Кіровоградської області
"06" травня 2008 р.
Справа № 17/73
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І.за участю секретаря судового засідання Волоткевича А.В. розглянувши матеріали адміністративної справи № 17/73
за позовом: суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Знам'янка Кіровоградської області
до відповідача: територіальної державної інспекції праці у Кіровоградській області, м. Кіровоград
про визнання незаконними та скасування акту, припису і протоколу
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 65 від 23.04.2008 року;
від відповідача - Іванченко О.С., довіреність № 05-10-790 від 31.03.2008 року.
час прийняття вступної та резолютивної частини постанови: 11 год. 02 хв.
Суть спору:
Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 м. Знам'янка Кіровоградської області заявлено адміністративний позов до Територіальної державної інспекції праці у Кіровоградській області, м. Кіровоград про визнання незаконними та скасування акту перевірки Територіальної державної інспекції праці у Кіровоградській області №11-03-057/200 від 08.02.2008 року, припису №11-03-57/200-169 від 08.02.2008 року та протоколу про адміністративне правопорушення №11-03-057/124 від 11.02.2008 року. В судовому засіданні 06.05.2008 року представник позивача в порядку ст.49 КАС України змінив свої вимоги та просить виключити з позовних вимог посилання на необхідність скасування протоколу про адміністративне правопорушення №11-03-057/124 від 11.02.2008 року, а решту позовних вимог підтримує.
Дослідивши матеріали справи та правовідносини між учасниками спору, заслухавши представників сторін, господарський суд,-
Спірні правовідносини виникли між учасниками спору після проведення працівниками відповідача перевірки окремих питань додержання вимог законодавства про працю у позивача в лютому 2008 року. За результатами вказаної перевірки було складено акт №11-03-057/200 від 08.02.2008 року та для усунення виявлених порушень законодавства позивачу внесено припис №11-03-057/200-169 від 08.02.2008 року. Позивач не погодився з висновками перевіряючого та відмовився від підписання акту перевірки і припису, правомірність яких оскаржив в порядку адміністративного судочинства до господарського суду Кіровоградської області.
Підставами для скасування акту перевірки та припису позивач вважає необ'єктивний характер проведення перевірки, коли перевіряючим не були витребувані всі необхідні для визначення наявності чи відсутності правопорушень документи, зокрема заяви працівників позивача про проведення їм виплат заробітної плати 1 раз на місяць та не враховано наявність договору від 02.08.2007 року укладеним між позивачем та Знамянським центром зайнятості щодо розміру заробітної плати ОСОБА_2Також, перевіряючим не враховано наявність графіка відпусток на 2008 рік який був складений 30.12.2007 року та з яким були своєчасно ознайомлені працівникиОСОБА_2 та ОСОБА_3
Відповідачем заперечено позовні вимоги та запропоновано при вирішенні спору врахувати наступне.
Відповідно до підпункту 1 пункту 6 Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 18.01.2003р. № 50 посадові особи Держнаглядпраці (головні державні інспектори праці, їх заступники, державні інспектори праці) мають право безперешкодно в будь-який час без попереднього інформування з пред'явленням службового посвідчення відвідувати для перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування адміністративні і виробничі приміщення роботодавців, робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З 26 грудня 2007 року набув чинності Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон 877).
Держнаглядпраці та його територіальні державні інспекції праці є органами, уповноваженими здійснювати державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю на підставі законів України.
Статтею 259 Кодексу законів про працю України визначено, що нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.
Статтею 35 Закону України «Про оплату праці" зазначено, що контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють Міністерство праці та його органи.
Статтею 27 Закону України «Про відпустки" також зазначено, що нагляд за додержанням законодавства про відпустки здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.
На виконання вищеназваних законодавчих норм постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2000 № 1351 у складі Міністерства праці та соціальної політики було утворено Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю як урядовий орган державного управління в межах коштів, передбачених на утримання Міністерства праці та соціальної політики. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.03 № 50 було затверджено чинне на сьогодні Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, яким визначені повноваження, права та обов'язки державних інспекторів праці.
Також, повноваження, права та обов'язки державних інспекторів праці Держнаглядпраці та територіальних державних інспекцій праці визначені, крім загальних законів, Кодексом України про адміністративні правопорушення та конвенціями Міжнародної організації праці (далі - МОП), ратифікованих законами України «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" від 08.09.04 № 1985-ІУ та «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві" від 08.09.04 № 1986-ІУ.
Одним із принципів здійснення державного нагляду (контролю), встановлених статтею 3 Закону 877, є принцип дотримання умов міжнародних договорів України. Крім того, з питань, врегульованих Законом 877, названі конвенції мають пріоритетне значення виходячи з наступного.
Статтею 15 Закону України "Про міжнародні договори України" зазначено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Частиною 1 статті 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.
Співвідношення міжнародних договорів про працю і законодавства України також передбачені статтею 8-1 КЗпПУ, тобто, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.
Враховуючи вищевикладене, деякі положення Закону 877 не можуть застосовуватись державними інспекторами праці у їх практичній роботі як такі, що не відповідають нормам вищеназваних ратифікованих конвенцій Міжнародної організації праці.
Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та враховуючи внесені зміни в судовому засіданні 06.05.2008 року, підлягають до повного задоволення враховуючи наступне.
Враховуючи правовий статус відповідача, господарський суд прийшов до переконання про необхідність розглянути спір по суті в порядку Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Визначившись з питанням щодо правовідносинами між учасниками спору про віднесення їх до таких, які підлягають до розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, провівши розгляд адміністративної справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд враховує особливість вказаного Кодексу стосовно презумпції винності суб'єкта владних повноважень та приписи ст. 71 КАС України про обов'язок доказування кожною стороною обставин на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, приходить до переконання, що позивачем надано безспірні докази про відсутність правопорушення з його боку. Натомість, відповідачем не доведено сам факт скоєного правопорушення, тобто порушення будь- чийого права.
Суд вважає, що позивачем вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів із забезпечення дотримання вимог законодавства при працевлаштуванні ОСОБА_2та ОСОБА_3, вказані в акті перевірки висновки не відповідають фактичним обставинам справи, тому на позивача не може бути покладена відповідальність за результатами поверхово проведеної перевірки з викладенням в акті перевірки протирічних обставин .
Господарський суд враховує, що при проведенні перевірки працівники відповідача не визначились з правовим статусом позивача, оскільки супровідний лист №04-15/9-2 від 12.02.2008 року з яким направлявся акт №11-03-057/200 від 08.02.2008 року та припис №11-03-057/200-169 від 08.02.2008 року та супровідний лист №04-15/9-2 від 12.02.2008 року з яким направлявся протокол №11-03-057/124 від 11.02.ю2008 року адресовано уповноваженому ПП ОСОБА_1 (а.с.8, 12). Згідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - субєкт підприємницької діяльності.
Наявність порушень законодавства про працю спростовується наданими до суду та не дослідженими при проведенні перевірки працівниками відповідача графіком відпусток на 2008 рік (а.с.14), заявою ОСОБА_3 від 06.01.2006 року та ОСОБА_2 (а.с.20), довідкою про виплачену заробітну плату ОСОБА_2 (а.с.21), розміром перерахованої дотації за січень 2008 року (а.с.22), трудовими договорами між працівником та фізичною особою (а.с16- 18) та договором від 02.2007 року на працевлаштування ОСОБА_2(а.с.18).
Натомість, господарським судом враховується, що згідно до припису №11-03-057/200-169 від 08.02.2008 року перевіркою встановлено порушення ст. ст. 79, 96 та 115 КзпПУ, але приписується до усунення порушення лише ст.ст.96,115 КзпПУ, що повністю підтверджує доводи позивача про відсутність порушення положень ст.79 КзпПУ щодо порядку надання щорічних відпусток.
Господарським судом також враховується, що відповідачем не подано до суду матеріали перевірки, враховуючи які можна зробити висновок про обґрунтованість викладених в акті перевірки обставин. Так, як вбачається з акту перевірки (а.с.9 зворот) при проведенні перевірки проводилось опитування найманого працівника ОСОБА_3 на підтвердження порушення вимог законодавства про проведення оплати праці, однак вказаний лист- опитування до суду відповідачем не подано.
Натомість, господарським судом приймається до уваги, що відповідачем на виконання ухвали суду від 01.04.2008 року за №05-11-916 від 10.04.2008 року в додатках подано копії документів, які не мають будь-якого відношення до справи ( супровідний лист прокуратури Кіровоградської області №07/1-738 від 20.02.2008 року, запит прокуратури Маловисківського району №494 від 20.02.2008 року та розпорядження №79 від 24.01.2008 року Нововознесенської сільської ради «Про преміювання апарату сільської ради»).
За приписами ст. 70 КАС України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Поряд з цим, господарський суд не погоджується з вимогами позивача в частині стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 3 грн. 40 коп., які були сплачені позивачем в якості судового збору при зверненні до суду, оскільки згідно до ст.99 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України ( або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним акт перевірки Територіальної державної інспекції праці у Кіровоградській області №11-03-057/200 від 08.02.2008 року, незаконним припис №11-03-057/200-169 від 08.02.2008 року.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 07 травня 2008 року.
Суддя
Ю. І. Хилько