Справа № 22-ц-617/11 Головуючий у 1 інстанції: Борейко С.В.
Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
24 березня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого Каблака П.І.
суддів: Кота І.Н., Крайник Н.П.,
при секретарі: Стасів М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_9 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 липня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства "Транспортна компанія "Ференс і К", ОСОБА_5, ОСОБА_6, Акціонерного страхового товариства "Вексель", треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8, Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У березні 2010 року позивачка звернулася до суду із вказаних позовом. В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що 29 грудня 2009 року відбулося зіткнення автомобілів марки "Богдан А09202" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_7 та марки "Мерседес Бенц" д.н.з. НОМЕР_2, яким керував її батько ОСОБА_8 Внаслідок зіткнення, належний їй автомобіль зазнав істотних пошкоджень. Винним у даній ДТП визнано водія ОСОБА_7 Оскільки в момент ДТП автобус марки "Богдан А09202" д.н.з. НОМЕР_1 здійснював пасажирське перевезення по маршруту № 67, власником якого є ЗАТ ТК "Ференс і К" з яким ОСОБА_7 перебуває у трудових відносинах, а власником цього автобуса є ОСОБА_5, на підставі положень ст. ст. 1172, 1187 ЦК України, просила стягнути солідарно з ЗАТ ТК "Ференс і К" та ОСОБА_5 27 498,93 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 10 000,00грн. у відшкодування моральної шкоди. Позивачка в подальшому уточнила заявлені позовні вимоги та просила стягнути заподіяну їй матеріальну та моральну шкоду лише із ЗАТ ТК "Ференс і К", оскільки власником автомобіля марки "Богдан А09202" д.н.з. НОМЕР_1 є ЗАТ ТК "Ференс і К" і цим товариством був виписаний дорожній лист водієві ОСОБА_7
За клопотанням представника позивачки, до участі у справі, як співвідповідача залучено ОСОБА_6 А за клопотанням представника відповідача - ЗАТ ТК "Ференс і К" до участі у справі в якості співвідповідача залучено АСТ "Вексель" та МТСБ, як третю особу на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 12 липня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з АСТ "Вексель" на користь ОСОБА_2 18 865,52 грн. матеріального збитку. У задоволені позову ОСОБА_2 до ЗАТ ТК "Ференс і К", ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено. Стягнуто з АСТ "Вексель" на користь ОСОБА_2 374,99 грн. судового збору, 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 400.00 грн. за проведення дослідження та 2 000,00 грн. витрат на правову допомогу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ЗАТ ТК "Ференс і К" 1 500,00 грн. витрат на правову допомогу.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 ОСОБА_9
В апеляційній скарзі покликається на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема зазначає, що суд невірно визначив розмір відшкодування матеріальної шкоди, безпідставно відмовив у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, невірно вирішив питання розподілу судових витрат.
На думку апелянта, відповідальним за заподіяну шкоду є відповідач ЗАТ ТК "Ференс і К", а не інші особи, оскільки власником джерела підвищеної небезпеки -автобуса марки "Богдан А09202" д.н.з. НОМЕР_1 є саме ця компанія, з яким у фактичних трудових відносинах перебував винуватець ДТП -водій ОСОБА_7 Договір оренди ТЗ "Богдан А09202" д.н.з. НОМЕР_1, укладений між ЗАТ ТК "Ференс і К" та ФО-П ОСОБА_6 є нікчемним. Що стосується розміру матеріальної шкоди, скаржник зазначає, що згідно висновку спеціаліста, вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля позивачки складає 27 098, 93 грн., яка і має бути відшкодована відповідачем у справі - ЗАТ ТК "Ференс і К". Просить рішення суду змінити, стягнувши суму завданої матеріальної та моральної шкоди з ЗАТ ТК "Ференс і К".
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення частково з наступних мотивів.
Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної безпеки відшкодовується особою, яка на правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди ) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. з наступними змінами, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності, тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, власником джерела підвищеної небезпеки є ЗАТ ТК "Ференс і К". Однак володільцем транспортного засобу на підставі доручення на право користування та керування автомобілем від 01.04.2008 р.(а.с.46) та договору оренди від 01 квітня 2008 року є суб»єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_6, який використовує його для здійснення підприємницької діяльності, що не заперечив в судовому засіданні представник ОСОБА_6
Частково задовольняючи позов та стягуючи завдану позивачу майнову шкоду із АСТ "Вексель", суд першої інстанції підставно виходив з того, що оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_6, як володільця автобуса марки "Богдан А09202" д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована, що стверджується страховим полісом, чинним на час вчинення ДТП, ОСОБА_6 проти відшкодування ним завданої шкоди заперечив, а співвідповідач ЗАТ ТК "Ференс і К" подав заяву про залучення до участі у справі як співвідповідача страхову компанію, відшкодувати завдану шкоду повинна саме страхова компанія. Вина у ДТП ОСОБА_7, який перебував на момент його вчинення у трудових відносинах з ОСОБА_6 підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення від 04 лютого 2010 року.
Висновки суду першої інстанції повністю відповідають положенням ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно якої обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників та статті 1194 ЦК України, відповідно до якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
В засіданні колегії встановлено, що страхувальник ОСОБА_6 на виконання вимог підп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" своєчасно виконав свої зобов'язання про повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності про настання дорожньо-транспортної пригоди, що стверджується повідомленням про страховий випадок № 5896/В від 29 грудня 2009 року (дата повідомлення 10:20 год.) прийнятого ТОВ "Перша асистуюча компанія", повідомлення про випадок від 29 грудня 2009 року АСТ "Вексель" ( вх.198 від 29.12.2009р., вих. 957 від 29.12.2009р.) та довідкою АСТ "Вексель" від 23.02.2010 року № 027. Повідомлення про ДТП 29 грудня 2009 року до АСТ "Вексель" (вх. 1760) було також подано іншим учасником ДТП - водієм ОСОБА_8
Повне та своєчасне виконання цих обов'язків Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з боку страхувальника ОСОБА_6 надало йому право на підставі ст. 1194 ЦК України на відшкодування шкоди за винні дії особи, яка перебувала з ним в трудових відносинах саме страховиком.
Розмір матеріальної шкоди вірно визначено судом у розмірі 18 965 грн. 52 коп., що становить вартість матеріального збитку відповідно до звіту про оцінку автомобіля № 797/09 від 29 грудня 2009 року. Оскільки сума відшкодування є меншою від ліміту відповідальності страховика, за полісом франшиза становить нуль, належним відповідачем за вимогою про відшкодування матеріальної шкоди є саме страховик.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд визначив розмір матеріальної шкоди в розмірі матеріального збитку, а не в розмірі вартості відновлювального ремонту, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються висновком звіту про оцінку автомобіля № 797/09 від 29 грудня 2009 року (а.с.10-16), згідно якого вартість матеріального збитку розрахована з врахуванням терміну експлуатації транспортного засобу (автомобіль позивача 2001 року випуску), ринкової вартості транспортного засобу у непошкодженому стані з врахуванням фізичного зносу складових.
Твердження апелянта , що АСТ "Вексель" не може нести відповідальність, оскільки визнана господарським судом банкрутом, правильних висновків суду не спростовують, оскільки відповідно до положень ст. 41 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) за рахунок коштів власних фондів, у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння.
Пунктом 51.7. ст. 57 зазначеного Закону також визначено, що у разі ліквідації страховика або визнання його неплатоспроможним (банкрутом) страховик зобов'язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
З листа ліквідатора АСТ "Вексель" 14 березня 2011 року вбачається, що потерпілий у ДТП водій ОСОБА_8 визнаний кредитором та включений до реєстру кредиторів першої черги АСТ "Вексель" на суму 18 965 грн. 52 коп.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що права позивача на отримання відшкодування заподіяного внаслідок ДТП матеріального збитку, обов'язок по відшкодуванню якого покладено судом на страховика, що перебуває в процедурі банкрутства (стадія ліквідації) не порушені.
Представник третьої особи МТСБУ в апеляційному суді підтвердив, що у випадку не проведення відшкодування позивача завданої шкоди АСТ "Вексель", така буде відшкодована МТСБУ.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 01 квітня 2008 року між ЗАТ ТК "Ференс і К" та ОСОБА_6, який діяв як приватний підприємець -фізична особа укладено договір № 01/10-ОР-1 оренди транспортного засобу, предметом якого є автобус марки "Богдан А-09202" р.н. НОМЕР_1. Термін дії договору 5 років, з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2013 року. 01 квітня 2008 року ЗАТ ТК "Ференс і К" видало ОСОБА_6, як СПД-ФО довіреність на користування, керування та вчинення інших дій щодо належного товариству автобусу марки "Богдан А-09202" р.н. НОМЕР_1. Дана довіреність є чинна до 31 березня 2013 року. Умовами довіреності передбачено право ОСОБА_6 залучати до керування та експлуатації ТЗ інших, ніж повірений, осіб, які мають право експлуатувати та керувати ТЗ на законних підставах.
Дані правочини були на момент здійснення ДТП чинними, їх недійсність в судовому порядку не встановлена. Не можна визнати і те, що договір оренди є нікчемним, оскільки, як вказано вище, такий укладений ОСОБА_6, як підприємцем, а відтак не потребує нотаріального посвідчення. Не вимагається нотаріального посвідчення такого договору і положеннями ГК України, який поширюється на правовідносини сторін. Таким чином, у суду не було підстав для покладення відповідальності на ЗАТ ТК "Ференс і К".
Не заслуговують також на увагу і доводи скарги в тій частині, що ОСОБА_7 перебував у трудових відносинах із ЗАТ ТК "Ференс і К", оскільки такі повністю спростовуються наявним в матеріалах справи укладеним 01 квітня 2008 року трудовим договором між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який був чинним на момент ДТП.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у стягненні моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП з Акціонерного страхового товариства "Вексель", оскільки винним у скоєнні ДТП є водій ОСОБА_7, його процесуальний статус у справі визначено позивачем як третю особу, а відтак з нього не може бути проведено стягнення за рішенням суду.
Проте, це не позбавляє позивача права звернутися до ОСОБА_7, який визнаний винним у ДТП, з позовом про відшкодування завданої йому моральної шкоди відповідно до ст. 1167 ЦК України.
Однак, колегія суддів вважає підставними доводи апелянта в частині вирішення судом питання розподілу судових витрат.
Оскаржуваним рішенням суду з позивачки ОСОБА_2 в користь відповідача ЗАТ ТК "Ференс і К" стягнуто 1500 грн. витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на правову допомогу (п. 2 ч. 3 ст. 79 цього Кодексу).
Частиною 1 ст. 84 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, у ній відсутні будь-які документи, які б підтверджували процесуальний статус представника ЗАТ ТК "Ференс і К", як адвоката. Не містять таких даних і журнали судових засідань. У справі відсутній договір про надання правової допомоги, акти виконаних робіт та документи про визначення розміру отриманого гонорару.
Тому рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 в користь ЗАТ ТК "Ференс і К" 1 500,00 грн. витрат на правову допомогу слід скасувати.
В решті рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_9 задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 липня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_2 в користь закритого акціонерного товариства "Транспортна компанія "Ференс і К" 1 500,00 грн. витрат на правову допомогу скасувати.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Каблак П.І.
Судді: Кіт І.Н.
Крайник Н.П.