від 06.09.11 відповідач просить застосувати строк спеціальної позовної давності -один рік до позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), інфляційних та 3% річних, що є підставою для відмови у позові.
Позивач, повідомлений належним чином про розгляд справи, представника для участі у судовому засіданні не направив, доказів та пояснень не надав. При цьому причин таких дій не повідомив, тому підстави для залишення позову без розгляду відсутні. Відповідно спір вирішується на підставі наявних в матеріалах справи доказах.
У судовому засіданні судом оглянуто матеріали справи господарського суду Хмельницької області № 7/807 , № 6/92-10 та № 6/93-10 , окремі докази з яких долучені до матеріалів справи. Крім того, оглянуто оригінали доказів , наданих відповідачем, щодо погашення заборгованості перед позивачем.
Судом відмовлено у клопотанні відповідача про об'єднання справ № 9/18/5025/486/11 та № 11/18/5025/485/11 на підставі ст.58 ГПК України, оскільки нормами останньої передбачено об'єднання справ суддею, у провадженні якого знаходяться ці справи, а справи № 9/18/5025/486/11 та № 11/18/5025/485/11 розглядаються різними суддями. Така ж правова позиція зазначена у п.19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-08/530 від 29.09.2009р. „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”.
Не задоволено судом також клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, інфляційних та 3% річних, оскільки визначені ст.ст.257-258 ЦК України строки позовної давності позивачем не пропущені.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Між сторонами підписаний договір фінансового лізингу № 10-03-200706.03.2007р., за умовами якого лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу сівалку суцільного посіву Gigante Corsa 600 -1 шт.; універсальний культиватор-компактор Allrounder 600 -1 шт.; обприскувач Galaxy 3024 HLE -1 шт.; розкидач мінеральних добрив MDS 935 -1 шт. Лізингодавець надає лізингоодержувачу у вигляді фінансовго лізингу з правом викупу в платне користування об'єкт лізингу на умовах, що визначаються цим договором. Договір фінансового лізингу діє до 14 грудня 2009року. Згідно договору передбачено, що за прострочення лізингових платежів лізингоодержувач повинен виплатити пеню за прострочення, починаючи з дати його настання, за кожен день прострочення у такому порядку: до 15 днів прострочення - у розмірі 0,05% від суми недотримки; від 15 до 30 днів прострочення - у розмірі 0,1% від суми недотримки; понад 30 днів прострочення - у розмірі 0,2% від суми недотримки (п.10.1 договору).
Згідно актів прийому-передачі товару (сільськогосподарської техніки) від 23.03.2007р., 12.04.2007р. та видаткових накладних № ЛНА-000006, № ЛНА-000007, № ЛНА-000011 від 23.03.2007р. та № ЛНА-000013 від 12.04.2007р. лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв товар, а саме: сівалку суцільного посіву Gigante Corsa 600 - 1 шт.; універсальний культиватор-компактор Allrounder 600-1 шт.; обприскувач Galaxy 3024 HLE-1 шт.; розкидач мінеральних добрив MDS 935-1 шт.
Відповідач належним чином не виконував своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 509413,30грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №10-03-2007р. від 06.03.2007 року, з яких 420049,68грн. основна заборгованість, 33893,35грн. пені, 10772,83грн. 3% річних, 44697,44грн. інфляційних. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.07.10 по справі №6/93-н позов задоволено та відмовлено у зустрічному позові ФГ "Лебідь" про визнання неукладеним договору фінансового лізингу № 10-03-2007 від 06.03.07. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 07.10.10 рішення суду залишене без змін. При цьому судами встановлено, що заборгованість у розмірі 420049,68грн. підтверджена відповідними доказами, розмір пені за порушення термінів проведення розрахунків складав 33893,35грн. за період з 15.12.2008р. по 23.04.2010р. на суму заборгованості в розмірі 83999,23грн, а за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано 3% річних в розмірі 10772,83грн.за період з 15.12.2008р. по березень 2010р. Стягнено також 3000грн. відшкодування витрат на адвоката, 5094,13 грн. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу. Всього- 517743,43 грн.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.07.10 по справі №6/92-н задоволено позов позивача до відповідача про стягнення 80155,45грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №19-03-2008р. від 05.03.2008 року, 9151,42грн. пені, 1977,57грн. 3% річних, 5129,95 грн. інфляційних, 1000грн. відшкодування витрат на адвоката, 964,14 грн. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу ( всього- 98614,53 грн.), а також відмовлено у зустрічному позові ФГ "Лебідь" про визнання неукладеним договору фінансового лізингу № 19-03-2008 від 05.03.07. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 07.10.10 рішення суду залишене без змін.
Рішенням господарського суду Хмельницької області по справі №7/807 від 16.06.2009р. ФГ „Лебідь” відмовлено в задоволенні позову до ТОВ „Європейський лізинг” про визнання недійсним договору фінансового лізингу №10-03-2007 р. від 06.03.07. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 01.09.2009р. рішення суду залишене без змін.
Постановою Відділу ДВС від 10.11.10 відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу суду по справі №6/93-10 від 10.11.10. Згідно постанови відділу ДВС Полонського райупраління юстиції від 24.06.11 закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу суду від 10.11.10 по справі №6/93-10.
У зв'язку з непогашенням протягом певного періоду відповідачем заборгованості за договором фінансового лізингу від 06.03.07 №10-03-07 у розмірі 4230049,68грн. позивачем відповідно до п.10. договору лізингу нарахована пеня у розмірі 62339,98грн. за період з 24.04.10 по 15.03.11, 3% річних у розмірі 11193,00грн. за період з 24.04.10 по 15.03.11 та інфляційні у розмірі 31923,78грн. за серпень 2010р.-лютий 2011р., у зв'язку з чим подана позовна заява до суду.
Відповідачем у матеріали справи надані платіжні доручення щодо погашення заборгованості за договором фінансового лізингу від 06.03.07 №10-03-07 після прийняття рішення суду від 27.07.10 по справі №6/93-н, а також листи Відділу ДВС Полонського районного управління юстиції про перерахування коштів відповідача на користь позивача.
Як вбачається із зазначених доказів відповідачем після прийняття рішення суду сплачено безпосередньо позивачу за договором фінансового лізингу №10-03-07 : 20000 грн. 30.09.2010р, 40000 грн. 15.10.2010р., 60000 грн. 25.10.2010р. При цьому судом враховується пояснення відповідача ( додатковий відзив) про помилковість зазначення у цих платіжних дорученнях дати цього договору ( 7.03.2007р. ) , оскільки між сторонами укладались тільки два договори фінансового лізингу №10-03-2007р. від 06.03.2007р. та № 19-03-2008 від 5.03.2008р.
Крім того, погашення позивачу заборгованості відбувалось через органи ДВС : 6000грн. 16.02.11 ( сплачено відповідачем Відділу ДВС платіжним дорученням 15.02.11), 10000грн. 23.02.11 ( платіжним дорученням від 22.02.11), 6000 грн. 31.03.11 ( платіжним дорученням від 28.03.11), 101235 грн. 19.04.11 ( платіжним дорученням від 18.04.11), 99200 грн. 28.04.11 ( платіжним дорученням від 27.04.11), 100300 грн. 5.05.11 ( платіжним дорученням від 4.05.11), 40000грн. 2.06.11 ( платіжним дорученням від 1.06.11), 155704,96 грн. 24.06.11 ( платіжним дорученням від 22.06.11). При цьому підтверджується також сплата відповідачем Відділу ДВС на виконання рішення суду 101050 грн. ( платіжне доручення від 13.05.11),
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.
1. Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином. Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема, за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України. Така правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 20.12.10 №10/25 і є обов'язковою згідно з ст. 111-28 ГПК України. Відповідно звернення позивача до суду з позовом про стягнення пені, 3% річних та інфляційних за період після прийняття рішення суду про стягнення боргу відповідає нормам чинного законодавства.
2. Судом враховується, що заборгованість відповідача перед позивачем по договору фінансового лізингу №10-03-2007р. від 06.03.2007р.,яка була предметом розгляду по справі №6/93-10, після рішення суду від 27.07.10 погашалась відповідачем позивачу у наступні дати: 20000 грн. 30.09.2010р, 40000 грн. 15.10.2010р., 60000 грн. 25.10.2010р. безпосередньо на рахунки позивача та 6000грн. 16.02.11, 10000грн. 23.02.11 , 6000 грн. 31.03.11, 101235 грн. 19.04.11, 99200 грн. 28.04.11, 100300 грн. 5.05.11, , 40000грн. 2.06.11 , 155704,96 грн. 24.06.11 через Відділ ДВС. Крім того, також сплачено Відділу ДВС 101050 грн. 13.05.11 на виконання рішення суду .
При цьому відповідачем одночасно погашалась і заборгованість і по договору фінансового лізингу №19-03-2008р. від 05.03.2008 року між сторонами. Однак, судом враховується, що оскільки ця заборгованість виникла лише у 2008році, то позивач повинен був погашати спочатку ту заборгованість, яка виникла хронологічно раніше по договору фінансового лізингу №10-03-2007р. від 06.03.2007р.
Тому за період, за який позивач нараховує пеню, 3% річних, інфляційні ( з 24.04.2010р. по 15.03.2011р. ) заборгованість по договору фінансового лізингу №10-03-2007р. від 06.03.2007р. складала : з 24.04.10. по 30.09.10 -420049,68 грн., з 1.10.10 по 15.10.10 -400049,68 грн., з 16.10.10. по 25.10.10 -360049,68 грн., з 26.10.10. по 16.02.11- 300049,68 грн., з 17.02.11 по 23.02.11 -294049,68 грн., з 24.02.11 по 15.03.11 -284049,68 грн. Натомість позивач безпідставно всі нараховуння проводить на суму 420049,68 грн.
Не приймаються до уваги також і доводи відповідача про безпідставність нарахування у зв'язку з наявною переплатою, оскільки позивач мав право нараховувати пеню, інфляційні та 3 % річних у зв'язку з наявністю заборгованості в період нарахувань. При цьому враховується, що у всіх платіжних документах відповідач при оплаті посилався на погашення заборгованості за рішенням суду ,тобто на їх виконання , а не на погашення нарахувань , по яких рішення суду ще не прийнято. Крім того, про наявну переплату відповідач не повідомляв позивача і не просив її повернути.
3. Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п.10.1 договору фінансового лізингу №10-03-2007р. від 06.03.2007р. передбачено, що за прострочення лізингових платежів лізингоодержувач повинен виплатити пеню за прострочення, починаючи з дати його настання, за кожен день прострочення у такому порядку: до 15 днів прострочення - у розмірі 0,05% від суми недотримки; від 15 до 30 днів прострочення - у розмірі 0,1% від суми недотримки; понад 30 днів прострочення - у розмірі 0,2% від суми недотримки.
На підставі п. 10.1. цього договору позивач просить стягнути з відповідача 62339,98 грн. пені за період з 24.04.2010р. по 15.03.2011р. Однак, при цьому не враховано, що згідно з ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. При цьому судом враховується, що згідно з Графіком лізингових платежів до договору фінансового лізингу №10-03-2007р. від 06.03.2007р. останній строк проплати -14.12.09, відповідно прострочка виникла з 15.12.09, а шість місяців закінчилися -15.06.10. Тому правомірно заявлений період прострочки з 24.04.10 ( заявлена дата) по 15.06.10.
Тому згідно розрахунку пені, проведеного судом , правомірним є нарахування і стягнення пені у розмірі 12382,83 грн. ( з врахуванням простроченої суми 420049,68 грн., подвійних облікових ставок НБУ за цей період 30,5 % , а з 9.06.10 -19 %). Відповідно в цій частині стягуваної пені позовні вимоги підлягають задоволенню, а у решті -відмові у зв'язку з безпідставністю.
4. Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути 11193,00 грн. 3% річних, 31923,78 грн. інфляційних за період після періоду, який заявлявся по справі господарського суду Хмельницької області №6/93-10.
Однак, при цьому при розрахунку 3 % річних за період з 24.04.10 по 15.03.11 позивачем неправильно визначені суми заборгованості. Зокрема, судом приймається до уваги, що заборгованість становила : з 24.04.10. по 30.09.10 -420049,68 грн., з 1.10.10 по 15.10.10 -400049,68 грн., з 16.10.10. по 25.10.10 -360049,68 грн., з 26.10.10. по 16.02.11- 300049,68 грн., з 17.02.11 по 23.02.11 -294049,68 грн., з 24.02.11 по 15.03.11 -284049,68 грн.
Тому згідно розрахунку , проведеного судом, правомірним є нарахування 3 % річних у сумі 9760,61 грн. Відповідно у цій частині позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню, а у решті відмові.
Щодо 31923,78 грн. інфляційних , то незважаючи на те, що по рішенню суду від 27.07.10 по справі №6/93-10 заявлялись інфляційні за період з грудня 2008 по березень 2010р., позивач просить стягнути наступні інфляційні за період з серпня 2010р. по лютий 2011р., виключивши місяці з квітня 2010р. по липень 2010р. , у яких була дефляція - 98,50798201%, що є безпідставним. Крім того, не враховано часткового погашення заборгованості відповідачем. Тому судом проводиться нарахування інфляційних за період квітень 2010р. по лютий 2011р., яка згідно розрахунку суду становить 21740,95 грн. Зокрема, з квітня 2010р. по вересень 2010р. - 10841,86 грн. ( 420049,68 грн. * 2,58109005%), за жовтень 2010р. - 1800,25 грн. ( 360049,68 грн. *0,5 % ), за листопад 2010р. по лютий 2011р. -9098,84 грн. ( 300049,68 грн.* 3,03244482%). Тому позовні вимоги підлягають задоволенню на суму 21740,95 грн. інфляційних , а у решті відмові у зв'язку з безпідставністю.
5. Судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам (41,61%) згідно ст.49 ГПК України. При цьому зайво сплачене позивачем держмито у розмірі 345,43 грн. (сплачено 1400 грн. замість 1054,57 грн.) підлягає поверненню останньому з Державного бюджету України з видачею довідки та із залишенням оригіналу платіжного доручення №127 від 2.03.11 на суму 1400 грн. в матеріалах справи.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 15, 33, 43 ,44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський лізинг" м. Київ до Фермерського господарства "Лебідь" с.Велика Березна Полонського району Хмельницької області про стягнення 105456,76 грн., з яких 62339,98 грн. пені, 11193 грн. 3% річних, 31923,78 грн. інфляційних задоволити частково.
Стягнути з Фермерського господарства "Лебідь" с.Велика Березна Полонського району Хмельницької області (код 30895143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський лізинг" (м. Київ, вул.Ямська, 28А, код 33934787) 12382,83грн. ( дванадцять тисяч триста вісімдесят дві гривні 83 коп. ) пені, 9760,61грн. (дев'ять тисяч сімсот шістдесят гривень 61 коп.) 3% річних, 21740,95грн. ( двадцять одна тисяча сімсот сорок гривень 95 коп. ) інфляційних, 438,84 грн. ( чотириста тридцять вісім гривень 84 коп.) відшкодування сплаченого державного мита та 98,20грн. (дев'яносто вісім гривень 20 коп. ) відшкодування сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
У решті позову відмовити.
Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Європейський лізинг" м. Київ , вул.Ямська, 28А, код 33934787) 345,43грн. /триста сорок п'ять гривень 43 коп./ зайво сплаченого держмита згідно платіжного доручення №127 від 2.03.11 на суму 1400,00 грн. Видати довідку.
Суддя Ю.П. Олійник
Повне рішення оформлено і підписано 3.10.2011р.
Віддрук- 3 прим.:
1 -до справи,
2 -позивачу,
3- відповідачу