Справа № 22-ц-346/11 Головуючий у 1 інстанції: Гирич
Категорія: 41 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
30 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Курій Н.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Мацея М.М.,
за секретаря Панчука І.С.,
з участю позивача ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3, представника відповідача -ОСОБА_4, прокурора -Покори К.В., представника третьої особи -ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за апеляційною скаргою Львівського обласного військового комісаріату на рішення Личаківського районного суду м Львова від 29 червня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Львівського обласного військового комісаріату, з участю третьої особи - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про скасування рішення житлової комісії, визнання права на перенесення черги та покладення обов'язку прийняти рішення про зарахування періоду перебування на квартирному обліку за попередніми місцями служби та перенесенням дати зарахування на чергу,
Личаківський районний суд м Львова 29 червня 2010 року ухвалив рішення, яким зазначений вище позов задовольнив.
Суд скасував рішення житлової комісії Львівського обласного військового комісаріату від 09.04.2010 року щодо відмови у перенесенні ОСОБА_2 черговості перебування на квартирному обліку з 25.09.1986 року. Суд зобов'язав житлову комісію Львівського обласного військового комісаріату прийняти рішення про перенесення ОСОБА_2 черговості перебування його на квартирному обліку, зарахувавши у терміни перебування на квартирному обліку час перебування на квартирному обліку за попередніми місцями служби в інших гарнізонах з 25.09.1986 року до 21.11.1994 року та перенести дату зарахування на квартирний облік з 25.09.1986 року.
Львівський обласний військовий комісаріат на рішення суду подав апеляційну скаргу.
Апелянт зазначає, що в ході розгляду справи судом було зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просить рішення Личаківського районного суду м.Львова від 29.06.2010 р. скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апелянт звертає увагу на те, що Рішення про взяття ОСОБА_2 на квартирний облік житловою комісією в/ч А0554 було прийняте 21.11.1994 р. (протокол №46). Тобто, виходячи з вимог п.п.8, 15, 22 Правил та дійсних обставин справи, ОСОБА_2 на законних підставах на квартирному обліку за місцем роботи (служби) у м. Львові міг перебувати не раніше ніж з 21.11.1994 р.
Ні ЖК України, ні Правила, ні Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, ні будь-які інші нормативні акти, які були діючими станом на 21.11.1994 р. не передбачали можливість при зарахуванні на квартирний облік враховувати час попереднього перебування особи на квартирному обліку за місцем роботи (служби) в іншому населеному пункті. В ЖК України та Правилах такі норми й на даний час відсутні.
Ураховуючи відповідні обставини, апелянти вважають, що суд зробив безпідставний висновок щодо порушення прав позивача при прийнятті рішення житловою комісією Львівського ОВК та необґрунтовано застосував норми законодавства, які не підлягали застосуванню в даному конкретному випадку.
Апелянт зазначає, що єдиними доказами, які були подані позивачем в підтвердження того, що він перебував на квартирному обліку під час проходження військової служби у військовій частині 11892 в м. Комсомольск-на-Амурі з 25.09.1986 р, по 12.04.1992 р. були довідка командира військової частини А11892 від 19.04.92 №31 та витяг з протоколу житлової комісії в/ч А11892 від 25.09.86 №17.
Проте, на момент проходження військової служби позивача у м. Комсомольск-на-Амурі житлові питання військовослужбовців регулювались Наказом Міністра оборони СССР №285 від 10.11.1975 року «О мерах по дальнейшему улучшению обеспечения жилой площадью в ОСОБА_6 и Воєнно-морском флоте». Зазначений наказ передбачав видачу військовослужбовцю при вибутті до нового місця служби лише довідки форми №3, яка видавалась військовослужбовцю в підтвердження того, що він житлове приміщення здав, і яка підписувалась начальником КЕЧ району та жодної інформації про те, чи перебував військовослужбовець на квартирному обліку не містила.
Видача інших документів при вибутті військовослужбовця до іншого місця служби на той час передбачена не була, і представлені позивачем як докази документи були видані в порушення діючого на той час законодавства не уповноваженою на це посадовою особою, а тому не могли бути прийняті судом як належні докази. Оскільки інших доказів позивач не надав, то апелянти вважають, що суд вирішив справу на користь позивача, не з'ясувавши дійсних обставин справи та на підставі неналежних доказів, що зумовило прийняття необґрунтованого рішення.
Крім того, апелянт зазначає, що спірні правовідносини, які стали підставою для звернення до суду, виникли ще в 1994 році (коли 21.11.1994 р. було винесене рішення про зарахування позивача на квартирний облік в м. Львові з вказаної дати), тому є очевидним, що звернувшись до суду в квітні 2010 року, позивач пропустив встановлений строк позовної давності, в зв'язку з чим в позові необхідно відмовити в силу ст.267 ЦК України.
Заслухавши суддю доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а рішення суду скасувати з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 21.11.1994 року як безквартирного військовослужбовця зараховано на чергу для отримання житла ( витяг з протоколу №46 від 21.11.1994р. засідання житлової комісії військової частини А-0554 м. Львова (а.с.95)).
Житловою комісією Львівського обласного військового комісаріату від 09.04.2010р. (а.с.5- витяг з протоколу № 13) вирішено, що на підставі п.2 наказу Міністра оборони України №20 від 03.02.1995р., що діяв під час проходження військової служби та переміщення по службі майора запасу ОСОБА_2 та п.3.7 наказу Міністра оборони України №577 від 06.10.2006р., підстав для перенесення його черговості перебування на квартирному обліку з 25.09.1986р. немає.
З довідки від 19.04.1992р. (а.с.16) вбачається, що ОСОБА_2, на час проходження військової служби у військовій частині 11892 в м. Комсомольськ-на-Амурі, стояв на квартирному обліку з 25.09.1986р. по 12.04.1992р. та був знятий з черги у зв'язку із переводом на нове місце служби. За час проходження служби у військовій частині ОСОБА_2 житлом не забезпечувався.
Як вбачається із довідки №21/29 під 15.05.2007р. військової частини Т0110 (а.с.20), ОСОБА_2 з 17.04.1992р. по 31.10.1994р. проходив військову службу у військовій частині 13297 м. Виноградово та перебував на черзі на отримання житла, проживав в офіцерському гуртожитку на території військової частини, яка входила у склад з'єднання і була підпорядкована військовій частині А-0554 м. Львова. За час проходження служби у військовій частині ОСОБА_2 житлом не забезпечувався.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_2 з 25.09.1986р. і по 21.11.1994р. безперервно проходив військову службу, перебував на квартирному обліку у військовій частині 11892 м. Комсомольськ-на-Амурі відповідно до рішення житлової комісії військової частини від 25.09.1986р., після переведення у військову частину 13297 м. Виноградова був зарахований на квартирний облік, де знаходився по час переводу у військову частину А-0554 в м. Львові, іншого житла не отримав, тому дійшов висновку, що позивач ОСОБА_2 має право на перенесення його терміну перебування на квартирному обліку з 25.09.1986р.
Однак колегія суддів з таким висновком не погоджується.
Відповідно до п.1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 2 наказу Міністра оборони України від 3 лютого 1995 року №20 встановлено, що при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку (в списках осіб, що користуються правом першочергового і позачергового отримання жилих приміщень), але не раніше, ніж з дня набрання чинності цим наказом (набрав чинності 03.03.1995 р.).
06.10.2006 року Міністром оборони України видано наказ N577, яким визнано таким, що втратив чинність наказ Міністра оборони України від 3 лютого 1995 року N 20 та одночасно затверджено Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень. Пунктом 3.7 зазначеної Інструкції визначено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
З огляду на системний аналіз законодавства, колегія суддів доходить висновку, що житловій комісії на час прийняття оспорюваного рішення від 09.04.2010р., слід було користуватись чинним законодавством, що регулювало питання зарахування на облік за новим місцем служби військовослужбовця із збереженням попереднього часу перебування на обліку.
З наданих суду апеляційної інстанції доказів та пояснень ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_2 скористався правом та був забезпечений житлом під час служби в Комсомольську-на-Амурі, оскільки йому виділялось житло (квартиру № 19) в обмін з іншим військовослужбовцем (ОСОБА_7У.), а саме: квартира АДРЕСА_1 на квартиру № 3 в цьому ж будинку, що підтверджено копією протоколу № 3 від 17 березня 1992 року (а.с. 161).
Про те, що ОСОБА_2 було надано житло, яке в подальшому він звільнив і яке було перерозприділено підтверджено відповіддю від 11.11.2010р. на адвокатський запит (а.с.79).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що житловою комісією в/ч А-13297, м. Виноградово, Закарпатської області 25.12.1992 року (протокол № 12) військовослужбовця, який не має житла - ОСОБА_2 зараховано на чергу на отримання житла (а.с.93).
У зазначеній військовій частині ОСОБА_2 проходив службу з 17.04.1992 року по 31.10.1994 року (а.с.122) і був знятий з черги для отримання житла у зв'язку з переведенням на нове місце служби (а.с. 94).
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що право на житло ОСОБА_2 за період служби та перебування на обліку в Комсомольську-на-Амурі було реалізованим, відтак підстав для зарахування періоду перебування ОСОБА_2 на квартирному обліку з 25.09.1986 року і до 25.12.1992 року - дати зарахування на чергу для отримання житла у в/ч А-13297, м. Виноградово - немає.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що в силу норми передбаченої п 3.7 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень (яка є чинною), затвердженої 06.10.2006 року наказом Міністра оборони України N577, в якій визначено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, житловій комісії Львівського обласного військового комісаріату слід розглянути питання про зарахування періоду перебування ОСОБА_2 на квартирному обліку в Виноградові під час служби у Виноградівському гарнізоні з 25.12.1992 року по 31.10.1994 року, оскільки ОСОБА_2 з Виноградівського гарнізону був переведений на службу у Львівський гарнізон, не отримавши житла за попереднім місцем служби.
У відповідності до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України №577 від 06.10.2006 року, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу Львівського обласного військового комісаріату слід задовольнити частково, скасувавши рішення Личаківського районного суду м Львова від 29 червня 2010 року, та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позов ОСОБА_2
Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, ст. 309, ч.2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Львівського обласного військового комісаріату задовольнити частково.
Рішення Личаківського районного суду м Львова від 29 червня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до Львівського обласного військового комісаріату, з участю третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, задовольнити частково.
В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 до Львівського обласного військового комісаріату, з участю третьої особи - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про скасування рішення житлової комісії Львівського обласного військового комісаріату від 09 квітня 2010 року відмовити.
Зобов'язати житлову комісію Львівського обласного військового комісаріату розглянути питання про зарахування в загальний термін перебування на квартирному обліку ОСОБА_2 періоду його перебування на квартирному обліку за попереднім місцем служби у Виноградівському гарнізоні з 25 грудня 1992 року по 31 жовтня 1994 року.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Львівської області Курій Н.М.