Справа № 11- 437/11 Головуючий у 1 інстанції: Лойзик М.В.
Доповідач : Яременко О. Д.
24 травня 2011 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі :
Головуючого Яременка О.Д.,
Суддів Белени А.В., Партики І.В.,
з участю прокурора Нижника М.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 02 лютого 2011 року,
встановила :
Цим вироком ОСОБА_1,
який ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Терло
Старосамбірського району Львівської області,
громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого,
розлученого, раніше судимого, проживаючого у АДРЕСА_1,
засуджено за ч.3 ст.185 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 12.07.2005 року і остаточно визначено покарання -чотири роки позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено без зміни -підписка про невиїзд.
Вирішено питання з судовими витратами.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 01 листопада 2010 року біля 21 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у селі Лопушниця Старосамбірського району Львівської області, з метою крадіжки чужого майна, через вікно проник до житлового будинку ОСОБА_2 звідки таємно викрав : електропраску, алюмінієву каструлю, 9.6 кг. цукру, кошик, 6 рушників, 4 покривала, вишивану наволочку та відрізок тканини, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 811.10 гривні.
На вирок суду засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію.
В своїй апеляції засуджений вважає, що призначене йому судом покарання є занадто суворим та таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі. Покликається на те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, має незадовільний стан здоров”я, злочин вчинив через тяжке матеріальне становище, щиро кається у вчиненому. Вказує, що викрадені ним речі були вживані і старі а тому він не погоджується з встановленою сумою викраденого. Крім цього звертає увагу, що він з'явився із зізнанням та не погоджується з висновком суду про те, що він не розкаявся у вчиненому.
На підставі наведеного просить пом'якшити йому призначене судом першої інстанції покарання, застосувавши до нього ст.69 КК України.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора про необхідність залишення вироку суду першої інстанції без зміни, розглянувши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджується доказами, зібраними у встановленому законом порядку і дослідженими у судовому засіданні, він є обґрунтованим і не оспорюється засудженим.
Кваліфікація дій засудженого є правильною і також ним не оспорюється. Покарання призначено засудженому відповідно до вимог ст.65 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, його особи та обставин, що обтяжують і пом'якшують покарання.
Щодо вартості викраденого майна, то вона встановлена заключеннями експертиз, дослідженими в судовому засіданні, узгоджується з показами потерпілого і відповідає фактичним обставинам справи.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суду першої інстанції із матеріалів справи було відомо, що він зявився із зізнанням, однак це ще не може свідчити, що ОСОБА_1 у вчиненому щиро розкаявся, про що він вказує в апеляції, оскільки щире каяття це є оціночне поняття суду на підставі всіх зібраних матеріалів.
Як видно із матеріалів справи ОСОБА_1 був раніше судимий і, будучи умовно-достроково звільнений від призначеного покарання, знову вчинив аналогічний попередньому злочин. При цьому під час вчинення злочину перебував у стані алкогольного сп'яніння.
На думку колегії суддів обране судом покарання засудженому ОСОБА_1 є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і є справедливим.
Підстав для застосування до ОСОБА_1 ст.69 КК України та пом'якшення йому покарання, про що порушується питання в апеляції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 02 лютого 2011 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни.
Судді :