Справа № 22-ц-1788/11 Головуючий у 1 інстанції: Мельник С. Р.
Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
5 травня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Приколоти Т.І.
суддів: Богонюка М.Я., Шашкіної С.А.
при секретарі: Качмар М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Буського районного суду Львівської області від 13 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ КБ «Надра», ТзОВ «РІО-міст»про визнання договорів недійсними,-
Рішенням суду в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
Рішення оскаржила ОСОБА_2
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким визнати недійсним кредитний договір №12/МБ-28 від 10.07.2007 року, укладений між ВАТ КБ «Надра»в особі Філії ВАТ КБ «Надра»Львівського регіонального управління та ТзОВ «РІО-Міст» та визнати недійсним договір поруки від 10.07.2007 року.
Судові витрати покласти на відповідача.
Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповно з»ясованих обставинах справи. Стверджує, що кредитний договір укладено 10 липня 2007 року, згідно якого Банк відкриває позичальнику відновлювальну траншеву кредитну лінію в сумі 500 000 доларів США. 10 липня 2007 року між ВАТ КБ «Надра», апелянтом та ТзОВ «РІО-Міст»було укладено договір поруки. Зазначає, що наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу у однієї з сторін оспорюваного кредиту договору є обов»язковою. Вказує, що судом першої інстанції не були взяті до уваги аргументи, викладені в позовній заяві, щодо відсутності у сторін кредитного договору №12/МБ-28 від 10.07.2007 року індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти. Стверджує, що кредитний договір є недійсним, похідною від цього є недійсність договору поруки від 10.07.2007 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Встановлено, що між ВАТ КБ «Надра»в особі начальника відділення №28 м. Буськ Філії ВАТ КБ «Надра»ЛРУ та ТзОВ «РІО-Міст»10 липня 2007 року було укладено кредитний договір №12/МБ-28 та відповідно до цього договору між позивачем та відповідачем в особі начальника відділення №28 м.Буськ Філії ВАТ КБ «Надра»ЛРУ 10.07.2007 року укладено договір поруки.
Згідно ст. 203 ЦК України, право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. а саме умови, за якими має бути досягнуто згоди.
Згідно ч.2 ст.524 ЦК України, сторони можуть визнати грошовий еквівалент зобов»язань в іноземній валюті.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Договір є обов»язковим для виконання сторонами.
Стаття 526 ЦК України регламентує, що зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
В силу ст.60 ч.1 ЦПК України. кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти- це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто, відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.
Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банком банківських ліцезій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року №275, у п.5.3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.
Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог п. «в»п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законом межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов»язані з іноземною валютою.
Тобто надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних по справі доказів.
З такими висновками суду слід погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування рішення суду відсутні, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Буського районного суду Львівської області від 13 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: