29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"30" вересня 2011 р.Справа № 9/5025/1412/11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Трейдинг
Компані" м.Київ
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1
про стягнення 13743,08грн. збитків
Суддя Ю.П.Олійник
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_2- за дов. від 01.08.11,
Від відповідача: ОСОБА_1- підприємець, ОСОБА_3- за дов. від 6.09.11,
За участю водія відповідача ОСОБА_4
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.
Рішення приймається 30.09.11, оскільки у судовому засіданні 7.09.11 оголошено перерву.
Суть спору: Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 15565,45 грн., у т.ч. 13765,45 грн. збитків завданих наданням неякісних послуг перевезення та 1800,00 грн. витрат на надання правової допомоги. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що за договором на перевезення вантажу від 04.04.11 відповідач зобов'язався доставити вантаж за місцем призначення, однак згідно акту від 12.04.11 приймання неякісного товару комісією вантажоодержувача встановлено при відкритті транспортного засобу факт пошкодження та втрати товарного вигляду вантажу внаслідок неправильного закріплення ременів для кріплення вантажу та неповної завантаженості автомобіля. У зв'язку зі сплатою вантажовідправником вантажоодержувачу суми 1200 євро за пошкоджений товар позивач згідно ст.920, 924 ЦК України, ст.55 ГПК України просить стягнути зазначену суму еквівалентну 13765,45грн. з перевізника.
У письмових поясненнях до позовної заяви позивач зазначає, що сума збитків внаслідок претензії вантажоодержувача сплачена позивачем 18-19 квітня 2011р. згідно касових ордерів на суми 9000,00грн. та 4735,37грн. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5, яка діяла на підставі доручення вантажоодержувача від 01.02.11. Зазначається, що згідно договору відповідач повинен був надати транспорт вантажопід'ємністю 20 тон, однак при завантаженні водій відмовився взяти 6 палет з вантажем вагою 2,8 тон, щоб не було перезавантаження, у зв'язку з чим залишилось вільне місце, що призвело до пошкодження вантажу, який не міг бути використаний за призначенням. Крім того, уточнено правовий статус відповідача як фізичної особи-підприємця.
Позивач у заяві від 02.09.11 просить стягнути з відповідача 13743,08грн. завданих збитків, 1800,00грн. вартості юридичних послуг по складанню процесуальних документів та 800,00грн. вартості юридичних послуг, пов'язаних із захистом інтересів у суді. Зазначене згідно ст.22 ГПК України прийнято судом.
У письмових поясненнях від 30.09.11 ( запереченнях на відзив) позивач посилається на виконання своїх обов'язків щодо надання товару в цілісній упаковці із правильним способом пакування. Звертається увага, що відповідач не відмовився від прийняття вантажу, не виявив невідповідність вантажу встановленим вимогам пакування. Крім того, посилається на ст.ст.308,314 ГК України, ст.ст.920,924 ЦК України. Посилається на те, що розмір фактичної шкоди був встановлений у претензії вантажоотримувача, а позивач сплатив вказану в позові суму збитків на користь вантажоотримувача.
Відповідач у відзиві на позов та представник у судовому засіданні проти позову заперечують, посилаючись на те, що згідно ст.ст.308, 917 ЦК України обов'язком перевізника є надання транспортного засобу, а обов'язком вантажовідправника є завантаження вантажу у належній упаковці. Позивачу на момент завантаження транспортного засобу було відомо, що перевезення вантажу у даному автомобілі неповної завантаженості може призвести до псування вантажу, однак він не скористався свої правом на відмову від транспортного засобу. Крім того, складений у пункті призначення вантажу акт про недоліки вантажу складений без присутності представника перевізника, з даним актом перевізник також не був ознайомлений. При цьому приймання вантажу за якістю було проведено без дотримання вимог Інструкції від 25.04.66 №П-6.
Водій відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні в порядку ст.30 ГПК України надав усні та письмові пояснення, згідно з якими завантаження товару відбувалось у с. Теофіловка Бершадськогого району Вінницької області, вантажили 5-6 вантажників позивача на протязі однієї доби, присутнім при завантаженні був також директор позивача. Внаслідок того, що розмір вантажу перевищував розмір кузова автомобіля, окремі мішки позивачем укладали в автомобіль насипом. Завантаження тривало добу. При розвантаженні водій тільки розчохлив та відчинив задні та бокові борти автомобіля для вивантаження, пошкоджені мішки з вугіллям бачив. Посилається на те, що про складання акту про пошкодження товару не був повідомлений, жодних актів не підписував.
У позовній заяві та доповненнях до неї позивач зазначив неоднозначну позицію, одночасно включаючи вартість юридичних послуг ( оплата послуг адвоката) у розмірі 2600,00грн. до ціни позову і при цьому обґрунтовуючи з посиланням на ст.ст. 44, 49 ГПК України їх як судові витрати. Судом враховується, що у даному випадку такі витрати не відносяться до збитків, натомість можуть розглядатися як судові витрати згідно ст..44 ГПК . Тому зважаючи на те, що згідно ч.3 ст.55 ГПК України у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею, судом визначено ціну позову, виходячи із розміру заявлених до стягнення збитків -13743,08грн.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Між позивачем та ТОВ TRUCKВUREAU s.r.o. (Чехія) підписаний контракт №04-2011 від 18.03.11 з доповненнями, за умовами якого ( п.п.1.1.,2.1,6.1.) позивач зобов'язався поставити товар (вугілля деревне) покупцю на умовах DDU Прага згідно положень Інкотермс-2000 транспортом продавця. Загальна кількість товару 200 тон, товар постачається партіями на підставі замовлення покупця. Ціна тони товару згідно з доповненням № 2 від 4.04.11 до контракту -380 євро.
Покупцем 04.04.11 здійснено передоплату за замовлений вантаж у сумі 5750,00 евро, що еквівалентно 64723,36грн., що підтверджується випискою Укрсиббанку від 4.04.11. Здійснення поставки підтверджено вантажною митною декларацією
Між позивачем та відповідачем укладений разовий договір-заявка на перевезення вантажу від 04.04.11 №001/11, відповідно до якого позивач, як замовник, надає вантаж до перевезення, здійснює організацію завантаження/вивантаження (преамбула), а відповідач, як перевізник, приймає на себе обов'язок по перевезенню вантажу, надаючи засіб транспортування, несе повну матеріальну відповідальність за цілісність і збереження вантажу під час руху у відповідності до чинного законодавства (преамбула та п.1 договору). Згідно договору відповідач здійснює перевезення до Чехії вугілля у палетах до 20 тон, сума фрахту -12375грн. при завантаженні (п.1.3. договору).
За послуги з перевезення позивачем перераховано відповідачу 10170грн, оскільки згідно з поясненнями відповідача було завантажено товар в меншій кількості, ніж це було передбачено договором-заявкою від 04.04.11.
Факт виконання договору перевезення підтверджується міжнародною товаро-транспортною накладною ( СМR) №003037 від 6.04.11.
Представниками вантажоодержувача, дистриб'ютером товару та працівником складського приміщення 12.04.11 складено акт приймання неякісного товару, зазначено, що при доставці вантажу за місцем призначення через неправильне закріплення вантажу та залишення вільного місця між палетами частина вантажу (мішки з вугіллям) випала з останнього палету, внаслідок чого втратила свій товарний вигляд та пошкодилась: з 5377 мішків забраковано 1050, що спричинило збитки на суму 1198,05євро.
Вантажоодержувачем (ТОВ TRUCKВUREAU s.r.o. (Чехія) виставлено вантажовідправнику претензію від 15.04.11 на компенсацію суми збитків у розмірі 1198,05 євро.
Згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру №03 від 18.04.11 та 304 від 19.04.11 позивачем сплачено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 відповідно 9000,00грн. та 4735,37грн. (всього 13735,37грн.) збитків згідно претензії від 15.04.11 на підставі договору доручення з вантажоодержувачем (ТОВ TRUCKВUREAU s.r.o. (Чехія) №1 від 01.02.11 з доповненням №2.
На підставі зазначеного позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача суми сплачених вантажоодержувачу збитків, які виникли з вини перевізника.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:
1. Згідно з ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Згідно з ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно ст.924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Частиною 1 статті 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Судом враховується, що відповідальність у вигляді відшкодування збитків, настає за наявності таких умов як неправомірна поведінка особи, негативний результат такої поведінки (факт і розмір завданих збитків), причинний зв'язок між неправомірною поведінкою та негативним наслідком. При цьому згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно саме позивач повинен довести неправомірну поведінку особи, негативний результат такої поведінки (факт і розмір завданих збитків), причинний зв'язок між неправомірною поведінкою та негативним наслідком, враховуючи правову позицію Вищого господарського суду України ( п.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994 № 02-5/215 із змінами і доповненнями).
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується неправомірність поведінки відповідача, зокрема, порушення прийнятих обов'язків по договору, оскільки згідно з п.1.1. договору між сторонами останній несе повну матеріальну відповідальність за цілісність і збереження вантажу під час руху у відповідності до чинного законодавства, а як вбачається з акту приймання неякісного товару від 12.04.11 представниками вантажоодержувача, дистриб'ютером товару та працівником складського приміщення при доставці вантажу за місцем призначення частина вантажу (мішки з вугіллям) випала з останнього палету, внаслідок чого втратила свій товарний вигляд та пошкодилось 1050 мішків вугілля дерев'яного. Не заперечується пошкодження товару і поясненням присутнього у судовому засіданні водія відповідача.
Доводи відповідача про те, що приймання вантажу за якістю було проведено без дотримання вимог Інструкції від 25.04.66 №П-6, судом до уваги не приймається, оскільки між позивачем та ТОВ TRUCKВUREAU s.r.o. (Чехія) підписаний зовнішньоекономічний контракт, умовами якого сторони не погодили застосування зазначеної Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затв. Постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966р. N П-7.
Підтверджується факт понесення позивачем збитків у зв'язку з пошкодженням товару, зокрема, документами про сплату позивачем ТОВ TRUCKВUREAU s.r.o. (Чехія) вартості пошкодженого вантажу у розмірі 13735,37грн. згідно прибуткових касових ордерів №03 від 18.04.11 на 9000 грн. та №304 від 19.04.11 на 4735,37 грн. через ФОП ОСОБА_5 Відповідно реальні витрати зроблені позивачем (сплачені на користь вантажоодержувача) у зв'язку з пошкодженням товару склали 13735,37грн. (1198,05євро =1050мішків *1,141 євро по курсу НБУ на момент сплати 18.04.11- 11,512 грн., 19.04.11- 11,376 грн.)
При цьому доводи позивача про стягнення 13743,08грн., визначені у зв'язку із збільшенням курсу євро на момент подання позовної заяви, є необґрунтованими, оскільки сума сплачувалась у національній валюті. Відповідно позовні вимоги щодо стягнення 7,71 грн. збитків є безпідставними і у їх задоволенні належить відмовити.
Щодо стягнення збитків на суму 13735,37грн. , судом враховується наступне.
Відповідачем допущено порушення п.1.1. договору між сторонами, згідно якого саме останній несе повну матеріальну відповідальність за цілісність і збереження вантажу. Однак, судом також враховується, що згідно преамбули цього договору-заявки на перевезення вантажу від 04.04.11 №001/11 позивач, як замовник, здійснює організацію завантаження транспортного засобу для перевезення. Згідно з умовами договору позивач і здійснював завантаження автомобіля, що підтверджується поясненнями водія відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні в порядку ст.30 ГПК України , письмовим поясненням від 1.09.11 директора позивача. При цьому ні водій, ні інші працівники відповідача автомобіль не завантажували.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що замовляв транспортний засіб на 20 тон, а транспортний засіб відповідача не відповідав цьому, внаслідок чого не помістилося 6 палет і було нещільним завантаження. Однак, як вбачається з договору-заявки на перевезення вантажу від 04.04.11 №001/11 сторони домовилися, що транспортний засіб повинен бути не на 20 тонн, а до 20 тонн. При цьому згідно з ч.2 ст.917 ЦК України відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу. Відповідно позивачу, який організовував завантаження у наданий перевізником транспортний засіб, було відомо про недостатню його придатність для перевезення необхідної кількості вантажу, а його неповне завантаження може потенційно призвести до недоліків перевезення. Однак, позивач не відмовився від транспортного засобу, навпаки, сам завантажував цей транспортний засіб. Тому на відповідачі лежить також певний ступінь відповідальності за наслідки, пов'язані із пошкодженням вантажу.
Згідно з ст.616 ГПК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.
Враховуючи наявність часткової вини позивача та відповідача у настанні наслідків у вигляді пошкодження вантажу при перевезенні, суд вважає за необхідність зменшити розмір стягуваних з відповідача збитків на 50%. Тому стягненню підлягає 6867,69грн. збитків. Відповідно позовні вимоги в частині стягнення 6867,69грн. підлягають задоволенню, а в решті -відмові.
2. Згідно ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем включено до цих витрат вартість юридичних послуг по складанню процесуальних документів на суму 1800,00грн. та вартість юридичних послуг по представництву інтересів у суді на суму 800,00грн. як оплати послуг адвокатів.
При цьому як вбачається з наданих позивачем доказів на підставі договору про надання адвокатських послуг між позивачем та ПП "Бюро адвоката ОСОБА_6" від 16.06.11 №01/06 адвокатом ОСОБА_6 надана позивачу консультація з приводу судової практики щодо міжнародних автоперевезень вартістю 300,00грн., здійснена підготовка позовної заяви та пакету документів до неї вартістю 1500,00грн., всього надані адвокатські послуги на суму 1800,00грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 25.07.11 та платіжним дорученням від 15.07.11 №501 про їх сплату. При цьому надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1571 від 16.11.2000р. Відповідно дана сума підтверджена для включення до складу судових витрат.
Позивачем також надано договір на ведення справи у господарському суді від 29.07.11 адвокатом ОСОБА_2, згідно якого надана юридична допомога по захисту інтересів позивача у суді вартістю 800,00грн. Спала підтверджується платіжним дорученням від 17.08.11. Однак, щодо суми 800,00грн., то в обґрунтування останньої позивачем не надані докази на підтвердження статусу представника ОСОБА_2 як адвоката, тоді як згідно Закону України "По адвокатуру" адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України. Крім того, не наданий акт виконаних робіт, який є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує надання послуг згідно Закону України „ Про бухгалтерський облік та звітність в Україні”. Тому зазначена сума не може бути віднесена до судових витрат як оплата послуг адвоката.
Однак, при вирішенні питання про стягнення витрат на оплату послуг адвоката суд зобов'язаний прийняти до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження ; вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат, враховуючи норми ст. 22 ГПК України щодо добросовісного користування належними правами. Така ж правова позиція викладена у листі Вищого господарського суду від 14.12.2007 № 01-8/973 ”Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”.
Оскільки доказів, які підтверджують розумність підтверджених належними доказами витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1800,00 грн. позивачем не надано, суд вважає, що обґрунтований і розумний розмір вартості послуг адвоката, які підлягають стягненню з відповідача є меншим, тому з врахуванням складності справи, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на послуги адвоката, який заявлений позивачем до 1000,00грн. для їх подальшого розподілу між сторонами згідно з ст.49 ГПК України.
3. Враховуючи, що судом визначено ціну позову, виходячи із розміру заявлених до стягнення збитків -13743,08грн., то відповідно необхідно сплатити держмито згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” у розмірі 1% ціни позову, що становить 137,43грн. Натомість позивачем сплачено 163,65грн. У зв'язку з чим позивачем зайво сплачено 26,22грн. державного мита, які підлягають поверненню на користь позивача з Державного бюджету України. При цьому оригінал платіжного доручення №514 від 29.07.11 на суму 155,65 грн. залишається в матеріалах справи , а платіжне доручення №536 від 17.08.11 на суму 8,00 грн. повертається позивачу.
Враховуючи часткове задоволення позову на 6867,69грн., державне мито ( 137,43 грн.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (236,00грн.) та витрати на оплату послуг адвоката у зазначеному судом розмірі (1000,00грн.) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог (49,97%).
Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 15, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Трейдинг Компані" м.Київ до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 про стягнення 13743,08грн. збитків, задоволити частково.
Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ( код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Трейдинг Компані" м.Київ (вул. С.Петлюри, 13/135, код 37289570) 6867,69грн. (шість тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 69 коп.) збитків, 499,70 грн. (чотириста дев'яносто дев'ять гривень 70 коп.) відшкодування понесених витрат на послуги адвоката, 68,67грн. (шістдесят вісім гривень 67коп.) відшкодування сплаченого державного мита, 117,93грн. (сто сімнадцять гривень 93коп.) відшкодування сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Імпекс Трейдинг Компані" м.Київ (вул. С.Петлюри, 13/135, код 37289570) зайво сплачене платіжним дорученням № 514 від 29.07.11 державне мито у розмірі 26,22грн. (двадцять шість гривень 22 коп.). Видати довідку з поверненням платіжного доручення №536 від 17.08.11 на суму 8,00 грн. позивачу.
У решті позову відмовити.
Суддя Ю.П. Олійник
Повне рішення складено і підписано 4.10.11
Віддруковано 3 примірника:
1 -до справи,
2 -позивачу,
3 -відповідачу.