Справа № 22-ц-1511/11 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І. Р.
Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д. І.
10 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого -судді Зубарєвої К.П.,
суддів: Монастирецького Д.І., Бакуса В.Я.,
секретаря Луньо К.А.,
з участю ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представників -Львівської міської ради Оліярника Р.І., релігійної громади УГКЦ Пресвятої Трійці м. Львова Парахоняка В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 грудня 2010 року у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, Релігійна громада Української Греко-Католицької церкви Пресвятої Трійці Галицького району м. Львова, про виселення з приміщення, -
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 із самовільно зайнятого житлового приміщення -будинку по АДРЕСА_2, який підлягає знесенню, з наданням іншого благоустроєного житлового приміщення -квартири АДРЕСА_1.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
В апеляційній скарзі зазначають, що рішення суду ухвалено упереджено, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликаються на п. 4 ст. 267 ЦК України щодо спливу позовної давності, оскільки позивачу було відомо про те, що вони проживають у спірному будинку ще у 1997 році, натомість позивач звернувся із позовом про виселення у 2008 році. Крім цього, судом не було звернуто уваги на те, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2006 року, на яке покликається позивач, а також суд у своєму рішенні, було зобов»язано демонтувати самочинну добудову, а не весь будинок. Також наголошують, що будинок знаходиться поряд із охоронною зоною, а не в охоронній зоні. Будинок не є самовільно зайнятим, оскільки збудований їхньою сім»єю ще у 1964 році. Також твердження суду, що будинок є у незадовільному технічному стані є неправдивим, оскільки суд покликається на висновок нелегітимної комісії, не беручи до уваги те, що у 2006 році було проведено капітальний ремонт будинку. Також судом не взято до уваги ст. 47 ЖК України, якою норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу, а також те, що їхня сім»я складається з п»яти осіб.
Просять скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, представників -Львівської міської ради Оліярника Р.І., релігійної громади УГКЦ Пресвятої Трійці м. Львова Парахоняка В.М., які заперечують проти неї, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Статтею 109 ЖК України передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається на підставах, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що у липні 2008 року Львівська міська рада звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, Релігійна громада Української Греко-Католицької церкви Пресвятої Трійці Галицького району м. Львова, про виселення з самовільно зайнятого ними приміщення -будинку АДРЕСА_2, який підлягає знесенню, без надання іншого житла. Наступними уточненнями Львівська міська рада просила виселити відповідачів з наданням іншого житла -квартири АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_2 разом із своєю дочкою ОСОБА_6 та онуком ОСОБА_7 з 1964 року незаконно, без жодних на те правових підстав і правовстановлюючих документів проживають у спірному будинку, який підлягає знесенню та розташований в охоронній зоні пам»ятки архітектури національного значення -дерев»яної церкви Пресвятої Трійці, збудованої у сімнадцятому столітті.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 110 ЖК України громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо: будинок, у якому знаходиться жиле периміщення, підлягає знесенню; будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом; будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.
Задовольняючи позов районний суд вірно виходив з того, що відповідачка ОСОБА_2 зі своєю дочкою ОСОБА_6 з 1964 року, а ОСОБА_7 з 1983 року, за відсутності будь-яких правових підстав проживають у спірному будинку АДРЕСА_2, який заселили самовільно. Даний будинок підлягає знесенню у зв»язку з тим, що перебуває у незадовільному технічному стані, є ветхим і загрожує обвалом.
Наведене об»єктивно стверджується зібраними та оціненими судом доказами, які знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та рішенні.
Як вбачається з повідомлення № 469 від 07.09.2006 р. ЛКП «Старий Сихів», будинок АДРЕСА_2, у якому знаходилась читальня «Просвіти»і належала церкві Пресвятої Трійці на балансі ЛКП «Старий Сихів»не знаходиться. У 1964 році сім»я ОСОБА_2 самовільно поселилася у це будинок (а.с. 91).
Згідно висновку міжвідомчої комісії Сихівської райадміністрації від 30.12.2003 року (протокол № 48), будинок АДРЕСА_2 знаходиться у незадовільному (аварійному) технічному стані, ветхий і підлягає демонтажу. Тріщини несучої стіни становлять від 1 до 3 см. Будинок і новозбудовані стіни в даний час перебувають в аварійному стані (а.с. 28).
Розпорядженням № 625 від 17.08.2004 року Львівського міського голови було створено комісію для розгляду звернення ОСОБА_2 про надання дозволу на реконструкцію та подальшу експлуатацію самочинно збудованого спірного будинку, однак комісія за результатами своєї роботи склала акт від 27 серпня 2004 року, згідно якого погодилася з висновком міжвідомчої комісії Сихівської райадміністрації від 30.12.2003 року про те, що будинок підлягає зносу (а.с. 29-30).
Ухвалою № 508 від 29.05.2003 року Львівської міської ради будинок АДРЕСА_2 зараховано до об»єктів нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Львова (а.с. 16, 100-101).
Своїм рішенням № 1317 від 09.12.2005 року виконавчий комітет Львівської міської ради погодився з висновком комісії утвореної розпорядженням міського голови від 17.08.2004 року № 625 і вирішив зарахувати ОСОБА_2 на квартирний облік, після чого як виняток, надати ОСОБА_2 двохкімнатну квартиру на склад сім»ї з трьох осіб та доручив Сихівській районній адміністрації знести спірний будинок АДРЕСА_2.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 680 від 04.09.2009 року визнано будинок АДРЕСА_2 таким, що підлягає знесенню.
Згідно п. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 04 березня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду 26 серпня 2010 року відмовлено в позові ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Львівської міської ради, Львівського міськвиконкому про скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 04.09.2009 року № 680 «Про знесення будинку АДРЕСА_2»(а.с. 199-200, 201-203). В постанові та ухвалі зазначено, що церква Пресвятої Трійці (1654-1683) належить до пам»яток державного значення, їй присвоєно охоронний № 484, а спірний будинок № 9, що знаходиться безпосередньо близько до церкви порушує норми Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Крім цього, рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 29 грудня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 07 травня 2007 року задоволено позов Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради та зобов»язано ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 демонтувати самочинну добудову до будинку АДРЕСА_2. В даному рішенні також зазначено, що оспорювана самочинна добудова споруджується на земельній ділянці Львівської міської ради, яка не відводилась відповідачам для цієї мети (а.с. 19-22, 23-25).
Посилання апелянтів на те, що судом не взято до уваги ст. 47 ЖК України, якою норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу, а також те, що їхня сім»я складається з п»яти осіб спростовуються наступним.
Як доведено матеріалами справи, іншими доказами, які перевірені колегією суддів, у спірному будинку проживають троє осіб, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Доказів проживання інших осіб відповідачами не представлено (а.с. 7, 38, 97-99).
Згідно з п. 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, житлове приміщення надається громадянам у межах 13,65 м.кв. житлової площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян житловою площею в цьому населеному пункті.
Відповідно до постанови виконкому Львівської обласної Ради народних депутатів і президії Львівської обласної ради профспілок від 07 січня 1985 року № 24 «Про порядок обліку і надання жилої площі у Львівській області»рівень середньої забезпеченості житловою площею, який враховується при наданні житлових приміщень у м. Львові -8,2 м.кв.
Тобто в цьому разі відповідачам повинна надаватися житлова площа в розмірі не менше ніж 8,2 м.кв. і до 13,65 м.кв. на одну особу.
І саме в такому розмірі й надано житло сім»ї відповідачів -двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, з кухнею та комунальними вигодами, житловою площею 28,37 м. кв., загальною площею 53,39 м.кв.
Тому посилання апелянтів на положення ст. 47 ЖК України, що позивачем надається квартира з недотриманням установлених норм забезпеченості житлової площі, є необґрунтованим.
Не заслуговують на увагу і посилання апелянта на п. 4 ст. 267 ЦК України щодо спливу позовної давності, оскільки захист права власності позивача в даному випадку рахується з часу, коли він вирішив, що його права порушені.
Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, відповідачами не представлено як у суді першої, так і апеляційної інстанцій.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази та правильно визначив характер спірних правовідносин.
Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Зубарєва К.П.
Судді: Монастирецький Д.І.
Бакус В.Я.