Справа № 11-337/11 Головуючий у 1 інстанції: Рибачук А.І.
Категорія: ч.2 ст. 307 КК України Доповідач : Калиняк О. М.
17 травня 2011 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді Калиняк О.М.
суддів Макойди З.М., Михайлишин Г.Я.
при секретарі Трач М.М.
з участю прокурора Горин У.І.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.2 ст. 307 КК України за апеляцією прокурора на вирок Трускавецького міського суду Львівської обл. від 14 лютого 2011 року,
Вироком Трускавецького міського суду Львівської обл. від 14 лютого 2011 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає у
АДРЕСА_1
засуджений за ч.2 ст. 307 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю три роки і покладено на нього обов'язки, передбачені п.2, п.3, п.4 ч.1 ст. 76 КК України.
Запобіжний захід -взяття під варту змінено засудженому на підписку про невиїзд.
Вирішено питання про речові докази.
ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 22 листопада 2010 року близько 17.00 год. неподалік будинку № 36 на вул. Ів. Мазепи в м. Трускавці Львівської обл. незаконно збув ОСОБА_3 4,3 грами (в перерахунку на суху речовину 4.0 грами) особливо небезпечного наркотичного засобу -канабісу (марихуани).
На вирок суду прокурор подав апеляцію, в якій просить вирок скасувати внаслідок м'якості призначеного покарання й постановити свій вирок, яким призначити засудженому покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі та змінити запобіжний захід із підписки про невиїзд на взяття під варту. Апеляцію прокурор обґрунтовує тим, що, приймаючи рішення про застосування до ОСОБА_2 ст. 75 КК України, суд належним чином не дав оцінки особі підсудного та суспільній небезпеці вчиненого злочину. ОСОБА_2 вчинив злочин щодо неповнолітнього, якому збув особливо небезпечний наркотичний засіб; під час досудового й судового слідства щиро не розкаявся та не дав правоохоронним органам і суду правдиві показання в частині повідомлення осіб, в яких він придбав для реалізації наркотичний засіб; у своїх показаннях заперечив свою причетність до реалізації наркотичних засобів раніше. Прокурор не погоджується з висновком суду про те, що засуджений щиро розкаявся у вчиненому й в тому, що відсутні обставини, які обтяжують покарання, оскільки вчинення злочину щодо неповнолітнього є саме такою обставиною. Не відповідає фактичним обставинам справи і твердження суду про те, що ОСОБА_2 добровільно повідомив про вчинений ним злочин, позитивно характеризується за місцем навчання й проживання, оскільки про вчинення злочину правоохоронним органам стало відомо від свідків по справі, а характеристика засудженого за місцем проживання є типовою і не може бути розцінена як така, що позитивно характеризує особу. Суд не виконав вимоги ст. 65 КК України, оскільки призначене покарання не є достатнім для виправлення засудженого й не відповідає особі засудженого внаслідок м'якості.
В судовому засіданні апеляційного суду засуджений пояснив, що він щиро розкаюється у вчиненому; на досудовому слідстві й в суді дав правдиві показання про вчинення ним злочину, повністю визнав свою вину, а також надав усі відомі йому дані щодо особи, в якої придбав наркотичний засіб без мети збуту. На даний час працює інструктором фіш-масажу у ТзОВ "Трускавецьінвест" і єдиний утримує свою сім'ю: дружину й дитину, 2011 року народження. Просить вирок суду залишити без зміни.
Провівши у справі часткове судове слідство, заслухавши доповідь судді, виступ прокурора на підтримку апеляції, пояснення засудженого, захисника -адвоката ОСОБА_1, які просять вирок суду залишити без зміни, обговоривши наведені в апеляції доводи й дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про винуватість засудженого у вчиненні злочину за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Доведеність вини та кваліфікація дій засудженого в апеляції не оспорюється.
Доводи апеляції про невиконання судом вимог ст. 65 КК України та невідповідність призначеного засудженому покарання внаслідок його м'якості колегія суддів до уваги не бере як безпідставні.
Суд з дотриманням вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи, особу засудженого, який позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину; те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності й добровільно повідомив про вчинений ним злочин, як обставини, що пом'якшують покарання; фактично врахував щире каяття у вчиненому і призначив засудженому покарання, визначене санкцією ч.2 ст. 307 КК України, у вигляді п'яти років позбавлення волі.
За змістом ст. 75 КК України засуджений може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням із врахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції врахував і вказав у мотивувальній частині вироку на зазначені в ст. 75 КК України обставини: тяжкість вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання, інші обставини справи.
Саме з врахуванням цих обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання й на підставі ст. 75 КК України звільнив його від відбування покарання з випробування з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням на нього передбачених п.2, п.3, п.4 ч.1 ст. 76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
В ході судового слідства, проведеного апеляційним судом, встановлено, що ОСОБА_2 у вчиненому щиро розкаюється, на даний час працює інструктором фіш-масажу в ТзОВ "Трускавецьінвест", за місцем роботи характеризується як сумлінний і добросовісний працівник, має на утриманні дружину та малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Твердження прокурора про відсутність щирого каяття й добровільного повідомлення про вчинений злочин з боку засудженого й про те, що він не дав правдивих показань в частині повідомлення осіб, в яких придбав для реалізації наркотичний засіб, не відповідають матеріалам справи й не можуть бути підставою для скасування вироку.
Щире каяття характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 і на досудовому слідстві при допиті його як підозрюваного та обвинуваченого (а.с.47-48, 111-112), і в суді першої інстанції вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю; висловив жаль з приводу вчиненого та готовність не допускати в подальшому протиправних діянь (а.с.163, 163-165). Таку ж позицію засуджений висловив і при апеляційному розгляді справи.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що щире каяття засудженого дійсно має місце і відповідно до вимог закону повинно бути враховане судом як обставина, що пом'якшує покарання.
В ході судового розгляду суд першої інстанції дослідив обставини справи, які в подальшому врахував при призначенні засудженому покарання, в тому числі явку з повинною ОСОБА_2 від 26 листопада 2010 року, в якій він добровільно повідомив про вчинений ним злочин ще до порушення щодо нього 01 грудня 2010 року кримінальної справи за ч.2 ст. 307 КК України (а.с.5).
Під час досудового слідства ОСОБА_2 надав правоохоронним органам наявні у нього відомості про особу, в якої придбав наркотичний засіб (а.с.48, 112), й слідчим в порядку ст. 114 КПК України було доручено органові дізнання встановити цю особу (а.с.50).
Покликання прокурора Малахівського Ю.В. в апеляції на те, що ОСОБА_2 придбав особливо небезпечний засіб для реалізації й в своїх показаннях заперечив причетність до реалізації раніше наркотичних засобів, не можуть бути підставою скасування вироку, оскільки не відповідають матеріалам справи і явно виходять за межі пред'явленого й підтриманого цим же прокурором в судовому засіданні обвинувачення.
Судом першої інстанції на виконання вимог ст. 65 КК України правильно враховані характеристики з місця проживання засудженого та закладу, де він навчався. Зазначені характеристики жодних негативних відомостей щодо ОСОБА_2 не містять і правильно оцінені судом як позитивні.
З врахуванням усіх обставин справи та особи засудженого, факт вчинення злочину щодо неповнолітнього не є достатньою підставою для скасування вироку й призначення ОСОБА_2 більш суворого покарання.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість апеляції прокурора.
Вирок суду є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування та постановлення нового вироку немає.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів
Вирок Трускавецького міського суду Львівської обл. від 14 лютого 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Калиняк О.М. Макойда З.М. Михайлишин Г.Я.