ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
14.04.08 Справа № 6/52пд.
Суддя Василенко Т.А.., розглянувши матеріали справи за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Луганськ
до 1-го відповідача Луганської міської ради, м. Луганськ
до 2-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Антей Сервіс»,
м. Олександрівськ, м. Луганськ
про визнання договору та додаткової угоди до нього недійсними
за участю представників сторін:
від позивача -не прибув;
від 1-го відповідача -Бєльський А.М., дов. № 001-03-30/3179а від 07.06.07;
від 2-го відповідача -Трухіна І.А. - директор; Трачук С.І. -засновник;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання договору на право тимчасового користування землею № 1824 від 10.02.97 та додаткової угоди до нього від 03.02.06 недійсними.
Представник позивач у судові засідання жодного разу не з'явився та витребуванні судом документи не надав. Але суд вважає за можливе розглянути дану справу про суті за участю лише представників відповідача, оскільки як вбачається із позову, позивачем оспорюються договори укладені саме між відповідачами і останні надали до суду всі необхідні документи для розгляду справи.
Так, за позовної заявою позивач просить суд:
1. Визнати договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) № 1824 від 10.02.97, укладений між Виконавчим комітетом Луганської міської ради та ТОВ “Антей сервіс» недійсним.
2. Визнати додаткову угоду від 03.02.06 до договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) № 1824 від 10.02.97, укладений між Виконавчим комітетом Луганської міської ради та ТОВ “Антей сервіс» недійсною.
3. Визнати ТОВ “Антей сервіс» втратившим право користування земельною ділянкою наданої для розміщення торгового кіоску по вул. Демьохіна (біля магазину “Українська паляниця» з 27.11.01.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рішенням Луганської міської ради від 24.03.06 № 42/139ОСОБА_1. передано земельну ділянку площею 0,100га у оренду терміном на 49 років під будівництво та розміщення торгівельного павільйону за адресою -АДРЕСА_1
Разом з цим, ТОВ “Антей Сервіс» право на земельну ділянку надано на підставі договору про тимчасове користування землею № 1824 від 10.02.97 із строком оренди до 27.11.01. На думку позивача виконавчий комітет не мав повноважень на укладення такого договору та продовження строку його дії.
Окрім цього, додаткова угода до вказаного договору від 03.02.06 укладена з порушеннями діючого законодавства та не пройшла державну реєстрацію і нотаріально не посвідчена.
1-й відповідач надав до суду заперечення на позов, за якими зазначив, що між ним та 2-м відповідачем у справі був укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі і на умовах оренди) від 10.02.97 № 1824 строком до 27.11.01. Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 29.01.98 № 38/20 2-му відповідачу було продовжено право користування земельною ділянкою до 24.10.08 Додаткова угода до договору булла укладена 03.02.06 і станом на 19.02.08 зазначений договір та додаткова угода до нього є діючими.
Земельна ділянка площею 18 кв.м була виділена для розміщення торгівельного кіоску по вул. Демохіна (у магазина Українська паляниця».
Рішенням Луганської міської ради від 24.03.06 № 42/139 гр.ОСОБА_1 в оренду булла надана земельна ділянка площею 0,0100 га під будівництво та розміщення торгівельного павільйону поАДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення був укладений договір оренди землі від 11.04.06.
Договір на право тимчасового користування землею від 10.02.97 зареєстрований 10.02.97 за № 1824 із змінами до нього, був укладений на підставі діючого на той момент законодавства і не вимагав обов'язково нотаріального засвідчення та державної реєстрації.
На цей час між 1-м та 2-м відповідачами існують договірні правовідносини на підставі вказаного договору, тобто він діючим.
2-й відповідач надав до суду заперечення на позов, за якими з позовними вимогами не погодився та зокрема зазначив наступне.
Між ним та 1-м відповідачем у справі був укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі і на умовах оренди) від 10.02.97 № 1824 строком до 27.11.01. Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 29.01.98 № 38/20 2-му відповідачу було продовжено право користування земельною ділянкою до 24.10.08 Додаткова угода до договору булла укладена 03.02.06 і станом на 19.02.08 зазначений договір та додаткова угода до нього є діючими.
Разом з цим, рішенням Луганської міської ради від 24.03.06 № 42/139 гр.ОСОБА_1. в оренду була передана земельна ділянка площею 0,0100 під будівництво і розміщення торгівельного пави льону за адресою АДРЕСА_1 та на підставі цього рішення з останньою був укладений договір оренди землі від 11.04.06, державна реєстрація від 21.04.06 № 040640200106.
При наданні земельної ділянки в орендуОСОБА_1. сталося накладення на земельну ділянку, виділену ТОВ «Антей Сервіс».
Договір на право тимчасового користування землею, укладений з ТОВ «Антей-Сервіс»від 10.02.97 зареєстрований 10.02.97 за № 1824 і на момент укладення вказаного договору законодавство не містило норм щодо обов'язкової державної реєстрації такого договору. Разом з цим, додаткова угода до договору було укладено додаткову угоду до договору, яка відповідно до ст. 654 ЦК України була укладена у той же формі, що і сам договір.
Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до рішення Луганської міської ради від 27.1196 № 612 ТОВ «Антей Сервіс»наданий у тимчасове дострокове користування на умовах оренди земельна ділянка площею 18,0 кв. м для розміщення торгівельного кіоску по вул. Демьохіна, (біля магазину «Українська паляниця».
Разом з цим, між Луганською міською радою та ТОВ «Антей Сервіс»був укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі і на умовах оренди) від 10.02.97 № 1824 строком до 27.11.01. Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 29.01.98 № 38/20 ТОВ «Антей Сервіс»відповідачу продовжено право користування земельною ділянкою до 24.10.08 і між відповідачами була укладена додаткова угода до договору від 03.02.06.
В той же час, рішенням Луганської міської ради від 24.03.06 № 42/139 гр.ОСОБА_1 в оренду булла надана земельна ділянка площею 0,0100 га під будівництво та розміщення торгівельного павільйону поАДРЕСА_1 та на підставі вказаного рішення був укладений договір оренди землі від 11.04.06.
Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України (1990 р., який був чинний на момент укладення договору № 1824 право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Згідно ст. 23 Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Згідно ст. 24. Кодексу право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.
Форма договору і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою від 17 березня 1993 р. N 197 Кабінет Міністрів України затвердив
форму договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) яка не передбачала обов'язкової державної реєстрації договору оренди землі.
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено відповідачами договір укладений між луганської міською радою та ТОВ «Антей Сервіс»від 10.02.97 був зареєстрований Луганською міською радою 10.02.97 у книзі записів договорів на право тимчасового користування за № 1824.
Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР (1963 р), який діяв на момент укладення вказаного договору оренди, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
У даному випадку, договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) № 1824 від 10.02.97 був укладений у відповідності з вимогами діючого законодавства, та мав усі істотні умови, як то:
об'єкт об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки, строк дії
договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; тощо.
Разом з цим, слід визначити, що лише 15 грудня 1998 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі».
Тобто викладене свідчить про те, що на момент укладення договору №1824 на законодавчому рівні не була передбачена обов'язковість його державної реєстрації.
Також, 03.02.2006 між 1-м та 2-м відповідачами було укладено додаткову угоду до договору на право тимчасового користування землею, відповідно до п.1 якої внесено зміни до п.1.2 договору № 1824 від 10.02.97 та продовжено строк дії користування земельною ділянкою до 24.10.08.
Згідно ст.654 ЦК України (який діяв на момент підписання додаткової угоди) зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Тобто, виходячи з викладеного, додаткова угода до договору №1824 була укладена у той же формі, що і сам договір.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, у тому числі зміст правочину не може суперечити актам законодавства.
Позивачем не доведено, що укладення додаткової угоди від 03.02.2006 суперечить будь-яким правовим актам.
Водночас з цим, слід визначити, що відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Так, рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 04.03.08, яке набрало законної сили, встановлено, що договір №1824 від 10.02.97 та додаткова угода до нього від 03.02.06 укладені на підставі законодавства, що діяло на той момент і відповідали типовій формі договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди). Нотаріальне посвідчення подібних договорів не було обов'язковою умовою.
З огляду на викладене, доводи відповідача за позовом щодо обов'язкової державної реєстрації договору №1824 від 10.02.97 та додаткової угоди до нього від 03.02.06 є необґрунтованими.
За таких обставин позов у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання - 18.04.2008.
Суддя Т.А.Василенко
Помічник судді Т.В.Шкуть