01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"26" вересня 2011 р. Справа № 86/17-04/4
Суддя господарського суду Київської області Щоткін О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз", м.Боярка
до Комунального підприємства теплових мереж "Кагарликтепломережа", м.Кагарлик
про стягнення 7762,34 грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1. -предст., дов. № 1-109 від 23.06.2011р.
від відповідача: не з'явився;
Обставини справи:
В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №86/17-04/4 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" до Комунального підприємства теплових мереж "Кагарликтепломережа" про стягнення 7762,34 грн., які складаються з 6706, 63 грн. суми основного боргу, 458,73 грн. пені, 596, 98 грн. 3% річних, а також судових витрат.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.07.2011р. було прийнято справу до свого провадження та розгляд справи призначено на 15.08.2011р.
Представник відповідача в судове засідання 15.08.2011 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останній належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень від 28.07.2011р., вимоги суду не виконав та витребуваних документів, в тому числі відзиву на позов, до суду не надіслав, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 12.09.2011р.
12.09.2011р. відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі ст. 50-53 Господарського процесуального кодексу України. Однак, судом було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання з підстав його необґрунтованості та не відповідності приписам Господарського процесуального кодексу України.
12.09.2011р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 26.09.2011р., про що сторони особисто повідомлені в бланку оголошення перерви.
26.09.2011р. відповідач в судове засідання не з'явився, однак через загальний відділ господарського суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з виробничою необхідністю.
Розглянувши подане клопотання, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами.
Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.
Таким чином відповідачем не подано доказів, що нез'явлення в судове засідання представника відповідача перешкоджає подальшому розгляду справи по суті, а також будь-яких інших доказів в обґрунтування поданого клопотання, зокрема, що представник відповідача, який був присутній на попередньому судовому засіданні, є єдиним можливим представником підприємства та за відсутності якого, справа не може бути розглянута.
Крім того, суд звертає увагу відповідача на той факт, що у відповідності до приписів статті 69 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається в межах двомісячного терміну (порушено 19.07.2011р.), у зв'язку з чим в судовому засіданні 26.09.2011р. була оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача суд,
встановив:
01 січня 2000 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (облгаз, позивач) та Комунальним підприємством теплових мереж "Кагарликтепломережа" (споживач, відповідач) було укладено договір № 13-13/20 на транспортування природного газу, відповідно до умов якого облгаз надає послуги з транспортування природного газу споживачу газорозподільними мережами від газорозподільних станцій.
У відповідності до п. 2.1 договору, облгаз здійснює протягом 2000 року транспортування газу споживачу за графіком визначеним в даному пункту договору.
Відповідно до п. 1.1.2 договору, оплата здійснюється споживачем наданих йому облгазом послуг з транспортування природного газу на умовах цього договору.
Пунктом 5.1 договору, тариф на послуги з транспортування природного газу для споживачів України, що надаються підприємствами НАК «Нафтогаз України»на 2000 рік, визначається постановою НКРЕ від 18.03.199р. № 337 від, та становить по газовим мережах «Облгазу»18,80 грн., крім того ПДВ в сумі 3, 76 грн., всього в розмірі 22, 56 грн. за 1000 куб.м. газу.
Оплата послуг з транспортування газу по газових мережах облгазу здійснюється споживачем на підставі актів приймання-передачі газу та тарифу, що зазначений в п.5.1 даного договору, грошовими коштами шляхом перерахуванку на рахунок облгазу вартості послуг, що були надані облгазом у звітному місяці. Попередня оплата здійснюється в розмірі 70 відсотків вартості запланованих в поточному місяці транспортних послуг. Остаточний розрахунок здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним (п.6.1).
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, на виконання умов договору, в період з 01.10.2000р. по 31.12.2000р. позивач забезпечив транспортування природного газу до відповідача в загальному обсязі 678533 м.куб., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
Тариф на транспортування природного газу у 2000 році відповідно до постанови НКРЕ від 24.03.2000р. № 306 та п. 5.1 договору встановлений у розмірі 22,56 грн. за 1000 м.куб. на підставі цього, вартість наданих послуг з транспортування природного газу у жовтні-грудні 2000 року склала 15 307,70 грн. (678533м.куб./1000м.куб.*22,56грн.)
Однак, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач в повному обсязі заборгованість за послуги з транспортування газу не виконав, здійснивши лише часткову оплату в розмірі 8601,70 грн., у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість за грудень 2000 року та яка становить 6 706, 63 грн.
Відповідач у відзиві на позов, який був поданий до суду 16.02.2004р. проти заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на проплати за послуги з транспортування газу у 1998 році. Однак, судом вказані заперечення не приймаються до уваги, як такі що необґрунтовані та не підтверджені матеріалами справи. Оскільки позивачем стягується заборгованість за грудень 2000 року на підставі укладеного між сторонами договору від 01.01.2000р., у зв'язку з чим посилання на будь-які проплати боргу в 1998р. до виникнення правовідносин за договором від 2000року, не можуть бути належними доказами оплати заборгованості за газ поставлений в 2000 році.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно п. 11.1 договору № 13-13/20 від 01.01.2000р., даний договір набирає чинності з 01 січня 200 року і діє в частині транспортування газу по 31 грудня 2000 року, а в частині проведення розрахунків за послуги -до їх повного здійснення.
Враховуючи те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору та зобов'язання по якому в повному обсязі не виконані, а тому є такими, що продовжують існувати на даний час, а також те, що позивач звернувся до суду за захистом свої прав та охоронюваних законом інтересів 09.01.2004р., а Цивільний кодекс України набрав чинності з 01.01.2004р., господарський суд керуючись п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України до спірних правовідносин застосовує положення Цивільного кодексу України.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи те, що відповідач свої обов'язки, визначені у договорі, не виконав: своєчасно та не в повному обсязі розрахувався за надані послуги з транспортування природного газу, надані у грудні 2000 р., у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 6706,63 грн., чи доказів оплати переданого позивачем природного газу не надав, отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.
Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем щодо оплати наданих позивачем на підставі Договору № 13-13/20 від 01.01.2000 р. послуг з транспортування природного газу, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 6706,63 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних в сумі 596,98 грн. (за період з 11.01.2001р. по 05.01.2004р.).
Відповідно до п. 6.1 договору, оплата послуг з транспортування газу по газових мережах облгазу здійснюється споживачем на підставі актів приймання-передачі газу та тарифу, що зазначений в п.5.1 даного договору. Остаточний розрахунок здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним (п.6.1).
Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3 % річних та встановлено, що наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 596,98 грн. є арифметично вірним, у зв'язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також, позивач, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати отриманого природного газу, на підставі п.п. 7.2 договору, просить суд стягнути з відповідача 458,73 грн. пені, нарахованої за період з 10.07.2003 р. по 05.01.2004 р.
Відповідно до п.6 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Так, у відповідності до статті 72 Цивільного кодексу Української РСР, скорочені строки позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР для окремих видів вимог, що випливають з відносин, регулювання яких віднесено до відання Союзу РСР, і цим Кодексом - для інших вимог.
Скорочені строки давності тривалістю в шість місяців діють, зокрема, за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 75 Цивільного кодексу Української РСР, позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу (стаття 76 ЦК УРСР).
Як вже зазначалось вище, п.6.1 договору від 01.01.2000р. встановлено, що остаточний розрахунок здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним, у зв'язку з чим перебіг строку позовної давності починається з 11.01.2001р. та закінчується 11.07.2011р.
Позивач звернувся до суду з позовом у 09.01.2004 року, отже, позивачем пропущено шестимісячний строк позовної давності, встановлений 72 Цивільного кодексу Української РСР, для звернення до суду за стягненням пені, у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу в стягненні пені у розмірі 458,73 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6706,63 грн. боргу, 596,98 грн. 3% річних.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 72,76 Цивільного кодексу Української РСР, п.4, 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, Цивільним кодексом України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Кагарликтепломережа" (09200, Київська обл., м. Кагарлик, вул. Незалежності, 20, код ЄДРПОУ 20622074) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Шевченка, 178, код ЄДРПОУ 20578072) -6706 (шість тисяч сімсот шість) грн. 63 коп. боргу, 596 (п'ятсот дев'яносто шість) грн. 98 коп. 3% річних, 73 (сімдесят три) грн. 03 коп. державного мита та 111 (сто одинадцять) грн.. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову -відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.В. Щоткін
Дата підписання повного тексту рішення: 30.09.2011р.