01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"21" вересня 2011 р. Справа № 13/082-10/12-11
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»
до: товариства з обмеженою відповідальністю оздоровчого комплексу «Юність»;
товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєвроуніверсал»;
комунального підприємства Київської обласної ради
«Ірпінське бюро технічної інвентаризації»
про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого
незаконного володіння, виселення та вчинення дій
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєвроуніверсал»
до: публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»;
товариства з обмежено відповідальністю
оздоровчого комплексу «Юність»;
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору: комунальне підприємство Київської обласної ради
«Ірпінське бюро технічної інвентаризації»
про визнання добросовісним набувачем
за участю представників сторін (за первісним позовом):
від позивача: ОСОБА_1. -представник (довіреність від 17.01.2011 року);
Томашевський М.В. -директор товариства (паспорт НОМЕР_2,
виданий 26.04.1997 року);
від відповідача 1: ОСОБА_2 -представник (доручення №12/09 від 21.09.2011 року);
Ворник В.Л. -директор товариства (паспорт НОМЕР_1, виданий 30.09.2004 року);
від відповідача 2: ОСОБА_2 -представник (доручення №12/09 від 21.09.2011 року);
від відповідача 3: не з'явився,
за участю представників сторін (за зустрічним позовом):
від позивача: ОСОБА_2 -представник (доручення №41/09 від 21.09.2011 року);
від відповідача 1: ОСОБА_1. -представник (довіреність від 17.01.2011 року);
Томашевський М.В. -директор товариства (паспорт НОМЕР_2,
виданий 26.04.1997 року);
від відповідача 2: ОСОБА_2 -представник (доручення №12/09 від 21.09.2011 року);
Ворник В.Л. - директор товариства (паспорт НОМЕР_1, виданий 30.09.2004 року);
від третьої особи,
яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з'явився,
26 травня 2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства фірми «Укргазбуд»(далі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю оздоровчого комплексу «Юність»(далі -відповідач 1), товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєвроуніверсал»(далі -відповідач 2) та комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації (далі -відповідач 3) про витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення та вчинення дій.
Рішенням господарського суду від 31.01.2011 року (далі -рішення суду від 31.01.2011 року) позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду від 31.01.2011 року, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просив скасувати рішення суду від 31.01.2011 року, яка постановою Київського апеляційного суду від 18.04.2011 року (далі -постанова суду від 18.04.2011 року) була залишена без задоволення, а рішення суду від 31.01.2011 року -без змін.
Не погоджуючись із постановою суду від 18.04.2011 року, відповідач 1 та відповідач 2 звернулися із касаційними скаргами до Вищого господарського суду України, які постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2011 року були задоволені частково, рішення суду від 31.01.2011 року та постанову суду від 18.04.2011 року скасовані.
Направляючи справу на новий судовий розгляд, Вищий господарський суд України звернув увагу суду на необхідність всебічного та повного з'ясування обставин справи у їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2011 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.08.2011 року.
29 липня 2011 року від відповідача 3 надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке підлягало задоволенню судом.
08 серпня 2011 року представник відповідача 2 направив на адресу суду клопотання про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке було задоволено судом.
09 серпня 2011 року в судовому засіданні представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20.04.2010 року, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2, зобов'язати відповідача 3 скасувати запис у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на оздоровчий комплекс «Юність»(далі -комплекс) за відповідачем 2, зобов'язати відповідача 3 зареєструвати право власності на комплекс за позивачем, витребувати комплекс у відповідача 2 та виселити відповідача 2 з приміщення комплексу.
Крім цього, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке було задоволено судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Представники відповідачів 1, 2 і 3 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, був відкладений на 17.08.2011 року.
17 серпня 2011 року від представника відповідача 2 надійшов зустрічний позов до публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» та товариства з обмеженою відповідальністю оздоровчого комплексу «Юність», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - комунальне підприємство Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації», про визнання добросовісним набувачем, який був прийнятий для спільного розгляду з первісним, на підставі ч. 1 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України.
17 серпня 2011 року представник відповідача 1 направив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю з'явитись у судове засідання, яке підлягало задоволенню судом.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, був відкладений на 31.08.2011 року.
31 серпня 2011 року на адресу суду представник відповідача 1 направив клопотання про витребування доказів у представника позивача, в задоволенні якого судом було відмовлено, з огляду на наявність усіх необхідних документів у матеріалах справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, на адресу суд направив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю з'явитись у судове засідання, яке підлягало задоволенню судом.
Крім цього, надав інформаційний лист про перейменування позивача в публічне акціонерне товариство «Укргазбуд».
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, був відкладений на 21.09.2011 року.
21 вересня 2011 року в судовому засіданні представники сторін заявили клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки тексту мирової угоди, в задоволенні якого судом було відмовлено з огляду на закінчення строків розгляду спору, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, представникам сторін судом роз'яснено право на укладення мирової угоди на будь-якій стадії судового процесу.
Представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання про витребування доказів у відповідача 2 доказів у справі, в задоволенні якого судом було відмовлено, з огляду на недостатність обґрунтування.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні заявив клопотання про витребування доказів у позивача, а також про відкладення розгляду справи, в задоволенні яких судом було відмовлено, з огляду на недостатність обґрунтування.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні заявив клопотання про витребування доказів у позивача, а також про відкладення розгляду справи, в задоволенні яких судом було відмовлено, з огляду на недостатність обґрунтування.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, вважав первісні позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, проти зустрічного позову заперечував.
Представники відповідачів 1, 2 проти задоволення первісного позову заперечували, зустрічний позов просили задовольнити.
Представник відповідача 3 у судове засідання не з'явився, на адресу суду направив клопотання про розгляд справи без його участі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:
рішенням господарського суду Київської області від 09.04.2010 року (далі -рішення суду від 09.04.2010 року) в справі №21/296-09/10/17 позов акціонерного товариства фірми «Укргазбуд»до товариства з обмеженою відповідальністю оздоровчого комплексу «Юність»та виконавчого комітету Ворзелівської селищної ради Київської області про визнання недійсними правочинів, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії був задоволений повністю. Рішення виконавчого комітету Ворзелівської селищної ради Київської області №124 від 20.09.2007 року «Про дозвіл на анулювання свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс «Юність»та надання дозволу на право власності на оздоровчий комплекс «Юність»визнано незаконним та скасовано, право власності на оздоровчий комплекс «Юність», розташований у м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Ворошилова, 27, визнано за акціонерним товариством фірмою «Укргазбуд», товариство з обмеженою відповідальністю оздоровчий комплекс «Юність» виселено з приміщення оздоровчого комплексу «Юність».
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Крім цього, згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язовими до виконання на всій території України.
Також, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Згідно з ч. 1 ст. 3 цього Закону, державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 3 цієї статті).
Як вбачається зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №728846 від 2.01.2004 року, а також з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.05.2005 року №7264284, акціонерне товариство фірма «Укргазбуд»є власником оздоровчого комплексу «Юність», розташованого в м. Ірпінь, смт Ворзель, вул. Ворошилова, 27, до складу якого входять: водолікарня «И», клуб-їдальня «Ю», спальний корпус «Я», спальний корпус «Я1», житловий будинок двоповерховий «А», житловий будинок одноповерховий «Б», плавальний басейн «21», теплиця-оранжерея «Р», склад-котельня «Ф-Ф1», сауна-баня «Ь1», огорожа «8-9», склад «З», вбиральня «Г», вбиральня «Е», альтанки «Д-Д5», літній будинок «Л», склад «В», літній кінотеатр «Ж», киснева «О», насосна «П», склад «Х», склад «Ш», склад «Щ», котельня «Ю 1», склад «С», насосна «Ю 2», гараж «Ю 3», ГРП «Ю 4», навіс «І», навіс «І 2», навіс «І 3», вагон «Є», вагон «Є 1», сторожка «Й», лави «5, 6, 7», площадка для вогнища «22», спортивні площадки «23-25», водонапірна башта «26», замощення «І».
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 3 цієї статті, порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України).
20 квітня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю оздоровчим комплексом «Юність»(далі -відповідач 1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрєвроуніверсал»(далі -відповідач 2) був укладений договір купівлі-продажу оздоровчого комплексу (далі -договір купівлі-продажу), згідно з умовами якого відповідач 1 зобов'язувався передати у власність відповідача 2 оздоровчий комплекс, розташований за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт Ворзель, вул. Ворошилова, 27 (далі -комплекс), а відповідач 2 зобов'язувався комплекс прийняти і сплатити за нього грошову суму, визначену цим договором.
Судом встановлено, що рішення про передачу комплексу відповідачу 1 позивачем не приймалось.
Як вбачається з п. 2 договору купівлі-продажу, комплекс належить відповідачу 1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ворзелівської селищної ради від 28 грудня 2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Ворзелівської селищної ради від 20 вересня 2007 року за №124 та зареєстрованого в комунальному підприємстві Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»за реєстраційним номером 4435500, номер запису 206 в книзі 1-144, тобто на підставі рішення виконавчого комітету Ворзелівської селищної ради, визнаного незаконним та скасованого рішенням суду від 09.04.2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Так, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про витребування майна з незаконного володіння відповідача 2 та виселення його з приміщення оздоровчого комплексу є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім цього, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20.04.2010 року, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема те, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вищевикладене дозволяє стверджувати, що укладення договору купівлі-продажу від 20.04.2010 року суперечило вимогам закону, а тому він підлягає визнанню недійсним.
Також позивач просив зобов'язати відповідача 3 скасувати запис у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на оздоровчий комплекс «Юність»за відповідачем 2 та зобов'язати відповідача 3 зареєструвати право власності на комплекс за позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владним повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності поширюється юрисдикція адміністративних судів.
П. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Так, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині зобов'язання відповідача 3 вчинити дії, а саме скасувати запис у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на оздоровчий комплекс «Юність»за відповідачем 2 та зареєструвати право власності на комплекс за позивачем, підлягає припиненню.
17 серпня 2011 року від представника відповідача 2 надійшов зустрічний позов до публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» та товариства з обмеженою відповідальністю оздоровчого комплексу «Юність», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - комунальне підприємство Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації», про визнання добросовісним набувачем.
Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно з ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Так, суд дійшов висновку про те, що відповідач 2 не може бути визнаний добросовісним набувачем, а зустрічні позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 5 ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 20, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321, ст. 387, ст. 204, ч. 1 ст. 215, ст. 203, ст. 330, ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, ст. 2, ч. ч. 1, 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 1 ч. 1 ст. 80, ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 12, ч. 2 ст. 35, ч. 2 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Провадження у справі в частині зобов'язання комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»скасувати запис у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на оздоровчий комплекс «Юність»за товариством з обмеженою відповідальністю «Укєвроуніверсал»та зареєструвати право власності на комплекс за публічним акціонерним товариством «Укргазбуд»припинити.
Первісний позов публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»до товариства з обмеженою відповідальністю оздоровчого комплексу «Юність», товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєвроуніверсал»та комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу оздоровчого комплексу «Юність», розташованого в Київській обл., м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Ворошилова, 27, укладений 20 квітня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю оздоровчим комплексом «Юність»та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрєвроуніверсал».
Витребувати з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєвроуніверсал»оздоровчий комплекс, розташований в Київській обл., м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Ворошилова, 27.
Виселити товариство з обмеженою відповідальністю «Укрєвроуніверсал»з приміщення оздоровчого комплексу, розташованого в Київській обл., м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Ворошилова, 27.
У зустрічному позові товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєвроуніверсал»до публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»та товариства з обмеженою відповідальністю оздоровчого комплексу «Юність»про визнання добросовісним набувачем відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю оздоровчого комплексу «Юність»(08296, Київська обл., смт. Ворзель, вул. Ворошилова, 27 код 35023807) на користь публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»(03110, м. Київ, вул. Пироговського, 19, кор. 2, код 14277604) 3 085,00 грн. (три тисячі вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.Ю. Дьоміна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 26.09.2011 року