01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"20" вересня 2011 р. Справа № 12/123-11
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоком»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся»
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. -представник (довіреність від 11.07.2011 року);
від відповідача: ОСОБА_2 -представник (довіреність від 22.08.2011 року),
12 липня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоком»(далі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору на виконання будівельних робіт №01/12/2008 від 01.12.2008 року (далі -договір), згідно з якими позивач, за завданням відповідача, зобов'язувався на свій ризик виконати та здати в установлений договором строк роботи з будівництва і монтажу очисних споруд виробничих і господарсько-побутових стічних вод підприємства відповідача, яке знаходиться в с. Тарасівка, Броварського району Київської обл. (далі -об'єкт), а також будівництво під'їзних шляхів та комунікацій (стічних вод і ліній електропостачання) до об'єкту, у відповідності до умов договору та проектної і кошторисної документації, а відповідач зобов'язувався надати позивачу будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти від позивача роботи та оплатити їх.
Відповідач виконані позивачем роботи оплатив частково.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 500 000,00 грн., 38 431,51 грн. пені, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 87 000,00 грн. та три проценти річних у розмірі 24 945,21 грн.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2011 року, справу призначено до розгляду 09.08.2011 року.
09 серпня 2011 року у судовому засіданні представник позивача подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача також 15 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 23.08.2011 року.
23 серпня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити.
Розгляд справи, на підставі вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 20.09.2011 року.
20 вересня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:
01 грудня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоком»(далі -позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Полісся»(далі -відповідач) був укладений договір на виконання будівельних робіт №01/12/2008 (далі -договір), згідно з умовами якого позивач, за завданням відповідача, зобов'язувався на свій ризик виконати та здати в установлений договором строк роботи з будівництва і монтажу очисних споруд виробничих і господарсько-побутових стічних вод підприємства відповідача, яке знаходиться в с. Тарасівка, Броварського району Київської обл. (далі -об'єкт), а також будівництво під'їзних шляхів та комунікацій (стічних вод і ліній електропостачання) до об'єкту, у відповідності до умов договору та проектної і кошторисної документації, а відповідач зобов'язувався надати позивачу будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти від позивача роботи та оплатити їх.
Позивач виконав роботи на загальну суму 4 200 000,00 грн., що підтверджується актами прийняття виконаних робіт з будівництва і монтажу очисних споруд №1 від 10.03.2009 року та №2 від 10.11.2010 року (далі -акти).
Проте, відповідач виконані позивачем роботи оплатив частково, а саме у розмірі 3 700 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, долученими до матеріалів справи.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 500 000,00 грн., 38 431,51 грн. пені, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 87 000,00 грн. та три проценти річних у розмірі 24 945,21 грн.
09 серпня 2011 року у судовому засіданні представник позивача подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача також 15 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
23 серпня 2011 року представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що оскільки договором передбачено у разі невиконання його умов тільки стягнення пені, то стягнення трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, вважав неправомірними. Крім цього, вважав, що позивач не надав достатнього документального підтвердження витрат на оплату послуг адвоката. Також представник відповідача зазначив, що на його думку, договір є таким, що порушує публічний порядок, а отже нікчемним, оскільки у позивача був відсутній дозвіл на виконання будівельних робіт. Просив суд у задоволенні позову відмовити.
Доводи представника відповідача спростовуються наступним.
Ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Дослідивши умови договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір не був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а тому не може вважатись таким, що порушує публічний порядок.
Відповідно до ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України, за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Ч. 2 ст. 314 Господарського кодексу України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Ст. 599 Цивільного кодексу закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
П. 4.1 договору передбачено, що відповідач не пізніше 5-ти банківських днів від дати підписання договору зобов'язаний перерахувати авансовий платіж в розмірі 1 800 000,00 грн.
Відповідно до п. 4.2 договору, наступні платежі здійснюються відповідачем відповідно до графіку і потреб будівництва.
Як вбачається з актів, позивач виконав роботи на загальну суму 4 200 000,00 грн., проте відповідач виконані роботи оплатив частково, а саме в сумі 3 700 000,00 грн.
Відповідач жодних документів, що підтверджують оплату виконаних позивачем робіт або спростовують доводи позивача, суду не надав.
Крім цього, 31 липня 2011 року сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, долучений до матеріалів справи, з якого вбачається, що борг відповідача перед позивачем становив 500 000,00 грн.
Так, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 500 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 38 431,51 грн. пені, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 87 000,00 грн., три проценти річних у розмірі 24 945,21 грн. та 15 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
П. 8.1 договору передбачено, що здавання і приймання робіт оформлюється актом здавання-приймання, який складається позивачем (у 2-х примірниках) після остаточного завершення робіт на об'єкті.
Відповідно до 8.2 договору, відповідач зобов'язаний розпочати прийняття робіт після одержання від позивача письмового повідомлення про готовність до передачі виконаних робіт.
Згідно з п. 8.3 договору, відповідач зобов'язаний передати позивачу підписаний акт здачі приймання виконаних робіт не пізніше 5-ти робочих днів після отримання його від позивача.
Ч. 1 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
28 вересня 2009 року позивач направив на адресу відповідача лист №207, у якому повідомляв, що роботи виконані ним у повному обсязі, просив відповідача прийняти виконані роботи та остаточно розрахуватись до 01.11.2009 року. Крім цього, направив відповідачу примірник акту прийняття виконаних робіт з будівництва і монтажу очисних споруд №2.
Відповідач прийняв виконані позивачем роботи 10 листопада 2010 року, проте в повному обсязі їх не оплатив.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
П. 10.2 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем передбачених цим договором строків перерахування платежів за виконані роботи, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за кожен день прострочення пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день прострочення.
Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з 06.01.2011 року до 06.07.2011 року, суму боргу у розмірі 500 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 38 431,51 грн., що підлягають стягненню.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Прострочення платежу з 02.11.2009 року до 01.07.2011 року складає 607 днів, тому три проценти річних від суми 500 000,00 грн. становлять 24 945,21 грн., які підлягають стягненню.
Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 02.11.2009 року до 01.07.2011 року у 2009 року: у листопаді - 101,1% (УК №228 від 08.12.2009р.), грудні - 100,9% (УК №3 від 09.01.2010р.); у 2010 році: у січні -101,8% (УК №24 від 09.02.2010р.), лютому -101,9% (УК №44 від 10.03.2010р.), березні -100,9% (УК №64 від 08.04.2010р.), квітні -99,7% (УК №83 від 08.05.2010р.), травні -99,4% (УК №102 від 08.06.2010р.), червні -99,6% (УК №123 від 08.07.2010р.), липні -99,8% (УК №146 від 10.08.2010р.), серпні - 101,2% (УК №165 від 08.09.2010р.), вересні -102,9% (УК №187 від 08.10.2010р.), жовтні -100,5% (УК №209 від 09.11.2010р.), листопаді -100,3% (УК №230 від 08.12.2010 р.), грудні -100,8% (УК №3 від 11.01.2011р.); у 2011 році: у січні -101,0% (УК №23 від 08.02.2011р.), лютому -100,9% (УК №43 від 10.03.2011р.), березні -101,4% (УК №64 від 08.04.2011р.), квітні - 101,3% (УК №83 від 11.05.2011р.), травні - 100,8% (УК №103 від 08.06.2011р.), червні - 100,4% (УК №122 від 08.07.2011р.), липні - 98,7% (УК №144 від 09.08.2011р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 500 000,00 грн., складає 98 415,80 грн. (за розрахунком суду).
З огляду на те, що позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у розмірі 87 000,00 грн., стягненню підлягає саме ця сума.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 15 000,00 грн.
Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Представник позивача надала суду договір про надання юридичних послуг №19/10/10 від 19.10.2010 року (далі -договір про надання юридичних послуг), укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «ЛОКАРТ»(далі -виконавець), згідно з умовами якого виконавець зобов'язувався надавати позивачу юридичні послуги на умовах абонентського обслуговування, а позивач зобов'язувався надані послуги оплачувати вчасно та в повному обсязі.
04 липня 2011 року між позивачем та виконавцем була укладена додаткова угода №1 до договору про надання юридичних послуг, згідно з умовами якої виконавець зобов'язувався надати позивачу юридичні послуги з питання стягнення заборгованості з відповідача за договором №01/12/2008.
22 серпня 2011 року замовник та позивач підписали акт виконаних робіт №1, позивач оплатив послуги надані замовником у розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №657 від 11.07.2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Правил адвокатської етики (далі -Правила), гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.
Ч. 2 цієї статті встановлено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.
Згідно з ч. 3 ст. 33 Правил, фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:
1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;
2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;
3) необхідність виїзду у відрядження;
4) важливість доручення для клієнта;
5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;
6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;
7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;
8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;
9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з факторів, вказаних у частині третій цієї статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку (ч. 4 ст. 33 Правил).
Беручи до уваги фактори, які враховуються при визначенні гонорару, тривалість розгляду справи, а також положення ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», нормами якої установлено мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні; у погодинному розмірі: з 1 січня - 5,66 гривні, з 1 квітня - 5,77 гривні, з 1 жовтня - 5,92 гривні, з 1 грудня - 6,04 гривні, суд дійшов висновку, що витрати на послуги адвоката підлягають стягненню у розмірі 1 920,00 грн., тобто у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 318, ч. 2 ст. 314, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 228, ст. 599, ч. 1 ст. 882, ч. 1 ст. 854, ч. 2 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, Правилами адвокатської етики, ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоком»до товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся»про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся»(Київська обл., Броварський р-н, с. Тарасівка, вул. 9-ого Січня, код 24217371) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоком»(м. Київ, вул. А. Ахматової, 16-Б, код 30861952) основний борг у сумі 500 000,00 грн. (п'ятсот тисяч грн. 00 коп.); 38 431,51 грн. (тридцять вісім тисяч чотириста тридцять одну грн. 51 коп.) пені; суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 87 000,00 грн. (вісімдесят сім тисяч грн. 00 коп.); три проценти річних у розмірі 24 945,21 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот сорок п'ять грн. 21 коп.); 1 920,00 грн. (одну тисячу дев'ятсот двадцять грн. 00 коп.) витрат на оплату послуг адвоката; 6 503,77 грн. (шість тисяч п'ятсот три грн. 77 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.Ю. Дьоміна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 26.09.2011 року.