ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6,
Іменем України
м. Київ
11 березня 2011 року 13:04 год. № 2а-15903/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,
при секретарі судового засідання Тимкович І.О.,
за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення шкоди,
У грудні 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до КМДА, у якому з урахуванням доповнення від 5 серпня 2009 року (а.с. 19, 20), просять суд визнати протиправною бездіяльність КМДА щодо розгляду заяви про виділення земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, зобов'язати КМДА виділити подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 0,10 га земельної ділянки для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку в околицях міста Києва, попереднього погодивши з ними його місце, виплатити подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 компенсацію моральної шкоди за багаторічне і незаконне зволікання у вирішенні їх соціально-побутового питання у розмірі 1000000 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивачами зазначено, що їх заява від 5 лютого 2005 року про виділення земельної ділянки до 10 соток для будівництва і обслуговування житлового будинку, подана на підставі ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК) до КМДА, залишена без розгляду і станом на 16 грудня 2008 року КМДА не прийнято ніяких рішень з приводу розгляду нашої заяви про виділення 4-6 соток для будівництва і обслуговування жилого будинку, що підтверджує бездіяльність відповідача. В доповненнях до позову позивачі звернули увагу суду на останню відповідь КМДА від 28 липня 2009 року № 014-1132, яка, на їх думку, підтверджує правочинність прохань, та є черговою відпискою, що підтверджує бюрократичність, бездіяльність і небажання суб'єкта владних повноважень по розгляду і вирішенню соціальних проблем мешканців столиці, своїх виборців і платників податків.
Відповідач заперечив проти позову і просить відмовити в його задоволенні (а.с. 15) з тих підстав, що відповідно до ст. 9 і п. 12 Перехідних положень ЗК розпорядження землями в межах м. Києва відноситься до виключної Київської міської ради та не стосуються КМДА, а крім того позивачі пропустили строк звернення до адміністративного суду з моменту отримання відповіді на заяву.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 серпня 2009 року (а.с. 43, 44) закрито провадження у справі. Дана ухвала суду першої інстанції була скасована ух-валою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року (а.с. 59, 60), а справа направлена до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
Після продовження судового розгляду справи ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити. Від ОСОБА_3 надійшла заява (а.с. 91) про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача заперечила проти позову, посилаючись на обставини, зазначені у письмових запереченнях. Крім того, зазначила, що на заяви, які надходили саме до КМДА позивачам були надані відповіді.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачами не доведено тих обставин, на підставі яких ґрунтуються їх вимоги, а також у зв'язку з пропус-ком строку звернення із адміністративним позовом до адміністративного суду. При цьому суд виходить із такого.
Частиною 1 ст. 104 КАС (у редакції, чинній на момент звернення із адміністративним позовом) передбачено, що особа, яка вважає що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 11 КАС суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позов-них вимог; кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, згідно із наведеними положеннями КАС, позивач має право звернутися до адмі-ністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, обставини дійсного (фактичного) поруше-ння відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
У позовній заяві позивачі зазначають, що їх заява від 5 серпня 2005 року залишена відповідачем без розгляду.
У справі наявна копія заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 5 серпня 2005 року (а.с.7, 29) про безкоштовне виділення в межах околиць міста Києва (Жуляни, Новобіличі, Пуща Водиця, Осокорки) земельної ділянки розміром до 10 соток для індивідуального будівництва і обслуговування житлового будинку.
Як вбачається із даної заяви, адресатами вказано КМДА та Секретаріат Київської міської ради. Водночас відсутні будь-які докази надіслання (одержання) даної заяви саме КМДА. При цьому суд звертає увагу, що на проти адресата - Секретаріат Київської міської ради - зазначена позначка, що за відсутності доказів надіслання цієї заяви до КМДА може свідчити про наміри позивачів надіслати дану заяву саме до Секретаріату Київської міської ради.
Відсутність у справі доказів одержання КМДА вказаної заяви не дає суду підстав дійти висновку про невиконання відповідачем обов'язку щодо її розгляду та вирішення, а відтак немає підстав стверджувати про бездіяльність відповідача.
У позовній заяві позивачі зазначають, що станом на 16 грудня 2008 року КМДА не було прийнято ніяких рішень з приводу розгляду нашої заяви про виділення 4-6 соток для будівництва і обслуговування жилого будинку. Однак у позовній заяві позивачами не зазна-чено, а під час судового розгляду не пояснено про яку саме заяву йде мова.
Так, у заяві від 5 серпня 2005 року позивачами вказувався розмір бажаної земельної ділянки до 10 соток, а не 4-6 соток, тому дана заява не може бути доказом у підтвердження цього твердження позивачів.
Водночас у справі міститься копія заяви позивачів від 3 червня 2003 року про виділення в межах околиць міста Києва земельної ділянки 4-6 соток для індивідуального будівництва і можливого проживання (а.с. 6, 23 ).
Зазначена заява була адресована Голові Київської міської ради Омельченку О.О., між тим у справі є копія листа Головним управлінням земельних ресурсів КМДА від 30 липня 2003 року № 03-16/14905, направленого у відповідь на заяву від 3 червня 2003 року (а.с. 24), що спростовує твердження позивачів про те, що станом на 16 грудня 2008 року рішення не приймалося.
Дана відповідь в судовому порядку позивачами не оскаржувалася.
Також у справі є копія заяви позивачів від 30 травня 2003 року про виділення земельної ділянки 4-6 соток для індивідуального будівництва у Солом'янському районі м. Києва адресована Голові Солом'янської у м. Києві державної адміністрації Сидорову І.П. (а.с. 21) та відповідь на неї Заступника голови Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 25 липня 2003 року № С-1624 (а.с. 22). Однак дані документи не мають ніякого відношення до КМДА.
Подані позивачами копії звернень від 27 серпня, 24 жовтня 2003 року, 3 жовтня 2006 року до заступника начальника Головного управління земельних ресурсів КМДА (а.с. 25, 27, 34) та відповіді на них від 10 жовтня, 24 листопада 2003 року, 23 жовтня 2006 року № 03-79/30266 (а.с. 26, 28, 35), надані останнім; звернення до народного депутата України Горбаля В.М. (а.с. 31), відповіді народного депутата України Горбаля В.М. від 2 червня 2005 року (а.с. 32) та Головного управління земельних ресурсів КМДА від 8 червня 2005 року № 03-16/16426 і 8 вересня 2005 року № 03-16/25124 (а.с. 30, 33); звернення до мера міста Києва Черновецького Л.М. (а.с. 36) та відповідь на нього заступником міського голови-секретарем Київської міської ради Довгим О. від 14 грудня 2007 року № 225-032-9088 (а.с. 37) суд не приймає як докази бездіяльності саме КМДА позаяк дана переписка відповідача не сто-сується, а відтак немає підстав стверджувати про допущену ним бездіяльність. Водночас питання щодо правомірності відповідей, наданих зазначеними особами, позивачами не порушувалося.
В доповненнях до адміністративного позову позивачі звертають увагу суду на останню відповідь КМДА від 28 липня 2009 року № 014-1132 (а.с. 40, 41), яка, на їх думку, підтверджує правочинність прохань, та є черговою відпискою, що підтверджує бюрокра-тичність, бездіяльність і небажання суб'єкта владних повноважень по розгляду і вирішенню соціальних проблем мешканців столиці, своїх виборців і платників податків
Зазначена відповідь була надана заступником голови КМДА Луцьким О. на звернення позивачів від 14 липня 2009 року (а.с. 38, 39), яке у той же день одержано КМДА за вх. № С-16233, про що свідчить напис на зверненні про прийом документів.
Дане звернення адресовувалося керівництву КМДА та Київської міської ради п. Чер-новецькому Л.М. (з урахуванням закреслення позивачем прізвища та ініціалів Довгого О.В.) щодо безпідставної відмови держадміністрації м. Києва на виділення земельної ділянки для індивідуальної забудови.
Як вбачається, у цьому зверненні позивачами зазначалося про тривалу переписку із керівництвом Головного управління земельних ресурсів КМДА, зокрема, із п. Мосійчу-ком Ю. При цьому, посилаючись інформацію телеканалу "Інтер" 9 липня 2009 року щодо безкоштовного надання мешканцям міста Києва земельних ділянок у Пущі-Водиці, просили надати 6-10 соток землі в околицях міста для індивідуальної забудови, куди можливо доїхати міським транспортом, хоча б у ту ж Пущу-Водицю.
Суд зауважує, що ні в тексті цього звернення, а ні серед додатків до нього позивачі не посилалися та не додавали свою заяву від 5 серпня 2005 року, з приводу якої суд зазначив раніше.
У відповіді заступника голови КМДА Луцького О. від 28 липня 2009 року № 014-1132 позивачам, як особам, які бажають одержати безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, було роз'яснено відповідний порядок, перед-бачений п. 6 ст. 118 та ст. 151 ЗК, зокрема, необхідність обов'язкового подання заяви про вибір місця розташування земельної ділянки, а також необхідних додатків до неї, погоджених з відповідними органами державної влади чи місцевого самоврядування згідно їх компетенції.
Проаналізувавши дану відповідь, суд зазначає наступне.
У відповідності до положень ч. 6 ст. 118 ЗК (у редакції, чинній на момент одержання звернення та його вирішення) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені ч. 5 ст. 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Частиною 5 ст. 151 ЗК передбачено, що до заяви (клопотання) додаються: а) обґрунтування необхідності вилучення (викупу) та/або відведення земельної ділянки; б) позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами; в) засвідчена нотаріально письмова згода землекорис-тувача (землевласника) на вилучення (викуп) земельної ділянки (її частини) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (викупу) земельної ділянки та умов її вилучення (викупу); г) копія установчих документів для юридичних осіб, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.
Згідно із ч. 6 цієї статті типова форма заяви (клопотання) про вибір місця розташу-вання земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається, форма і зміст звернення позивачів від 14 липня 2009 року, не відповідає зазначеним вимогам ЗК, тому його було розглянуто і вирішено в порядку, передбаченому для розгляду звернень громадян. Водночас надана відповідь відповідає положенням п. 6 ст. 118 та ст. 151 ЗК (у редакції, чинній на момент одержання звернення та його вирішення).
З огляду на викладене та враховуючи, що відповідачем була надана відповідь, правомірність якої позивачами окремо не оскаржується (самостійна позовна вимога щодо даної відповіді позивачами не заявлялася), а лише наводиться як один із доводів допущеної бездіяльності, то суд вважає такі доводи позивачів у доповненнях до адміністративного позову необґрунтованими.
Беручи до уваги викладене судом вище, підстав стверджувати про допущену відпові-дачем бездіяльність немає. Доказів або аргументованих доводів, які дали б можливість суду дійти іншого висновку, позивачами суду не надано, відтак вимога про визнання проти-правною бездіяльність КМДА щодо розгляду заяви про виділення земельної ділянки для бу-дівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку задоволенню не підлягає.
Позовна вимога про зобов'язання КМДА виділити подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 0,10 га земельної ділянки для будівництва і обслуговування індивіду-ального житлового будинку в околицях міста Києва, попереднього погодивши з ними його місце, задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Згідно із п. а) ст. 9 ЗК розпорядження землями територіальної громади міста належить до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території, а згідно із п. 12 Перехідних положень ЗК до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Погоджуючись із доводами відповідача, суд вважає, що розпорядження землями в межах міста Києва відноситься до виключної Київської міської ради і не стосуються КМДА.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
ЗК, іншими законодавчими та підзаконними актами встановлено певний загально-обов'язковий для громадян (у т.ч. і для позивачів) порядок для безоплатного одержання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, додержання якого є підставою для одержання громадя-нином земельної ділянки чи захисту своїх прав у суді.
Підстав вважати, що позивачами додержано необхідних вимог чинного законодавства щодо безоплатного одержання земельної ділянки, на момент вирішення справи, у суду не має, як немає підстав стверджувати про наявність порушеного відповідачем права позивачів на землю, яке підлягає судовому захисту.
Позовна вимога про виплату подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ком пен-сації моральної шкоди за багаторічне і незаконне зволікання у вирішенні їх соціально-побутового питання у розмірі 1000000 грн. задоволенню не підлягає, беручи до уваги встановлені судом факти та викладені мотиви, а також зважаючи на відсутність обґрунту-вання та документального підтвердження даної позовної вимоги.
Щодо дотримання позивачами строку звернення із адміністративним позовом до адміністративного суду, то суд, погоджуючись із твердженнями відповідача, вважає, що обставини, які стали підставою для звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із цим адміністративним позовом, знаходяться поза межами річного строку звернення, встановленого КАС на час подання позовної заяви до суду (окрім доводів і обставин, зазначених у доповненнях до адміністративного позову). При цьому позивачі не були обмежені у своєму праві на судовий захист та могли його реалізувати в межах встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
Статтею 100 КАС (у редакції, чинній на момент подання адміністративного позову та відкриття провадження у справі) передбачено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Оскільки відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду і суд не знаходить поважних та об'єктивних причин, які б перешкоджали своєчасному зверненню позивача до адміністративного суду, в задоволенні адміністративного позову має бути відмовлено.
Таким чином, виходячи із меж позовних вимог та беручи до уваги все вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 99, 100, 104, 138, 158-163, 167 КАС, суд
Відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в задоволенні адміністративного позову.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя Д.А. Костенко