01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"20" вересня 2011 р. Справа № 12/126-11
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гвоздів-Агро»
до: 1) Васильківського управління Державного казначейства у Київській області;
2) Головного управління Державного казначейства у Київській області;
3) Державного комітету України із земельних ресурсів;
за участю третьої особи,
яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:
Гвоздівська сільська рада Васильківського району Київської області
про стягнення заборгованості у розмірі 357 491,77 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. -представник (довіреність №5 від 01.03.2011 року);
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: ОСОБА_2. -представник (довіреність №15-27/47 від 11.05.2011 року);
від відповідача 3: не з'явився;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з'явився,
14 липня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Гвоздів-Агро»(далі -позивач) до Васильківського управління Державного казначейства у Київській області (далі -відповідач 1), Головного управління Державного казначейства у Київській області (далі -відповідач 2) та Державного комітету України із земельних ресурсів (далі - відповідач 3), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області (далі -третя особа), про стягнення заборгованості у розмірі 357 491,77 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач пояснив, що 10 квітня 2006 року між ним та третьою особою був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі -договір), згідно з умовами якого третя особа зобов'язувалась передати у власність позивачу земельну ділянку, загальною площею 26,168 га, що розташована на території с. Гвоздів Васильківського району Київської області (далі -земельна ділянка), а позивач зобов'язувався прийняти її та сплатити грошову суму, визначену договором.
Позивач перерахував на користь третьої особи 3 574 917,73 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 04.02.2009 року у справі за позовом Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Гвоздів-Агро»договір купівлі-продажу від 10.04.2006 року був визнаний судом недійсним, сторін зобов'язано провести двосторонню реституцію.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 04.02.2009 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Гвоздів-Агро»звернулось з апеляційною скаргою до Київського міжобласного апеляційного господарського суду, яке постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.11.2009 року залишена без задоволення, а рішення господарського суду Київської області -без змін.
Не погоджуючись з постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.11.2009 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Гвоздів-Агро»звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, яка постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2010 року залишена без задоволення, а постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.11.2009 року -без змін.
Позивач повернув третій особі земельну ділянку, проте третя особа повернула йому кошти частково, а саме у розмірі 3 217 425,96 грн.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 357 491,77 грн.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 14.07.2011 року, справу призначено до розгляду 09.08.2011 року.
22 липня 2011 року представник відповідача 2 направив на адресу суду клопотання, просив визнати відповідача 1 неналежним з огляду на те, що відповідач 1 є відокремленим структурним підрозділом відповідача 2, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до норм якої, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Зазначене клопотання підлягало задоволенню судом.
09 серпня 2011 року представник відповідача 3 направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю з'явитись у судове засідання, яке підлягало задоволенню судом.
09 серпня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні заявив клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з тим, що розпочато процедуру припинення Головного управління Державного казначейства у Київській області, у задоволенні якого судом було відмовлено.
Представники відповідачів 1 та 3, а також представник третьої особи, у судове засідання не з'явились, витребуваних ухвалою суду документів не надали.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 20.09.2011 року.
20 вересня 2011 року представник відповідача 3 направив на адресу суду відзив на позовну заяву.
20 вересня 2011 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:
10 квітня 2006 року між Гвоздівською сільською радою Васильківського району Київської області (далі -третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору) та товариством з обмеженою відповідальністю «Гвоздів-Агро»(далі -позивач) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі -договір), згідно з умовами якого третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі -третя особа), зобов'язувалась передати у власність позивачу земельну ділянку, загальною площею 26,168 га, що розташована на території с. Гвоздів Васильківського району Київської області (далі -земельна ділянка), а позивач зобов'язувався прийняти її та сплатити грошову суму, визначену договором.
Відповідно до п. 5 договору, продаж цей за домовленістю сторін вчиняється за 3 574 917,73 грн., в тому числі ПДВ 595 819,62 грн., які покупець перераховує на розрахунковий рахунок Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області з розстроченням на один рік і з можливістю дострокового погашення платежу, внесення оплати здійснюється помісячно з урахуванням індексу інфляції діючого на момент внесення платежу.
Позивач перерахував на користь третьої особи 3 574 917,73 грн., що підтверджується квитанцією №130 від 22.05.2006 року, платіжними дорученнями №15 від 17.09.2006 року, №46 від 13.11.2006 року, №47 від 13.11.2006 року, №51 від 13.12.2006 року та меморіальним ордером №5115 від 13.11.2007 року.
Рішенням господарського суду Київської області від 04.02.2009 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.11.2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2010 року, у справі за позовом Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Гвоздів-Агро»договір купівлі-продажу від 10.04.2006 року був визнаний судом недійсним, сторін зобов'язано провести двосторонню реституцію.
Так, позивач повернув третій особі земельну ділянку, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 26.01.2011 року, долученим до матеріалів справи, проте третя особа повернула йому кошти частково, а саме у розмірі 3 217 425,96 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, долученою до матеріалів справи.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 357 491,77 грн.
22 липня 2011 року представник Головного управління Державного казначейства у Київській області (далі -відповідач 2) направив на адресу суду клопотання, просив визнати Васильківське управління Державного казначейства у Київській області (далі -відповідач 1) неналежним відповідачем з огляду на те, що відповідач 1 є відокремленим структурним підрозділом відповідача 2.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Ч. 4 ст. 64 Господарського кодексу України встановлено, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
Так, суд дійшов висновку, що відповідач 1 є неналежним відповідачем у даній справі.
Рішенням господарського суду Київської області від 04.02.2009 року договір купівлі-продажу від 10.04.2006 року визнано недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, двостороння реституція за своєю правовою природою можлива лише між сторонами правочину, визнаного недійсним.
Разом з тим, жоден з відповідачів, до яких звернувся позивач із заявою про стягнення заборгованості у розмірі 357 491,77 грн., стороною договору не був.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
У судових засіданнях представник позивача просив стягнути заборгованість саме з відповідачів 1, 2 та Державного комітету України із земельних ресурсів (далі -відповідач 3).
Так, суд дійшов висновку про те, що відповідач 2 та відповідач 3 також є неналежними відповідачами у даній справі.
Крім цього, відповідно до п. 3 Положення «Про Державну казначейську службу України», основними завданнями Казначейства України є:
1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;
2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з п. п. 1 п. 4 Положення «Про Державну казначейську службу України», казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів.
П. п. 7 цього пункту встановлено, що казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Так, виходячи з норм Положення «Про Державну казначейську службу України», Державна казначейська служба України відповідно до покладених на неї завдань фактично виконує функції банківської установи, а не зараховує кошти на власні рахунки. Тому перерахування коштів позивача через підрозділи казначейської служби не може бути підставою для стягнення цих коштів з Державної казначейської служби України.
Відповідно до п. 2 Положення «Про Державний комітет України із земельних ресурсів», Держкомзем у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України та указами Президента України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням. Держкомзем організовує в межах своїх повноважень виконання актів законодавства, узагальнює практику застосування таких актів з питань, що належать до його компетенції, розробляє та подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо реалізації державної політики у галузі земельних відносин, використання та охорони земель, топографо-геодезичної та картографічної діяльності, і вдосконалення законодавства.
П. 3 Положення «Про Державний комітет України із земельних ресурсів»встановлено, що основними завданнями Держкомзему є:
- розроблення пропозицій щодо формування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, здійснення землеустрою, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища та забезпечення її реалізації, проведення земельної реформи, провадження топографо-геодезичної та картографічної діяльності та подання їх Кабінетові Міністрів України;
- координація роботи з проведення земельної реформи;
- здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, здійснення державного геодезичного нагляду за виконанням топографо-геодезичних і картографічних робіт;
- організація і забезпечення ведення державного земельного кадастру, підготовка земельно-кадастрової документації;
- здійснення землеустрою і проведення моніторингу земель;
- розроблення державних, галузевих і регіональних програм з питань регулювання земельних відносин, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони, проведення моніторингу земель, відтворення родючості ґрунтів, ведення державного земельного кадастру і територіального планування, топографо-геодезичної та картографічної діяльності;
- проведення державної експертизи програм і проектів з питань землеустрою, ведення державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічного обґрунтування таких програм і проектів.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що повернення коштів не належить до компетенції Державного комітету України із земельних ресурсів.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в позові, господарські витрати покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 21, ч. 4 ст. 64 Господарського кодексу України, Положенням «Про Державну казначейську службу України», Положенням «Про Державний комітет України із земельних ресурсів», ч. 3 ст. 24, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові товариства з обмеженою відповідальністю «Гвоздів -Агро»до Васильківського управління Державного казначейства у Київській області, Головного управління Державного казначейства у Київській області та Державного комітету України із земельних ресурсів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області, про стягнення заборгованості у розмірі 357 491,77 грн. відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.Ю. Дьоміна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 26.09.2011 року.