Справа № 22-ц-1563/11 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О. М.
Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
05 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Шашкіної С.А., Федоришина А.В.
При секретарі: Качмар М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 грудня 2010 року, -
Оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ДП "Транспорт" ТзОВ "ТКС -Євробуд" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.
Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах справи. Стверджує, що наказ про його звільнення є незаконним, неправдивим і не відповідає вимогам законодавства. При видачі наказу про звільнення відповідач не врахував ступеня тяжкості вчиненого ним проступку і заподіяну шкоду, не відібрав у нього пояснення, не вручив йому копію наказу. Судом також не враховано і тієї обставини, що він працював вахтовим методом і фактично не вчиняв прогулу, оскільки після відпрацьованих вахтових днів, які відповідач вважав, що він вчинив прогул у нього були вихідні. Вважає, що його звільнено незаконно, а відтак його слід поновити на роботі.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення на підтримання та заперечення скарги, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 з 01.02.2010 року перебував у трудових відносинах з ДП "Транспорт" ТзОВ "ТКС -Євробуд", де працював на посаді механіка.
Згідно наказу №78 від 22.07.2010 року ОСОБА_2, механіка, було звільнено з посади механіка з 22.07.2010 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України
Підставою прийняття наказу про звільнення стала службова записка головного механіка дільниці ОСОБА_3 від 21.07.2010 року, згідно якої ОСОБА_2 з 20.07.2010 року не з'являється на роботі, на телефонні дзвінки не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову про поновлення на роботі, суд першої інстанції вірно виходив з того, що звільнення позивача за п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України було проведено у відповідності до вимог законодавства, і з дотриманням процедури звільнення, а доказів про поважність причин не виходу на роботу протягом 20.07.2010 року -22.07.2010 року позивач суду не надав.
Дані обставини підтверджуються наступними доказами по справі - актами складеними головним механіком ОСОБА_3, менеджером з логістики ОСОБА_4, механіком ОСОБА_5, ОСОБА_6, згідно яких ОСОБА_2 був відсутнім на роботі 20.07.2010 р., 21.07.2010 р. та 22.07.2010 р. протягом робочого дня, листом №120/02 від 22.07.2010 року, яким ОСОБА_2 повідомлено про звільнення та запропоновано з'явитись для оформлення документів та отримання трудової книжки, затвердженим графіком роботи на липень 2010 року, згідно якого ОСОБА_2 повинен був працювати на об'єкті "база" Дрогобич.
Безпідставними є покликання апелянта на те, що при видачі наказу про звільнення відповідач не врахував ступеня тяжкості вчиненого ним проступку і заподіяну шкоду, не відібрав у нього пояснення, оскільки відповідно до ст. 147 КЗпП України, звільнення працівника з роботи за прогул без поважних причин ( п.4 ст.40 КЗпП України), є видом дисциплінарного стягнення.
Метою отримання власником або уповноваженим ним органом письмових пояснень порушника трудової дисципліни є з'ясування обставин, за яких вчинено проступок для врахування цього поряд з іншими обставинами при обранні виду стягнення. Тому сам по собі факт неотримання роботодавцем пояснень за відсутності даних про поважність причини вчинення проступку не може бути підставою для визнання рішення про застосування дисциплінарного стягнення незаконним.
Крім того, матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_2 відмовився від дачі пояснень та отримання наказу про звільнення про що було складено відповідний акт від 22.07.2010 року та повідомлено позивача про звільнення поштою.
Також не заслуговують на увагу покликання апелянта на вахтовий метод його роботи у відповідача, оскільки дані твердження не підтверджені жодними належними доказами.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ч.1, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: