01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"23" вересня 2011 р. Справа № 17/114-11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімтура”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренус Ревайвел”
про визнання договору недійсним
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача не з'явилися;
від відповідача ОСОБА_1. (дов. від 22.12.2010р.).
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Хімтура” (далі -позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренус Ревайвел” (далі -відповідач) про визнання недійсним з моменту укладення договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 105/11 від 22.03.2011р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ренус Ревайвел” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Хімтура”.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 105/11 від 22.03.2011р. укладений з порушенням вимог, передбачених ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 931 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність”, що є підставою для визнання спірного договору недійсним у судовому порядку на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2011р. порушено провадження у справі № 17/114-11, розгляд справи призначено на 23.09.2011р.
В судовому засіданні 23.09.2011р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву № 40 від 22.09.2011р. (а.с. 41-45), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, який прийнято судом.
У судовому засіданні 23.09.2011р. представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.
Представник позивача в судове засідання 23.09.2011р. не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника позивача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника відповідача, суд
22.03.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ренус Ревайвел” (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Хімтура” (Замовник) було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 105/11, згідно якого експедитор зобов'язався організувати за рахунок замовника транспортно-експедиційне обслуговування щодо перевезення вантажів замовника в міжнародному сполученні, а замовник -своєчасно сплачувати послуги експедитора.
Згідно п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.4. договору під транспортно-експедиційними послугами, згідно п. 1.1. договору маються на увазі, але не обмежені ними: а) організація перевезень вантажів різними видами транспорту; б) забезпечення оптимального транспортного обслуговування; в) виконання робіт, пов'язаних з прийомом, складуванням, збереженням та перевезенням вантажів; г) забезпечення збереження вантажів під час їх перевезення і зберігання; д) оформлення товарно-транспортної документації; е) надання додаткових і супутніх транспортно-експедиційних послуг, передбачених договором. Умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, а також інші умови з виконання договору, вказуються в заявках на перевезення вантажу, які є його невід'ємною частиною. Перевезення здійснюється на підставі письмової заявки замовника, в якій повинна бути вказана наступна інформація: а) найменування вантажу; б) вага; в) кількість місць (паллет); г) вартість вантажу згідно рахунку-фактури, або накладної; д) дата завантаження; е) реквізити завантаження; є) реквізити завантаження (адреса завантаження, контактні особи, телефонні та факсові номери, електронні адреси за їх наявності); ж) орієнтовна дата доставки; з) помітка, у разі потреби, про АДР, клас АДР; и) узгоджена ставка за перевезення та інші послуги, якщо вони є; ї) додаткові умови (за наявності). Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюються відповідно до положень чинного законодавства, зокрема, „Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ/CMR)” Женева, 19 травня 1956р.) і протоколу до неї від 05.07.1978р., Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застуванням книжки МДП (CARNET TIR), (Женева, 14 листопада 1975р.).
Усі платежі та розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України -гривні. Вартість послуг та штрафні санкції, вказані в договорах або в заявках до нього в євро-еквіваленті підлягають перерахунку в національну валюту на день виставлення рахунку за наступною формулою: Сума, що підлягає сплаті, вказана в Євро * курс гривні до Євро, відповідно до даних НБУ на дату виставлення рахунку = X. Вартість послуг експедитора, що надаються, вказується в заявці на перевезення. Замовник перераховує грошові кошти відповідно до рахунків експедитора, виставлених на підставі заявок замовника шляхом перерахування на розрахунковий рахунок експедитора. Додаткові збори на кордоні при транспортуванні з/на України (у) оплачуються замовником за копією квитанції, оригінал якої додається до рахунку на перевезення. Замовник відшкодовує експедитору вартість витрат по обов'язковому страхуванню експедитором своєї відповідальності як суб'єкта перевезення небезпечних вантажів. Вказані витрати оплачуються на підставі виставленого рахунку з нарахуванням ПДВ. Рахунки експедитора передаються замовнику за допомогою поштового (або кур'єрського) зв'язку. Всі рахунки експедитора замовник зобов'язаний сплатити в 10-и денний термін з дня виставлення експедитором рахунку. Експедитор залишає за собою право зупинити надання послуг в разі порушення строків оплати наданих послуг. У разі виникнення додаткових витрат, пов'язаних із транспортно-експедиційним обслуговуванням, що виникли внаслідок неналежного виконання замовником своїх зобов'язань чи інших обставин, котрі перебувають поза впливом експедитора, замовник зобов'язується сплатити їх експедитору протягом 10 календарних днів із дати виставлення рахунку. Сторони погоджують, що тарифи підлягають перегляду у наступних випадках: - у випадку зміни ціни на паливно-мастильні матеріали на 5 % в сторону їх зменшення/збільшення з урахуванням даних, оприлюднених на сайті http:www.uapetrol.com/test/trade lead/; - збільшення державних обов'язкових зборів та введення нових платежів/податків; - необхідність оформлення вставлених законодавством нових дозвільних документів, ліцензій і т.п.; - істотні інфляційні процеси у випадку підписаного між сторонами переліку тарифів на послуги, що є невід'ємною частиною договору. В даному разі сторони домовилися, що погоджені тарифи підлягатимуть перерахунку кожні шість місяців з урахуванням даних Державного комітету статистики України, оприлюднених на офіційному сайті: http//www.ukrstat.gov.ua; - у випадку зміни курсу валюти більше ніж на 5 % (п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.5., 3.6., 3.7., 3.8. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р. При відсутності письмового повідомлення однієї із сторін про бажання припинити дію договору за один місць до закінчення терміну його дії термін дії договору автоматично пролонгується на один рік.
Предметом позову є вимога про визнання недійсним з моменту укладення договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 105/11 від 22.03.2011р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ренус Ревайвел” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Хімтура”.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Статтею 1 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” встановлено, що експедитор -це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, визначених договором транспортного експедирування.
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність”).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Частиною першою ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 ГК України).
Приписами частини першої та другої ст. 189 ГК України встановлено, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Частиною першої статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Відповідно до приписів ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Абзацом першим п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” № 9 від 06.11.2009р. правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”).
Отже, з наведених норм випливає, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
Суд встановив, що відповідач є експедитором; вказаний договір вчинений у письмовій формі; сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.
Посилання позивача на те, що при укладенні договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 105/11 від 22.03.2011р. сторонами не досягнуто згоди щодо ціни договору як істотної умови господарського договору, спростовується змістом п. 3.2. договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 105/11 від 22.03.2011р., в якому зазначено, що вартість послуг експедитора, що надаються, вказується в заявці на перевезення.
Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” істотною умовою договору транспортного експедирування є розмір плати експедитору, порядок визначення якої визначений п. 3.2. договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 105/11 від 22.03.2011р.
Водночас як вбачається з заявок на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1 та № 2 від 23.03.2011р. (а.с. 70-73), які були узгоджені з відповідачем позивачем визначено вартість фрахту: 3 300 Євро по курсу НБУ на день прибуття автомобіля на розмитнення.
Суд критично оцінює доводи позивача про те, що умова про предмет, викладена у договорі не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ч. 4 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.
Згідно ч. 4 ст. 180 Господарського кодексу України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Пунктами 1.1., 1.2., 1.3. договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 105/11 від 22.03.2011р. встановлено, що під транспортно-експедиційними послугами, згідно п. 1.1. договору маються на увазі, але не обмежені ними: а) організація перевезень вантажів різними видами транспорту; б) забезпечення оптимального транспортного обслуговування; в) виконання робіт, пов'язаних з прийомом, складуванням, збереженням та перевезенням вантажів; г) забезпечення збереження вантажів під час їх перевезення і зберігання; д) оформлення товарно-транспортної документації; е) надання додаткових і супутніх транспортно-експедиційних послуг, передбачений договором. Умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, а також інші умови з виконанням договору, вказуються в заявках на перевезення вантажу, які є його невід'ємною частиною. Перевезення здійснюється на підставі письмової заявки замовника, в якій повинна бути вказана наступна інформація: а) найменування вантажу; б) вага; в) кількість місць (паллет); г) вартість вантажу згідно рахунку-фактури, або накладної; д) дата завантаження; е) реквізити завантаження; є) реквізити завантаження (адреса завантаження, контактні особи, телефонні та факсові номери, електронні адреси за їх наявності); ж) орієнтовна дата доставки; з) помітка, у разі потреби, про АДР, клас АДР; и) узгоджена ставка за перевезення та інші послуги, якщо вони є; ї) додаткові умови (за наявності).
Суд встановив, що сторонами договору погоджено, що умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, а також інші умови з виконанням договору, вказуються в заявках на перевезення вантажу, які є його невід'ємною частиною, п. 1.2. договору не доповнює та не змінює п. 1.1. договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 105/11 від 22.03.2011р., а лише деталізує умови конкретного перевезення в рамках надання транспортно-експедиційних послуг за договором, що відповідає вимогам діючого законодавства, що регулює відносини сторін під час надання транспортно-експедиційних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем, належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 34 ГПК України, суду не доведено факту недосягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору та підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, необхідних для визнання договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 105/11 від 22.03.2011р. недійсним у судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним з моменту укладення договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 105/11 від 22.03.2011р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ренус Ревайвел” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Хімтура” є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя П.В. Горбасенко
Повне рішення складено: 27.09.2011р.