01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"04" жовтня 2011 р. Справа № 10/020-11/15
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, м. Київ
Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства «Промислово-будівельна група «АНТАРЕС», Київська область, м. Васильків
про стягнення 817 828,93 грн.
за участю представників:
позивача 1 -не з'явився;
позивача 2 -ОСОБА_1. (довіреність від 16.06.2011 № 25/183);
відповідача - ОСОБА_2. (довіреність від 26.07.2011 № 224);
прокуратури -ОСОБА_3. (довіреність від 23.09.2011 № 220вих11).
Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України (далі -Позивач1) та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(далі -Позивач2) з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Промислово-будівельна група «АНТАРЕС»(далі -Відповідач) про стягнення 817 828,93 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за попереднім договором від 11.01.2008 Позивач 1 перерахував Відповідачеві аванс у розмірі 441 726,25 грн. з метою придбання у Відповідача приміщення для розміщення відділення банку. Проте, в порушення умов попереднього договору Відповідачем не було виконано взятих на себе зобов'язань, в зв'язку з чим основний договір не був укладений, а перерахований Позивачем 1 аванс Відповідачем не повернутий. Таким чином, враховуючи порушення Відповідачем умов зобов'язання, Позивач просив суд стягнути 441 726,25 грн. боргу, 176 690,50 грн. штрафу, 36 415,19 грн. 3 % річних та 162 996,99 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Київської області від 29.03.2011 у справі № 10/020-11 позов задоволено повністю, а саме: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Промислово-будівельна група «АНТАРЕС»на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» 441 726,25 грн. авансу, 176 690,50 грн. штрафу, 36 415,19 грн. 3 % річних та 162 996,99 грн. інфляційних втрат.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 рішення господарського суду Київської області від 29.03.2011 у справі № 10/020-11 змінено, та викладено його резолютивну частину в наступній редакції: «Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Промислово-будівельна група «АНТАРЕС»на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» 441 726,25 грн. авансу, 36 415,19 грн. 3 % річних, 162 996,99 грн. інфляційних втрат, 6 411,39 грн. державного мита та 185,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити».
Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2011 рішення господарського суду Київської області від 29.03.2011 у справі № 10/020-11 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 скасовано в частині позовних вимог про стягнення штрафу на суму 176 690,50 грн. та направлено в цій частині справу на новий розгляд до господарського суду Київської області; в іншій частині рішення господарського суду Київської області від 29.03.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 у справі № 10/020-11 залишено без змін.
Ухвалою господарського суду Київської області (суддя Рябцева О.О.) від 04.08.2011 справу прийнято до провадження та присвоєно № 10/020-11/15.
Судом розглядається справа № 10/020-11/15 в частині позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 176 690,50 грн.
23.08.2011 через канцелярію господарського суду Київської області за вх. № 11664 представником Відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності, в обґрунтування якої Відповідач посилається на пропущення Позивачем 2 спеціального строку позовної давності, встановленого для стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідач посилається на те, що відповідно до пункту 2.3. Попереднього договору сторони зобов'язувались в строк до 01.03.2008 укласти Основний договір, який так і не був укладений. Таким чином, Позивачі звернулися до суду з вимогою про стягнення з Відповідача штрафу в сумі 176 690,50 грн. після спливу річного строку позовної давності, а саме 24.01.2011, що становить більше двох з половиною років. Відповідач просить суд застосувати положення частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України та відмовити в задоволенні позову в частині стягнення штрафу у розмірі 176 690,50 грн. в зв'язку із спливом строку позовної давності.
В судовому засіданні 23.08.2011 представником Позивача 2 надано письмові пояснення, в яких зазначено, що Відповідач взяті на себе зобов'язання, передбачені п. п. 2.2.1, 2.2.2 Попереднього договору, не виконав, а саме не передав Банку (Позивачу 2) технічну документацію (акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, свідоцтво про право власності, витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно та витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно), у зв'язку з чим не був підписаний Основний договір. Позивач 2, також зазначає, що відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
08.09.2011 через канцелярію господарського суду Київської області Позивачем 1 надано письмові пояснення, в яких обґрунтовується правомірність звернення першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», що обумовлено необхідністю захисту інтересів держави, яка є власником 99,936931402 % статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (Позивача 2).
В судовому засіданні 23.09.2011 представником Позивача 2 надано письмові пояснення, де Позивач 2 заперечує проти пропущення строку позовної давності, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, та посилається на той факт, що до суду звернувся перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України (Позивач1) та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(Позивач 2), який довідався про порушене право Банку (Позивача 2) в процесі проведення перевірки 23.12.2010, а тому строк позовної давності ним не порушено.
У судові засідання 23.08.2011, 06.09.2011, 23.09.2011, 04.10.2011 представник Позивача 1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення поштової кореспонденції: від 05.08.2011 № 01032 27318205, від 25.08.2011 № 01032 27213314, від 07.09.2011 № 01032 31004584, від 26.09.2011 № 01032 30249907.
У судових засіданнях 23.08.2011, 06.09.2011, 23.09.2011, 04.10.2011 представник Позивача 2 позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 176 690,50 грн. підтримав повністю.
У судових засіданнях 06.09.2011, 23.09.2011, 04.10.2011 представник Прокуратури позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 176 690,50 грн. підтримав повністю.
У судових засіданнях 23.08.2011, 06.09.2011, 23.09.2011, 04.10.2011 представник Відповідача просив застосувати строк позовної давності до вимоги про стягнення штрафу у розмірі 176 690,50 грн. та відмовити в цій частині позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
11.01.2008 між Акціонерним комерційним банком «Київ»(відповідно до п. 1.3. Статуту ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ»воно є правонаступником Акціонерного комерційного банку «Київ»») (Позивач 2, Покупець) та Відкритим акціонерним товариством «Промислово-будівельна група «АНТАРЕС»(Відповідач, Продавець) укладено Попередній договір, відповідно до умов п. п. 2.1, 2.2 якого сторони зобов'язуються укласти Основний договір (договір купівлі-продажу), у строки та на умовах, визначених Попереднім договором. Покупець зобов'язується укласти Основний договір, на умовах, передбачених Попереднім договором в тому випадку, якщо на момент укладення Основного договору будуть виконані попередні умови, передбачені п. п. 2.2.1 та 2.2.2 Попереднього договору.
Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2 Попереднього договору Продавець зобов'язується до настання строку укладення Основного договору надати Покупцю проект, виконавчу документацію на об'єкт (нерухоме майно, будівництво якого не завершене, право власності на яке виникне у продавця в майбутньому, а саме приміщення, призначене для розміщення банку), акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, Свідоцтво про право власності, Витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно та Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно. Крім того, Продавець зобов'язаний до настання строку укладення Основного договору скласти акт розмежування балансової приналежності інженерних мереж та узгодити межі земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єкту та забезпечення нормальної діяльності банківської установи, та звернутись з клопотанням до державних органів про передачу права користування або права власності на земельну ділянку Покупцеві.
Згідно з п. п. 2.3, 2.4, 2.4.1, 2.4.3, 2.5 Попереднього договору між сторонами погоджено, що в строк до 01.03.2008 останні зобов'язуються укласти Основний договір, предметом якого є приміщення, призначене під розміщення відділення банку, загальною площею 265,70 кв.м., що будується за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. 1 Травня, 12. Продаж зазначеного об'єкту буде вчинено за ціною, включаючи ПДВ, 1766905,00 грн. При цьому, на підтвердження дійсних намірів про наступне укладання Основного договору, покупець має перерахувати 441726,25 грн., що становить 25 % від ціни продажу об'єкта та яка буде вважатись сторонами як аванс в рахунок наступного Основного договору.
Відповідно до частини 1 статті 635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Виконуючи умови Попереднього договору від 11.01.2008, в забезпечення укладення в майбутньому Основного договору, Позивачем 2 перераховано в рахунок авансу 441726,25 грн., про що свідчить доданий до матеріалів справи меморіальний ордер № 90 від 12.01.2008 з призначенням платежу: “аванс 25 % за нерухоме майно в м. Васильків, згідно з Попереднім договором”.
Проте, Відповідач, взяті на себе зобов'язання, передбачені п. п. 2.2.1, 2.2.2 Попереднього договору, не виконав.
Відповідно до пункту 4.2 Попереднього договору у випадку порушення Продавцем обов'язків, передбачених п. п. 2.2.1, 2.2.2 Попереднього договору та у разі, якщо він ухиляється від укладення Основного договору, Покупець має право відмовитись від укладення Основного договору та вимагати від Продавця повернення авансу та сплати штрафу у розмірі, що становить 10 % від ціни продажу об'єкту.
Згідно з частиною 3 статті 635 Цивільного кодексу України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
У зв'язку з не укладенням між сторонами Основного договору в строки, передбачені Попереднім договором, Позивач 2, листом № 5-01/449 від 17.09.2009, звернувся до Відповідача з проханням повернути наданий аванс у розмірі 441726,25 грн.
Проте, зазначений лист залишений Відповідачем без відповіді та задоволення.
20.10.2010 Позивач 2 звернувся до Відповідача з вимогою-претензією № 21/4241, направлення якої підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку № 9294 від 20.10.2010, в якій вимагав повернути сплачений аванс у розмірі 441726,25 грн. в зв'язку з невиконанням Відповідачем умов Попереднього договору.
Відповідач відповіді на претензію не надав, повернення авансу не здійснив.
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Оскільки, в забезпечення укладення Основного договору Позивачем 2 перераховано передбачений умовами Попереднього договору аванс у розмірі 441726,25 грн., що становить 25 % ціни продажу об'єкту нерухомого майна, а Відповідач, порушуючи умови Попереднього договору (п. п. 2.2.1., 2.2.2. Попереднього договору), взяті на себе зобов'язання не виконав та не повернув аванс у сумі 441726,25 грн., то Прокурор, Позивач 1 та Позивач 2 просять суд стягнути 176690,50 грн. штрафу, нарахованого від ціни продажу об'єкту, що передбачено п. 4.2 Попереднього договору.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 4.2 Попереднього договору між сторонами погоджено, що у випадку порушення Продавцем обов'язку, передбаченого п. п. 2.2.1, 2.2.2 Попереднього договору та у разі, якщо він ухиляється від укладення Основного договору, Покупець має право відмовитись від укладення Основного договору та вимагати від Продавця повернення авансу та сплати штрафу в розмірі, що становить 10 % від ціни продажу об'єкту.
Скеровуючи справу в частині позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 176 690,50 грн. на новий розгляд постановою від 21.07.2011, Вищий господарський суд України зазначив, що задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення штрафу на суму 176 690,50 грн. місцевий господарський суд не дослідив питання щодо підстав нарахування штрафу згідно з пунктом 4.2. Попереднього договору, який передбачає, що штраф сплачується при порушенні Продавцем обов'язку передбаченого пунктами 2.2.1., 2.2.2. Попереднього договору, не досліджено наявність вини Відповідача, як цього вимагає стаття 614 Цивільного кодексу України, не надано оцінки листу ПАТ «АКБ «Київ»від 17.09.2009 № 5-01/4491, яким Банк відмовляється відкривати відділення банку у м. Васильків.
З цього приводу судом встановлено наступне.
Згідно з пунктами 2.3, 2.4, 2.4.1, 2.4.3 Попереднього договору сторонами погоджено, що у майбутньому, в строк до 01.03.2008, сторони зобов'язуються укласти Основний договір, предметом якого є приміщення призначене під розміщення відділення банку. Продаж зазначеного приміщення буде вчинено за ціною1766905,00 грн., включаючи ПДВ.
Після спливу строку виконання умов Попереднього Договору (строк виконання до 01.03.2008), Позивач 2 звернувся листом від 17.09.2009 № 5-01/449 до Відповідача з проханням повернути наданий аванс у розмірі 441726,25 грн.
Проте, зазначений лист залишений Відповідачем без відповіді та задоволення.
Листом від 20.10.2010 Позивач 2 звернувся до Відповідача з вимогою-претензією № 21/4241, в якій зазначалося, що Відповідач не передав Банку (Позивачу 2) технічну документацію (акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, свідоцтво про право власності, витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно та витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно), у зв'язку з чим не був підписаний Основний договір, а тому Банк (Позивач 2) просив повернути сплачений ним аванс у розмірі 441 726,25 грн.
Згідно з частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження дій щодо належного виконання умов зобов'язання по укладанню з Позивачем 2 Основного договору, а саме: не надано доказів підтверджуючих отримання Позивачем 2 технічної документації (акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, свідоцтво про право власності, витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно та витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно) та доказів підтверджуючих відсутність вини в діях або бездіяльності Відповідача, що, в свою чергу, підтверджує факт невиконання Відповідачем умов зобов'язання (п. п. 2.2.1., 2.2.2. Попереднього договору).
Тим паче, відповідно до пункту 3.1. Попереднього договору Продавець протягом двох календарних днів з моменту отримання правовстановлюючого документу на об'єкт, документів, що встановлюють поштову адресу об'єкту та реєстрацію права власності на нього, рекомендованим листом направляє Покупцю відповідне письмове повідомлення про такий факт.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання умов пункту 3.1. Попереднього договору, а саме доказів направлення рекомендованою кореспонденцією, на адресу Позивача 2, повідомлення про отримання вищезазначених документів та готовність укласти Основний договір.
Представником Відповідача було заявлено про застосування строку позовної давності, в обґрунтування чого Відповідач посилається на пропущення Позивачем 2 спеціального строку позовної давності, встановленого для стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідач посилається на те, що відповідно до пункту 2.3. попереднього договору сторони зобов'язувались в строк до 01.03.2008 укласти Основний договір, який так і не був укладений. Таким чином, Позивачі звернулися до суду з вимогою про стягнення з Відповідача штрафу в сумі 176 690,50 грн. після спливу однорічного строку позовної давності, а саме 24.01.2011, що становить більше двох років. Відповідач просить суд застосувати положення частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України та відмовити в задоволенні позову, в частині стягнення штрафу у розмірі 176 690,50 грн., в зв'язку із спливом строку позовної давності.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб'єктивного права. Існування суб'єктивного права позивача доведено матеріалами справи.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 3 ст. 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як встановлено вище, Відповідач повинен був виконати умови п. п. 2.2.1., 2.2.2. Попереднього договору та направити пропозицію про укладення Основного договору в строк до 01.03.2008, а отже з 02.03.2008 Позивачу 2 було відомо про порушення Відповідачем його прав та про сплив строку виконання Відповідачем умов п. п. 2.2.1., 2.2.2. Попереднього договору. Таким чином, Позивач 2 знав про сплив строку виконання Відповідачем умов п. п. 2.2.1., 2.2.2. Попереднього договору та міг звернутися до суду з вимогою про стягнення з Відповідача штрафу в розмірі 176 690,50 грн. в межах річного строку позовної давності до зазначеної вимоги. Проте, позовна заява подана до господарського суду Київської області 24.01.2011, вже, з пропущенням річного строку позовної давності, що становить більше двох років.
Позивач 2 заперечує проти пропущення строку позовної давності, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, та посилається на той факт, що до суду звернувся перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України (Позивач1) та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(Позивач 2), який довідався про порушене право Банку (Позивача 2) в процесі проведення перевірки 23.12.2010 за зверненням Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ». Позивач 2 посилається на положення статей 18 та 29 Господарського процесуального кодексу України де прокурор є окремим учасником судового процесу та несе обов'язки та користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.
Проте, вищезазначені твердження Позивача 2 стосуються лише процесуального статусу прокурора як окремого учасника судового процесу, а щодо не пропущення строку позовної давності, не узгоджуються з нормами діючого законодавства, безпідставні та такі, що не можуть бути прийняті судом до уваги в зв'язку з наступним.
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Таким чином, якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, то строк позовної давності обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. Позивач, на користь якого прокурор просить стягнути кошти, довідався про порушення свого права 02.03.2008.
Відповідно до частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Господарському суду Київської області не надано доказів на підтвердження поважних причин або обставин, які з об'єктивних, незалежних від Позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову з вимогою про стягнення штрафу у розмірі 176 690,50 грн., а також, взагалі, не було заявлено про відновлення пропущеного строку позовної давності до наведеної вище вимоги.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з Відповідача штрафу за невиконання умов Попереднього договору у розмірі 176 690,50 грн. задоволенню не підлягає.
Оскільки позов подано прокурором, який звільнений від сплати державного мита, та у позові відмовлено, державне мито відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України не підлягає стягненню в доход бюджету.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 176 690,50 грн. відмовити повністю.
Суддя Рябцева О.О.
Рішення підписано 12.10.2011