Справа № 22-а-51/11 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.
Категорія :10.3.2 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
21 квітня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого: Курій Н.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Мацея М.М.,
за секретаря - Панчука І.С.,
з участю -ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова та ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про визнання неправомірними дій по перерахунку пенсії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про визнання неправомірними дій по перерахунку пенсії та виплату пенсії по інвалідності згідно зі статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01 січня 2004 року.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 22 червня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано дії управління Пенсійного фонду України Галицького району м. Львова щодо відмови у перерахунку ОСОБА_2 пенсії у зв'язку з інвалідністю у відповідності до вимог ст.ст. 49, 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- неправомірними.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Галицькому району м. Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену суму державної та додаткової пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.06.2010 року у відповідності з ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ч.1 ст.28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволених позовних вимог, управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова та в частині часткової відмови в позові - ОСОБА_2 звернулись до апеляційного суду Львівської області з апеляційними скаргами.
Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в позові з підстав порушення судом лише норм матеріального права.
Своєю чергою, в апеляційній скарзі позивач просить прийняти рішення про задоволення його позову в повному обсязі та зобов'язати відповідача провести йому перерахунок пенсії відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.01.2004 року та по життєво.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, позивача ОСОБА_2, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова та апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід відхилити з таких підстав.
Перегляд справи за апеляційною скаргою, поданою на рішення суду першої інстанції, яке було ухвалено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, проте перевірка процесуальних дій суду та осіб, які беруть участь у справі, проводиться з урахуванням дотримання ними норм ЦПК України, якими вони керувались при вчиненні цих дій.
Судом встановлено, що позивач визнаний інвалідом ІІІ групи та належить до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Приймаючи постанову про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачу, виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Такий висновок суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин, правильним та таким, що відповідає Закону, є висновок суду першої інстанцій, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (частина 2 статті 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Крім того, закріпленими у статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»положеннями передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України має визначати зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вбачається, що під час встановлення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Згідно з частиною третьою статті 67 зазначеного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивача має визначатись, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, висновок суду щодо протиправності відмови відповідача у перерахунку пенсій у разі встановлення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність є обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова щодо порушення судом норм матеріального права висновків суду не спростовують.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно відсутності бюджетного фінансування, то колегія суддів вважає, що зазначене не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, а тому й ці доводи апеляційної скарги до уваги прийматись не можуть.
З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова слід відхилити.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2, то такі не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, відмовляючи позивачу частково в позовних вимогах підставно виходив із чинного на момент розгляду справи законодавства, ураховуючи норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що положення ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції цього Закону від 06.06.1996р. №230/96-ВР, поновили свою дію з 22 травня 2008 року, тому задовольнив вимоги позивача з 22 травня 2008 року по час винесення рішення, врахувавши уточнені позовні вимоги позивача в судовому засіданні 2010 року (а. с. 20) .
З наведеними вище висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду Львівської області.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними вимоги позивача щодо зобов'язання провести йому перерахунок пенсії з послідуючим перерахунком її (на перспективу) у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян, - оскільки покладення на відповідача такого обов'язку є передчасним.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення районного суду ухвалено з дотриманням положень закону, відповідає повно встановленим і належно перевіреним обставинам справи про дійсні права та обов'язки сторін щодо предмета спору, вимогам чинних на час виникнення спірних правовідносин законодавчих та нормативних актів, з урахуванням прийнятого рішення Конституційного Суду України від 22.05.08р. №10-рп/2008, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008, Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 червня 2010 року залишити без зміни
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: