Справа № 22-ц-1837/11 Головуючий у 1 інстанції: Гуляк
Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д. І.
23 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Монастирецького Д.І.,
суддів: Зубарєвої К.П., Бакуса В.Я.,
секретаря Луньо К.А.,
з участю ОСОБА_2 та його адвоката ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 20 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_6, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом передачі ключа від вхідних дверей квартири, -
Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 20 грудня 2010 року вищезазначений позов задоволено.
Зобов»язано ОСОБА_2 надати ОСОБА_4 ключа від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 і не чинити їй перешкод у користуванні цією квартирою.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 8,50 грн. сплаченого судового збору і 37 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2
В апеляційній скарзі зазначає, що суд не взяв до уваги те, що його мати є особою похилого віку, перебуває на психіатричному обліку, страждає втратою пам»яті, і саме через ці обставини її покликання на чинення перешкод є безпідставними і надуманими, також не відповідає дійсності і те, що у неї немає ключа від вхідних дверей.
Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову.
Позивачка ОСОБА_4 у своїх запереченнях на скаргу зазначає, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року її чоловіка ОСОБА_7, який залишив (за його та її взаємною згодою) заповіт на користь відповідача, останній у вересні 2007 року разом з другою дружиною вселився у спірну квартиру, вигнавши з неї свою доньку від першого шлюбу.
Після цього стосунки між нею та відповідачем і його дружиною почали напружуватись, у квартирі постійно виникали конфлікти, дружина відповідача стала «піднімати на неї руку», заборонила давати їй їжу приготовану ними, відповідач не надавав їй жодної допомоги, не допускали її до готування їжі. Із червня 2010 року вона перебувала у доньки в місті Львові, так як лікувала хронічний тромбофлебіт.
На початку вересня 2010 року, підлікувавшись, вона приїхала додому і побачила, що за час її відсутності відповідач поміняв у квартирі двері та відмовився дати від них ключі, тому вона була змушена сидіти на вулиці і чекати поки хтось прийде і пустить її у квартиру. При цьому, ключі їй погоджувались дати тільки в обмін на будинкову книгу, оскільки дружина відповідача хоче зареєструватись у квартирі, а вона -позивачка проти цього заперечує. Наголошує, що вона ОСОБА_4 є освідченою особою, має вищу освіту, працювала головним Золочівським районним архітектором, і якщо і має проблеми із здоров»ям, то пов»язані з віком, і здатна цілком адекватно оцінювати обставини.
Вказує на безпідставність скарги, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його адвоката ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, в листопаді 2010 року позивачка звернулася з позовом до суду, у якому просить зобов»язати відповідача ОСОБА_2 не чинити їй перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом передачі їй ключа від вхідних дверей цієї квартири.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є співвласником Ѕ частки цієї квартири і зареєстрована в ній, а іншим співвласником такої ж частки є її син -відповідач ОСОБА_2 Крім них у цій квартирі фактично проживає без реєстрації дружина відповідача ОСОБА_6. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року її чоловіка ОСОБА_7, який був батьком відповідача, між нею та сином склались неприязні відносини, відповідач став чинити перешкоди у користуванні спільною квартирою. Після її повернення з лікування у м. Львові ОСОБА_2 поміняв вхідні двері на металічні і відмовляється дати їй ключі від них, внаслідок чого вона, будучи особою похилого віку -79 років, змушена цілими днями чекати на когось із них - відповідача або його дружини, на вулиці, проситись до сусідів. Такі дії відповідача перешкоджають їй користуватися її власністю, негативно впливають на стан її здоров»я.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, у письмовому запереченні на позов та у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що ніяких перешкод позивачці у користуванні квартирою не чинить. Однак позивачка є психічно хворою людиною і не розуміє того, що робить. Давати їй ключі від вхідних дверей квартири він відмовляється, оскільки тоді вона зможе самостійно виходити і заходити у квартиру, що є небезпечним. Передати позивачці ключ від вхідних дверей квартири він погодиться лише тоді, коли буде медичний висновок про те, що вона психічно здорова.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_4 і відповідач ОСОБА_2, який є її сином, є співвласниками квартири АДРЕСА_1, і кожному з них належить у квартирі по Ѕ частині. Зареєстровані проживаючими у цій квартирі позивачка, відповідач і його неповнолітня дочка ОСОБА_8, а фактично проживають сторони та дружина відповідача ОСОБА_6
Будучи власником половини квартири позивачка ОСОБА_4 має гарантовані законом права власності на своє майно, які є непорушними і не можуть бути обмежені іншими особами, в тому числі і відповідачем.
Задовольняючи позов районний суд вірно керувався статями 316, 317, 319, 321, 361, 383, 386, 391 ЦК України та статтею 150 ЖК України і підставно виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 своїми діями щодо ненадання позивачці ключа від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1, чинить їй перешкоди у користуванні цією квартирою, чим порушує її право на вільне і безперешкодне користування об»єктом її права власності.
Будь які докази про те, що позивачка не розуміє значення своїх дій, відсутні.
Наведене об»єктивно стверджується зібраними та оціненими судом доказами, які знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та рішенні.
Будь яких інших належних та допустимих доказів, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення і слугували підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, відповідачем ОСОБА_2 не представлено.
Тому розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що районний суд повно, всебічно та об»єктивно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази та правильно визначив характер спірних правовідносин.
Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 20 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Монастирецький Д.І.
Судді: Зубарєва К.П.
Бакус В.Я.